Мартін Паксей, студент третього курсу BGE, нещодавно виграв східноєвропейський фінал Міжнародного кулінарного конкурсу Олів’є Роллінгера на факультеті. Вона захоплюється кулінарією з дитинства. В даний час він пише дисертацію і працює разом із рестораном Св. Андреа. Ваша мрія - мати власний ресторан.

власний ресторан

розкажи мені про себе!

Я переїхав з Кестхей у Будапешт п’ять років тому, але досі вважаю себе Залою, для якої важливі традиції та сім’я. У віці 15 років я вже працював у сфері гостинності. Моя перша робота була в ресторані на озері Балатон в Кестхей, а пізніше я працював у виноробні Іштванді в Бадачонах, де мав можливість керувати баром для пікніка. У той час я ще служив, але після чотирьох років літньої роботи мені довелося зрозуміти, що я хочу спробувати себе і на кухні. Стажувався в ресторані St. Andrea. Я працюю і навчаюсь тут вже два роки. Я також був присутній на відкритті нового вина St. Andrea Wine & Skybar, тож був частиною відкриття нового магазину.

Я розпочав навчання в КВІК у 2015 році. Спочатку я здобув вищу професійну кваліфікацію в галузі туризму та гостинності в галузі гостинності, потім продовжив навчання в базовий період, також обравши спеціалізацію в галузі гостинності. Зараз я пишу дисертацію, цього року закінчу.

Як ви контактували з кулінарією? Коли справа дійшла до розуміння, що ти мусиш готувати?

Готую з дитинства. Спочатку мене найбільше цікавило виготовлення тортів. Бабуся сиділа на прилавку біля неї, і я зміг їй допомогти. Це дало початковий поштовх. І моя мама брала участь у кожному сімейному святі. Багато разів до нас завітало 25 людей. Мама готувала, я їй допомагав. Також ми регулярно випікали іменинні пиріжки. Ми прокидались на світанку або пекли до світанку. Мене загартував час, коли я приїхав туди працювати на професійну кухню. Тож приготування їжі, добровільно чи не бажаючи, стало частиною мого життя. Але я не проти!

Чому ви вирішили розпочати гонку?

Мета як мого навчання, так і моєї роботи - розпочати та вести успішний бізнес у майбутньому. Рік тому в мене було сформульовано, що мені потрібно довести, на що я здатний. Не своїм батькам, не друзям, не професії, а собі. Тож я вперше розпочав командну гонку - Гундель. А потім я захотів спробувати себе індивідуально, тому я розпочав міжнародний конкурс кухарів Олів’є Роллінгера.

Що дав вам цей конкурс?

Відгук про те, що ми повинні пишатися нашими угорськими інгредієнтами та звичаями. І що ми завжди повинні рухатися вперед і триматися своїх мрій. З радістю отримати це визнання, і я пишаюся тим, що оціню те, що для мене важливо. Звичайно, я поки цього не передбачаю, але переді мною відкриються ворота-дві і в професії.

Наскільки вдало вам вдалося визначитись з однією з головних цілей змагань, сприяючи сталому розвитку?

Я повністю згоден з основним напрямом змагань. Я теж так думаю, і я хотів би наполягати на постачанні сировини із стійких джерел та вітчизняних виробників. Якщо інші країни визнають нашу якісну продукцію, то нам теж потрібно з'ясувати, як ми можемо їх зберегти та використовувати. Від цього ми не лише надаємо попит власній економіці та виробникам, а й збільшуємо споживання якісних товарів на стороні пропозиції.

У вас є зразок для наслідування? З ким би ти найбільше хотів працювати на кухні?

У мене немає явного зразка для наслідування. Звичайно, багатьох вітчизняних професіоналів надихає їхнє життя, їх знання та талант вражають. Якби я міг вибирати, я б зустрів на кухні Рене Редзепі з Номи та Гранта Ахаца з Алінеї.

Звідки береться ідея нового рецепту?

Я відкритий до нових смаків та продуктів, шукаю кращого, ніж кращий досвід. Я отримую багато натхнення на своєму робочому місці, я бачу поєднання інгредієнтів та смаків. Я багато експериментую вдома на своїй кухні, на радість своїй дівчині. Мені потрібно багато часу та енергії, щоб знайти “ідеального”. На щастя, він також відкритий до гастрономії і формує об’єктивну думку. Ми регулярно відвідуємо ресторани тут, в Будапешті, в сільській місцевості і, звичайно, за кордоном. Це чудовий спосіб пізнати нові смаки та продукти. Я шукаю індивідуальності та досвіду в кожному місці, де намагаюся.

Які ваші цілі після закінчення навчання? Ви залишаєтеся готувати в світі гастрономії?

Я точно хочу залишитися у світі гастрономії! Моя мета - відкрити власний ресторан. Завдяки більшій цільовій аудиторії я планую розпочати свій бізнес тут, у Будапешті, а згодом розширюватимусь у сільській місцевості. Я хотів би, щоб відмінна репутація якісної гостинності та гастрономії, її результати сягали якнайширшого соціального шару, а моє покоління мало доступ до ресторану з відкритістю та очікуваннями.