РЕЗЮМЕ
Автори заявляють про необхідність адекватного догляду за фенілкетонурікою у передзачатковий період та під час вагітності. Досягнення безпечної цільової концентрації фенілаланіну та належної дієтичної компенсації до зачаття та на початку вагітності є вирішальним для народження здорової дитини.
Ключові слова: фенілаланін, гіперфенілаланінемія матері, дієтичне лікування.
Лек Обз, 59, 2010, No. 6, с. 235 - 236
РЕЗЮМЕ
Автори вказують на необхідність адекватного догляду за молодими жінками дітородного віку з фенілкетонурією до і протягом усього періоду вагітності. Вирішальним фактором, що сприяє народженню нормальної дитини, є суворий контроль концентрації фенілаланіну у матері до зачаття та на ранніх термінах вагітності.
Ключові слова: фенілаланін, гіперфенілаланінемія матері, дієтичне лікування.
Лек Обз, 59, 2010, 6, с. 235 - 236

herba

Гіперфенілаланінемія - одне з найважливіших місць у галузі спадкових метаболічних розладів, оскільки це розлад з найвищою частотою, з найкращими складними діагностичними та терапевтичними варіантами, а також відома його генетична природа. Таким чином, гіперфенілаланінемія є підручниковим прикладом і моделлю генетично обумовленого метаболічного розладу, спричиненого повною відсутністю або недостатньою активністю ферменту, необхідного для переробки фенілаланіну (3).

Протягом багатьох років вважалося, що гіперфенілаланінемія = фенілкетонурія. В даний час, завдяки розвитку молекулярної генетики, ми знаємо, що існує кілька різновидів метаболізму фенілаланіну. Фенілкетонурія - одна з них. Високий рівень фенілаланіну в організмі завдяки ферментному блоку на будь-якому рівні призводить до незворотного ураження ЦНС. Дефіцит ферменту фенілаланінгідроксилази призводить до класичної фенілкетонурії (гіперфенілаланінемія I типу). Відсутність кофактора гідроксилази фенілаланін тетрагідробіоптерин (ВН4) призводить до злоякісних форм гіперфенілаланінемії. Дефіцит ферменту фенілаланінамінотрансферази також призводить до порушення метаболізму фенілаланіну. Мозок пацієнтів зменшив дендритну арборизацію, порушив синаптогенез та порушив мієлінізацію. Сьогодні ми знаємо, що існують суттєві відмінності в клінічних проявах. Ця різниця обумовлена ​​мутаціями гена фенілаланінгідроксилази, яких на сьогодні відомо понад 500.

Найбільш поширеними клінічними проявами є важка розумова відсталість, типовий запах сечі та поту у мишей (через виведення фенілацетату), зниження пігментації шкіри та волосся (через зменшення вироблення меланіну) та цілий ряд різноманітних неврологічних симптомів. Майже у всіх нелікованих пацієнтів спостерігаються розлади поведінки - гіперактивність, агресивність, тривожність та соціальна ізоляція (1, 3, 4).

Діагностика гіперфенілаланінемії та надання допомоги при вилучених випадках у Словаччині регулюється Методичною вказівкою Міністерства охорони здоров’я Словацької Республіки, опублікованою в Міністерстві охорони здоров’я та Словацької Республіки та чинною з 1 лютого 2009 року. Методична інструкція передбачає, що спеціалізовані дитячі амбулаторії приділяють особливу увагу жінкам з ФКУ під час планової вагітності та під час вагітності при встановленні та дотриманні дієти (6).

Успішне лікування фенілкетонурії (ФКУ) датується 1953 роком, коли німецький педіатр Хорст Бікель вперше застосував дієту для пацієнтів із зниженим вмістом фенілаланіну. Він прийшов до цього відкриття з простих міркувань, коли вже неможливо усунути успадковану перешкоду при переробці фанілаланіну, тому ми просто обходимо його і зменшуємо фенілаланін у раціоні.

Початки лікування фенілкетонурії в нашій країні були непростими. Дієтичні препарати були лише для спеціального імпорту, і багато з них були проблематичними з точки зору якості, приготування та смакових властивостей. В даний час ми маємо високоякісні дієтичні добавки та харчові добавки, але ця дієта все ще є дуже обмежувальною і важкою для дотримання, і шукаються нові терапевтичні стратегії, які спираються на сучасні знання про фенілкетонурію:

1. Підвищення ферментної активності ферменту - у разі дефіциту BH4, у пацієнтів з високою толерантністю до лікування фенілаланіном BH4
2. Зниження абсорбції фенілаланіну - введення аміачної ліази фенілаланіну
3. Добавки великих нейтральних амінокислот - конкуренція фенілаланіну з цими амінокислотами за переносник через гематоенцефалічний бар’єр (2, 5)
4. Генна терапія - поки що "музика майбутнього"

Окремим розділом у догляді за пацієнтами з фенілкетонурією є догляд за фенілкетонуріками в передзачатковий період та під час вагітності.

Гіперфеніаланінемія матері вперше була описана лондонським лікарем Чарльзом Дентом в 1957 році. Він описав розумово відсталу жінку з фенілкетонурією, яка мала трьох важко відсталих дітей без фенілкетонурії, і припустив, що високий рівень фенілаланіну в крові матері під час вагітності може бути причиною пошкодження мозку . Лише в роботі Ленке і Леві в 1980 р. Синдром материнської ФКУ був визнаний (1).

З впровадженням загальнодержавного скринінгу новонароджених та якісної дієтотерапії ми маємо все більше поколінь фенілкетонуріків, які можуть жити повноцінним життям у всіх сферах, і навіть пацієнт з фенілкетонурією має можливість народити здорову дитину. Гіперфенілаланінемія матері - одне з найважливіших напрямків у догляді за хворими на гіперфенілаланінемію.

Висока концентрація фенілаланіну в крові матері впливає на розвиток плоду різними досі невідомими способами. Цей факт тим серйозніший, що концентрація фенілаланіну у плоді в 1,5 - 2 рази вища, ніж у матері, завдяки активному транспортуванню від матері до плоду.

Оскільки навіть низькі концентрації фенілаланіну можуть обмежувати синтез білка в мозку плода, лікування повинно проводитися таким чином, щоб концентрація фенілаланіну в крові матері знаходилася в безпечних межах. До 90% дітей у нелікованих матерів з фенілкетонурією пошкоджені або перервані.

Найпоширенішими вродженими вадами розвитку, спричиненими неадекватно вилікуваною ФКУ матері, є мікроцефалія, лицьова дисморфія, вади серця - переважно дефекти шлуночкової перегородки та розумова відсталість різного ступеня. Більшість немовлят народжуються з низькою вагою нижче 2500 г, навіть із нормальним гестаційним віком (2).

Батьки дівчаток повинні бути проінформовані в дитинстві про те, що таке гіперфеніаланінемія матері. Пізніше самих дівчат потрібно повідомити у відповідній формі, а також їм слід надати генетичну консультацію після досягнення репродуктивного віку.

Головною метою запобігання шкоди плоду повинен бути вибір партнера, який повинен бути здоровим гомозиготою, запланованим батьківством, правильним вихованням майбутньої матері, суворою дієтою за 2-3 місяці до зачаття та під час вагітності, контролем рівня фенілаланіну та тирозину. Досвід показує, що при запланованій вагітності, правильно керованому харчуванні, підтримці партнера і всієї родини вагітність може бути успішною, і навіть фенілкетонурій може народити здорову дитину. При аутосомно-рецесивному спадковому захворюванні та при зачатті зі здоровим партнером усі їхні діти будуть носіями захворювання, але без його клінічних та лабораторних симптомів.

Вирішальним фактором для успішного переривання вагітності є правильно керований режим харчування фенілкетонурії. Багато пацієнтів, які планують завагітніти, вже дотримуються нормальної дієти, але навіть ті, хто продовжує дієту, переносять набагато вищі концентрації фенілаланіну у зрілому віці, ніж ті, які безпечні для правильного розвитку плода (800-900 мкмоль/л), необхідно починати сувору дієту з обмеженням фенілаланіну за 2 - 3 місяці до зачаття. Було встановлено, що найкращі результати є при концентрації фенілаланіну в крові 120 - 360 мкмоль/л протягом 8 - 10 тижнів і протягом всієї вагітності (1, 2).

На додаток до дієти важливим є біохімічний моніторинг. Рекомендації Ради з медичних досліджень пропонують проводити моніторинг двічі на тиждень до зачаття та 3 рази на тиждень під час вагітності. Думки щодо добавок тирозину під час вагітності різняться і не зовсім зрозумілі, але деякі центри рекомендують це. Жінки з фенілкетонурією повинні бути в тісному контакті з метаболічним центром протягом усієї вагітності, і тісна співпраця з гінекологом - це звичайно. Народження дитини повинно здійснюватися звичайним способом, дитину можна годувати грудьми, оскільки надлишок фенілаланіну в грудному молоці не шкодить йому (1).

Докази позитивних наслідків дієтичного лікування гіперфенілаланінемії у матері є оптимістичними, хоча багато питань залишаються без відповіді. Це в основному ті, що пов’язані з введенням дієти на різних термінах вагітності, безпечними цільовими концентраціями фенілаланіну, значенням фенотипу плода та матері. Найважливішим є досягнення належної дієтичної компенсації до зачаття і на ранніх термінах вагітності є критичним. Таким чином, дитина отримує найкращі шанси народитися без вроджених вад розвитку та здоровим розвитком.

Гіперфенілаланінемія матері

Ярослава СТРНОВА, Ото ÜRGE
(З клініки для дітей та підлітків А. Гетлік, SZU, головний доктор медичних наук, доктор технічних наук К. Фуркова, доктор технічних наук, професор)