"Для мене велика честь отримати премію Сечені, я відчуваю, що мої десятиліття клінічної, дослідницької та викладацької роботи не пройшли даремно", - сказав Золтан Рімер, психіатр і почесний професор університету, який отримав нагороду в парламенті в середу .

Сечені, науковий керівник кафедри клінічної та дослідницької психічної гігієни Університету Земмельвейса, був нагороджений премією Сечені за визнання його тридцятирічної наукової роботи з клінічних та біологічних досліджень розладів настрою та тривожних станів. "Однак нагорода призначена не тільки мені, а й моїм безпосереднім колегам, які постійно допомагають мені в основному в дослідницькій роботі, але також означають визнання всієї психіатрії десь", - сказав Золтан Рімер, який працює з метою вивчення дуже складних взаємозв’язків між депресією та самогубством та прогнозування ризику самогубства у депресивних та психіатричних пацієнтів.

Як він пояснив, особливо у певних групах депресивних людей, слід дотримуватися великої обережності, щоб не перетворити агресію, спричинену хворобою, на себе на певній стадії захворювання. При правильному поводженні самогубство можна запобігти у переважній більшості випадків.

світі
Двадцять п’ять років тому смертність від самогубств була майже вдвічі більшою, ніж сьогодні. У десятках мільйонів Угорщини близько 4800 людей щороку припиняють своє життя, в даний час від 2400 до 2500. «Завдяки профілактичним заходам та доступності лікування ми досягли значних результатів, мало хто у світі похвалився таким занепадом за останні чверть століття. Тож варто працювати, бо у вас є результат. Тим не менше, кількість самогубств все ще залишається високою, в даний час в Європейському Союзі на другому місці після Литви за рівнем смертності від самогубств, а на континенті на п'ятому місці після Росії, Білорусі, України та Литви ", - зазначив психіатр.

Він додав, що між соціальними верствами не існує великої різниці щодо смертності від самогубств. В той самий час три чверті загиблих у результаті самогубства були чоловіками. "Це світовий феномен, який в основному можна пояснити тим, що чоловіки використовують грубіші методи - вони закінчують своє життя самовішанням, вогнепальною зброєю або стрибками з висоти. Натомість жінки частіше вживають ліки, тобто у них більше шансів на порятунок"- пояснив Золтан Рімер.

Щодо своїх подальших планів, він сказав, що хотів би працювати в клінічній роботі, освіті та дослідженнях ще принаймні ще десять років. "У мене є багато дуже талановитих колег, з якими ми досліджуємо епідеміологію та біологічний фон депресії, суїциду. Соціальні, біологічні та психологічні фактори відіграють певну роль, але депресія також має генетичну основу і дві третини самогубців здійснюють свої дії через депресію"- наголосив психіатр.

Золтан Рімер народився 25 березня 1947 року в Печі. Він здобув ступінь медика у 1971 році у своєму місті. З 1971 по 73 роки працював в Інституті трудової терапії в Помазі, з 1973 по 2007 рік - співробітником Національного інституту психіатрії та неврології (OPNI), а з 1983 по 2007 рік - головним лікарем відділення. З 2007 року - професор університету Земмельвейс. У 1995 році він став кандидатом медицини, а в 2004 році здобув ступінь доктора наук в Угорській академії наук. Автор понад 380 публікацій, розділів книг та книг. Джула Найрю, триразовий переможець, виграв премію Аретей Міжнародного фонду досліджень біполярних хвороб (2010) та премію доктора Дьєрдя Сабо Фонду Хемінгуея (2010).