Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації
Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам
Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси
Farmacia Profesional - журнал, що виходить раз на два місяці, що видається з 1986 року, піонер у галузі фармацевтичної технічної преси і націлений на фармацевта як підприємця, менеджера та експерта з наркотиків. Його метою є оновлення знань провізора як медичного працівника та вирішення актуальних проблем на ринку ліків, дермофармації, фармацевтичної допомоги та фітофармації, серед іншого. Професійна аптека надає інструменти та рішення для простого застосування у всіх сферах, що цікавлять фармацевтів.
Слідкуй за нами на:
Демографічна тенденція нашого суспільства полягає в тому, що відтепер його великий відсоток старіє, зберігаючи тривалу тривалість життя. А отже, очікується, що ці особи будуть вживати велику кількість наркотиків протягом тривалого періоду часу. Якщо взяти до уваги, що з’являється все більше і більше потужних ліків із більшою специфічністю, ми можемо задуматись про можливість їхньої взаємодії з їжею, і нам доведеться вивчити їх значення. З цієї причини ці взаємодії в даний час повинні розглядатися в рамках заходів з фармаконагляду (Таблиця I).
ВЗАЄМОДІЯ МІЖ НАРКОТИКАМИ І ПИТАННЯМИ
Вплив дієти на дію ліків і, особливо, вплив ліків на харчування, класично мало вивчені і їм не надавали значення, яке вони справді заслуговують.
Хоча взаємодій із задокументованими летальними наслідками дуже мало, інші становлять значну проблему в клінічній практиці, оскільки вони є частою причиною непередбачуваних побічних ефектів або змін у очікуваній фармакологічній реакції. Як правило, ці ефекти є тонкими у своєму прояві і їх важко виявити та ідентифікувати.
Взаємодія між наркотиками та харчуванням, як правило, можна згрупувати за трьома основними напрямками:
Взаємодія продуктів харчування з лікарськими засобами (ВІМ): вплив їжі та дієти на наркотики.
Взаємодія ліків та їжі (ВІМ): вплив ліків на вживання поживних речовин та на харчовий статус.
Вплив харчового статусу на розподіл ліків.
Вплив їжі та дієти на наркотики
Важливість і клінічне значення впливу їжі на ліки залежать від характеристик препаратів. Таким чином, ті, хто має вузький терапевтичний запас або потребує стійкої концентрації в плазмі, частіше виявляють взаємодію цього типу.
ГІМ може виникати як на фармакокінетиці (із зміною всмоктування, розподілу, метаболізму або виведення препарату), так і на фармакодинаміці. В будь-якому випадку результатом є зміна його дії. Найбільш частою фармакокінетичною взаємодією є взаємодія, що виникає внаслідок зміни процесу всмоктування. Зміна величини всмоктуваного препарату, як наслідок його прийому з їжею, може мати клінічне значення, особливо у тих, хто має вузький терапевтичний запас. Зміни в швидкості всмоктування лише відносно великі, якщо не передбачається швидкий початок дії.
Фармакодинамічні взаємодії можуть призвести до надмірного посилення або антагонізму дії препарату.
Вплив ліків на вживання поживних речовин та на харчовий статус
Цей тип взаємодії особливо проблематичний при вживанні наркотиків хронічного застосування та в особливо чутливих групах населення, таких як люди похилого віку.
Конкретний механізм взаємодії можна пояснити, з чисто фармакологічної точки зору, як прямий чи опосередкований наслідок дії самого препарату, побічного ефекту того самого препарату або як взаємодію в суворому розумінні цього слова. . Давайте подивимося кілька прикладів нижче:
а) Взаємодія як наслідок дії самого препарату: результат полягає в тому, що поглинається поглинання поживної речовини. Це трапляється в рвотних препаратах, у препаратах, що змінюють рН, у тих, що модифікують шлунково-кишковий секрет, і в тих, що індукують гіперперистальтику (проносні засоби).
Фармакодинамічні взаємодії можуть призвести до надмірного посилення або антагонізму дії препарату
b) Взаємодія, спричинена побічним ефектом препарату:
Препарати, що змінюють апетит, діючи на центральному або периферичному рівні.
Препарати, що стимулюють блювотний центр.
Препарати, які змінюють функції шлунково-кишкового тракту, викликаючи нудоту, блювоту, діарею та/або запор.
Препарати, що травмують слизову кишечника.
Антиметаболітові препарати (антикоагулянти або протипухлинні засоби), які змінюють споживання поживних речовин.
в) Сама взаємодія:
Утворення нерозчинних хелатів у травному тракті.
Ферментативна індукція обміну поживних речовин.
Конкурентне пригнічення механізму поглинання.
Виснаження (споживання) поживної речовини.
ІСТОРІЯ ТА РОБОЧІ ГРУПИ
Перша згадка про взаємодію ліків і поживних речовин з’явилася в 1927 році, коли Берроуз і Фарр показали, що мінеральні олії зменшують засвоєння жиророзчинних вітамінів. Але дослідження насправді розпочалися в 1963 році щодо спостереження та опису серйозних гіпертонічних кризів через взаємодію між препаратами, що інгібують фермент моноаміноксидазу, та біогенними амінами (зокрема, тираміном та гістаміном), які містяться в різних продуктах харчування та напоях, таких як м'ясо похідні, рибні консерви, вина, сири та пиво. Це була їжа в хорошому стані, а ліки були добре прописані.
Усі дослідники сходяться на думці, що для прогнозування, запобігання (табл. II) та вирішення інших взаємодій ми повинні мати знання як про природу та механізми дії ліків, так і про склад їжі
У рамках клінічної практики сьогодні прийнято стверджувати, що для запобігання цьому типу взаємодії певним професіоналам, які працюють разом, необхідна вправа спільної відповідальності:
Лікар: повинен знати ризик та передбачати несприятливий вплив препарату та його комбінацій з їжею. Крім того, він повинен оцінювати стан харчування пацієнта.
Персонал медсестер: повинен знати, коли вводити ліки стосовно прийому їжі.
Дієтологи та інші фахівці з дієтології: повинні знати про можливість взаємодії та про те, що зміни дієти можуть призвести до втрати ефективності терапевтичного лікування. Вони несуть конкретну відповідальність за надання решті медичної команди рекомендованих дієтичних рекомендацій.
Фармацевт: його місія - інструктувати пацієнта, консультувати лікаря та розробляти режим введення препарату відповідно до рекомендованого режиму харчування. Особливо важливою може бути ваша порада щодо харчових добавок та їх можливого втручання в медикаментозну терапію.
Справжнє значення цих взаємодій, що розуміється як частота та клінічне значення, не можна сприймати як належне, незважаючи на опубліковані інтенсивні огляди з цього питання. З іншого боку, мало відомо про застосування практичних та ефективних методів його профілактики в різних структурах охорони здоров’я, незважаючи на те, що вони знають фахівців, які повинні втручатися. Тому і як підсумок ми можемо стверджувати, що знання потенційної взаємодії ліків з їжею та встановлення адекватних програм їх уникнення дозволять оптимізувати використання препарату, підвищивши його безпеку та ефективність. *