Ключові слова: Цукровий діабет, метаболічний синдром, інсулінорезистентність, гіперінсулінізм.
Непереносимість глюкози та цукровий діабет 2 типу часто асоціюються з ожирінням, артеріальною гіпертензією, дисліпідеміями, мікроальбумінурією та ішемічною хворобою серця, тоді як так званий метаболічний синдром (МС) являє собою групу кількох із цих суб'єктів. 9-11
Стійкість до дії гормону інсулін вважається одним з основних етіопатогенних факторів РС, оскільки він присутній у всіх утворюючих його організмів, може передувати його появі на десятиліття і є провісником його розвитку. 11-13 Висока поширеність РС та пов’язана із нею захворюваність та смертність призвели до її включення до переліку пріоритетів політики охорони здоров’я у розвинених країнах. 14-16
Методи
Для проведення цього описового та поперечного дослідження було взято вибірку з 340 пацієнтів, обраних випадковим чином, у 2 груп досліджуваних: одна з сімейною патологією в анамнезі хворих на цукровий діабет 2 типу (170 пацієнтів), а друга без така історія, порівнянна за кількістю досліджуваних, віком, статтю та індексом маси тіла, які відвідували консультацію внутрішньої медицини в лікарні "Германос Амейхірас", послідовно з 1 вересня 2003 року по 30 квітня 2004 року, виходячи зі стану здоров'я району, і відповідає наступним критеріям:
Критерії включення
- Те, що вони вперше прийшли на внутрішню консультацію.
- Причиною консультації було проходження медичного огляду.
- Письмова згода з дослідженням.
- Вік від 15 до 59 років.
Критерії виключення
- Лікування заспокійливими, антигістамінними, опіатами, гормональними препаратами та стероїдами.
- Лікування інгібіторами АПФ, альфа-адреноблокаторами та бета-блокаторами.
- Пацієнти, які отримують гіполіпідемічні препарати.
- Сепсис.
- Недавній гострий інфаркт міокарда (менше 3 місяців).
- ССЗ менш ніж за 3 місяці еволюції.
- Недавня травна кровотеча (менше 3 місяців).
- Цукровий діабет.
- Непереносимість вуглеводів.
- Захворювання нирок.
- Захворювання печінки.
- Ендокринна хвороба.
- Вторинна гіпертензія.
Всім пацієнтам, які відповідали критеріям включення, було проведено опитування та фізичне обстеження з використанням клінічного методу, а також проведено деякі додаткові необхідні дослідження (2-годинний ПТГ з визначенням глікемії та інсулінемії натще та через 2 год, холестерину, тригліцеридів, холестерину ЛПВЩ, фібриноген, сечова кислота та ехокардіограма). Пацієнтів класифікували на 2 групи: першу складали особи з сімейною патологічною історією хворі на цукровий діабет 2 типу, а друга - з решти пацієнтів, які не мали цього стану.
Пацієнти були класифіковані як гіпертоніки першої необхідності згідно з критеріями VII звіту Спільного північноамериканського комітету з виявлення, оцінки та лікування HTN (JNC'VII). 30
Усі пацієнти перенесли a тест толерантності до пероральної глюкози (PTG-перорально) при дозуванні інсуліну на початковому рівні та через 2 год, дотримуючись стандартів Американської діабетичної асоціації (ADA). 31 Результат тесту на толерантність до глюкози оцінювали наступним чином:
Гіперінсулінізм розглядався у тих пацієнтів, які мали інсулін натще ³ 13 мОд/л та/або ³ 52 мО/л 2 год після введення 75 г моногідрату глюкози. 29 та/або індекс HOMA ³ 3.8. 29 Індекс HOMA розраховували за такою формулою: 9.29
Відповідно до цих результатів їх класифікували на пацієнтів із метаболічним синдромом або без нього, використовуючи класифікацію ВООЗ, модифіковану в 1999 році. 32
Дисліпідемію визначали як підвищену концентрацію холестерину в плазмі, що перевищує 5,2 ммоль/л, та/або тригліцеридів у плазмі (більше або дорівнює 1,7 ммоль/л) та/або низьку концентрацію холестерину ЛПВЩ (менше 0,9 ммоль/л у чоловіки та менше 1,0 ммоль/л у жінок), тоді як ожиріння розглядалося у пацієнта, який мав високий індекс маси тіла (ІМТ) (більше або дорівнює 30 кг/м 2) та/або високу талію до відношення стегна (WHR), більше або дорівнює 0,90 у чоловіків і більше або дорівнює 0,85 у жінок). Індекс маси тіла знаходили за такою формулою: 29,30,32-34
Індекс талії та стегна отримують шляхом ділення окружності талії на окружність стегон, що використовується як критерій метаболічного синдрому відповідно до запропонованої класифікації. 35 Гіпертрофія лівого шлуночка (LVH) буде включена, якщо вона відповідає наступним електрокардіографічним критеріям напруги Соколов-Ліона (SV1 + RV5 або RV6 більше або дорівнює 35 мм) 36,37 або при дослідженні за допомогою двовимірної ехокардіографії з використанням УЗД-апарата ALOKA, виготовленого в Японії, а маса лівого шлуночка буде розрахована відповідно до рекомендацій Американське товариство ехокардіографії. 37,38
Ми продовжили виявляти фактори серцево-судинного ризику в 2 групах та порівнювали їх. Подібним чином в обох групах визначали ураження органу-мішені, виражене як гіпертрофія лівого шлуночка, а потім порівнювали.
Статистичний аналіз
Дані оброблялись із використанням статистичної системи SPS у версії 10, а описові статистичні підсумкові заходи використовувались для визначення поширеності артеріальної гіпертонії та ізольованої систолічної гіпертензії, а також ступеня контролю відомих пацієнтів з гіпертонічною хворобою.
Статистичні тести використовувались для оцінки зв'язку між змінними, що представляють інтерес (хі-квадрат для якісних та t Стьюдента для кількісних). Враховувалася суттєва різниця, коли пов'язана з цим можливість становила менше 0,05.
Двох пацієнтів вважали збитками, і їх не замінили під час періоду набору, оскільки вони переїхали із зони здоров’я та залишили дослідження за власним бажанням. Участь пацієнтів була повністю добровільною.
Результати
У таблиці 1 наведені загальні дані досліджуваних пацієнтів. Загальна вибірка становила 340 пацієнтів, а середній вік - 42,94 року. Систолічний артеріальний тиск (ТСА) становив 132,96 мм. Hg та діастолічний артеріальний тиск 85,91 Мм Hg.
Середня вага досліджуваних пацієнтів становила 77 кг, а зріст - 162,83, що становить середній ІМТ 29,04, що відображає, що досліджувані пацієнти дуже близькі до втрати ваги та ожиріння. Однак середня окружність талії (90,43 см) над стегнами (97,96 см) відображає співвідношення талії та стегон 0,92. Відповідно до модифікованої класифікації ВООЗ, ці пацієнти більше не мають надмірної ваги і класифікуються як ожиріння, незважаючи на те, що їх середній ІМТ не досягає 30.
Як середній рівень глюкози в крові натще, так і 2 години був нормальним, що свідчить про те, що пацієнти перебували в нормоглікемічному стані. Середнє значення інсулінемії натще становило 20.30, демонструючи гіперінсулінемічний стан; середнє значення уратів було нормальним, тоді як середнє значення фібриногену було відносно високим; середнє значення холестерину було нормальним, а тригліцеридів - підвищеним.