золь інжир 5x5 мл/2500 мг (ампер. скло коричневий)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

Додаток No 1 для повідомлення про зміну реєстрації лікарського засобу, ідентифікаційний номер: 2012/07570

золь

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Новалгін 500 мг/1 мл

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожен мл розчину для ін’єкцій містить 500 мг метамізолу натрію моногідрату.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного та внутрішньом’язового застосування.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Сильний або постійний біль або температура.

Парентеральне введення показано лише в тому випадку, якщо ентеральне введення неможливе.

4.2 Дозування та спосіб введення

Новалгін 500 мг/мл вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Дозування та спосіб введення метамізолу в принципі залежать від бажаного знеболюючого ефекту та стану пацієнта. У багатьох випадках перорального або ректального введення достатньо для досягнення задовільної аналгезії.

Якщо потрібно швидке настання знеболюючого ефекту або якщо метамізол не може бути призначений для перорального або ректального введення, рекомендується внутрішньовенне або внутрішньом’язове введення.

Вибираючи шлях введення, слід враховувати, що парентеральне введення пов’язане з вищим ризиком анафілактичних або анафілактоїдних реакцій.

Якщо розглядається питання парентерального введення дітям у віці від 3 до 11 місяців, слід зазначити, що метамізол слід вводити внутрішньом’язово лише дітям цього віку.

Для парентерального введення дітям у віці від 1 до 14 років зазвичай дають від 6 до 16 мг метамізолу на кг маси тіла в одній дозі.

Дози 10 мг метамізолу на кг маси тіла зазвичай достатньо для дітей з високою температурою.

Для всіх рецептур знеболюючого та жарознижуючого ефекту можна очікувати через 30 - 60 хвилин після введення і, як правило, тривати близько 4 годин.

Якщо ефект одноразової дози недостатній або зник, дозу можна повторити до максимальної добової дози відповідно до таблиці нижче.

Слід уважно розглянути вказівку прийому разових доз понад 1 г метамізолу парентерально, оскільки гіпотензивні реакції після ін’єкції залежать від дози.

У наступній таблиці перераховані рекомендовані разові дози та максимальні добові дози розчину для ін’єкцій для кожного віку та вагової групи:

Дозування при порушенні функції нирок або печінки

Оскільки швидкість виведення знижується при порушенні функції нирок або печінки, слід уникати застосування високих доз. Однак для короткочасного прийому зменшення дози не потрібно. Немає досвіду дозування при тривалому застосуванні пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки.

Погіршення функції нирок та печінки слід враховувати у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із поганим загальним станом здоров’я.

Лікарі повинні ретельно спостерігати за пацієнтами для парентерального введення та припиняти ін’єкцію при перших ознаках анафілактоїдної або анафілактичної реакції (див. Розділ 4.8 Небажані ефекти), щоб мінімізувати ризик ізольованих гіпотензивних реакцій. Крім того, внутрішньовенну ін’єкцію слід вводити дуже повільно, а швидкість не повинна перевищувати 1 мл (500 мг метамізолу) на хвилину, щоб уникнути гіпотензивних реакцій.

4.3 Протипоказання

Новальгін не можна застосовувати пацієнтам:

з відомою гіперчутливістю до метамізолу або інших піразолонів (феназон, пропіфеназон) або піразолідинів (фенілбутазон, оксифенбутазон), а також, наприклад, в анамнезі агранулоцитоз, спричинений будь-якою з цих речовин,

з алергією на будь-який інший інгредієнт,

з порушенням функції кісткового мозку (наприклад, після лікування цитостатиками) або із захворюванням системи кровотворення,

з відомими бронхоспазмами або іншими анафілактоїдними реакціями (наприклад, кропив’янка, риніт, ангіоневротичний набряк) на такі анальгетики, як саліцилати, парацетамол, диклофенак, ібупрофен, індометацин, напроксен,

з гострою інтермітуючою печінковою порфірією (ризик індукції нападу порфірії),

з вродженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (ризик гемолізу),

діти до трьох місяців або до 5 кг маси тіла (відсутність доступної наукової документації щодо використання метамізолу у цих дітей).

Не слід вводити Новальгін внутрішньовенно дітям у віці від 3 місяців до 11 місяців.

Новальгін не можна вводити парентерально пацієнтам з гіпотонією або нестабільним кровообігом.

Вагітність (див. Розділ 4.6)

Лактація (див. Розділ 4.6.)

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

Агранулоцитоз індукований метамізолом - це подія імуноалергічного походження, що триває щонайменше тиждень. Ці реакції трапляються дуже рідко, можуть бути серйозними та загрожувати життю, а можуть призвести до летального результату. Вони не залежать від дози і можуть виникати в будь-який час під час лікування. Кожному пацієнтові слід порадити припинити лікування та негайно звернутися до лікаря, якщо у них з’являються будь-які з наступних ознак або симптомів, які можуть бути пов’язані з нейтропенією: лихоманка, озноб, біль у горлі, виразка в роті. У разі нейтропенії (9/л) лікування слід негайно припинити, а аналіз цільної крові в терміновому порядку перевірити та контролювати до тих пір, поки показники не повернуться до норми.

Анафілактичний шок: Ці реакції виникають переважно у чутливих пацієнтів. Тому метамізол слід призначати з обережністю хворим на астму та атопіку (див. Розділ 4.3).

Метамізол не можна застосовувати в тривіальних умовах.

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції

Вибираючи шлях введення, слід враховувати, що парентеральне введення асоціюється з вищим ризиком анафілактичних та анафілактоїдних реакцій.

У наступних пацієнтів особливо високий ризик можливих серйозних анафілактоїдних реакцій на метамізол (див. Розділ 4.3):

пацієнти з бронхіальною астмою, особливо супутнім поліпозним риносинуситом,

пацієнти з хронічною кропив'янкою,

пацієнти з непереносимістю алкоголю, такі як пацієнти, які також реагують на невелику кількість алкогольних напоїв чханням, сльозотечею та помітним почервонінням обличчя. Непереносимість алкоголю може бути показником раніше не діагностованого синдрому алергічної астми,

пацієнти з непереносимістю барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів).

Перед введенням Новалгіну слід взяти історію хвороби пацієнта. Пацієнтам, які мають ризик розвитку анафілактоїдних реакцій, слід призначати Новалгін лише після ретельного розгляду потенційного ризику очікуваного ефекту. У цьому випадку адміністрація Новалгіну вимагає пильного медичного спостереження, і повинні бути передбачені засоби для надання негайної допомоги у випадку, якщо пацієнт потрапляє в групу ризику.

Ізольовані гіпотензивні реакції

Введення метамізолу може спричинити поодинокі гіпотензивні реакції (див. Також розділ 4.8). Ці реакції, ймовірно, залежать від дози і частіше спостерігаються при парентеральному введенні.

Інші випадки, коли існує підвищений ризик серйозних гіпотензивних реакцій:

якщо внутрішньовенна ін’єкція не робиться повільно,

у пацієнтів з попередньою гіпотонією, втратою об’єму, дегідратацією, нестабільним кровообігом або початковою недостатністю кровообігу,

у пацієнтів з високою температурою.

Цим пацієнтам слід з особливою обережністю призначати метамізол, якщо потрібен Новалгін, необхідний пильний медичний нагляд. Профілактичні заходи (стабілізація кровообігу) знижують ризик гіпотензивних реакцій. Для пацієнтів з гіпотонією або нестабільним кровообігом див. Розділ 4.3.

Метамізол слід застосовувати лише під пильним контролем гемодинамічних показників у пацієнтів, які повинні повністю уникати падіння артеріального тиску, а також у пацієнтів з важкою формою ішемічної хвороби серця або стенозом артерій, що забезпечують мозок.

Рекомендується уникати застосування високих доз пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки, оскільки швидкість виведення обмежена.

Внутрішньовенну ін’єкцію слід вводити дуже повільно (не швидше 1 мл на хвилину), щоб негайно припинити ін’єкцію при перших ознаках анафілактичної або анафілактоїдної реакції (див. Розділ 4.8), а також мінімізувати ризик ізольованих гіпотензивних реакцій.

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Метамізол може спричинити зниження рівня циклоспорину в сироватці крові, тому його слід контролювати при одночасному застосуванні Новалгіну.

4.6 Фертильність, вагітність та лактація

Метамізол перетинає плацентарний бар’єр. Немає жодних доказів того, що метамізол шкідливий для плода: не було показано, що метамізол є тератогенним у щурів та кроликів, а токсичність для плода спостерігається лише у високих дозах, шкідливих для матері. Однак відсутні достатні дані щодо застосування Новалгіну вагітним жінкам.

Тому рекомендується не застосовувати метамізол у першому триместрі взагалі та у другому триместрі лише після ретельного медичного розгляду переваг та ризиків.

Однак метамізол не можна застосовувати протягом третього триместру. Хоча метамізол є лише слабким блокатором синтезу простагландинів, не можна виключати можливість передчасного закриття артеріальної протоки, а також перинатальних ускладнень через зменшення агрегації тромбоцитів у дитини та матері.

Метаболіти метамізолу виводяться з грудним молоком. Тому мати не повинна годувати грудьми перші 48 годин після введення метамізолу.

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

В межах рекомендованого діапазону доз не відомо жодного впливу на концентрацію та чутливість. Однак при вищих дозах слід враховувати можливість такого ефекту для забезпечення безпеки, а також слід уникати роботи машин, керування транспортними засобами та інших небезпечних видів діяльності. Особливо це актуально після вживання алкоголю.

4.8 Небажані ефекти

Анафілактоїдні та анафілактичні реакції

Анафілактоїдні та анафілактичні реакції на Новалгін рідкісні, дуже рідкісні та важкі та загрожують життю. Вони можуть виникати, навіть якщо раніше Новалгін не викликав ускладнень у пацієнта.

Такі реакції можуть виникати під час ін’єкції метамізолу або пізніше, але зазвичай виникають протягом першої години після.

Типові легкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції проявляються шкірними та слизовими реакціями (такими як свербіж, печіння, почервоніння, кропив'янка, набряк), задишкою та, рідше, проблемами з шлунково-кишковим трактом.

Помірні реакції можуть переходити в більш важкі форми з генералізованою кропив'янкою, сильним набряком Квінке (у тому числі в гортані), сильним бронхоспазмом, порушеннями серцевого ритму, падінням артеріального тиску (іноді спочатку підвищенням артеріального тиску) та шоком кровообігу.

У пацієнтів з анальгетично-астматичним синдромом непереносимість, як правило, проявляється у вигляді нападів астми.

Інші реакції шкіри та слизової

На додаток до вищезазначених шкірних та слизових проявів анафілактоїдних або анафілактичних реакцій, іноді можуть виникати фіксовані лікарські висипання, рідко висип та, у рідкісних випадках, синдром Стівенса-Джонсона або Лайєлла.

Ізольовані гіпотензивні реакції

Іноді після введення можуть виникати перехідні гіпотензивні реакції (можливо, фармакологічно опосередковані, які не супроводжуються іншими ознаками анафілактичної або анафілактоїдної реакції); у рідкісних випадках така реакція призводить до критичного падіння артеріального тиску. Швидке внутрішньовенне введення може збільшити ризик розвитку цих гіпотензивних реакцій.

Лейкопенія зустрічається рідко, агранулоцитоз або тромбоцитопенія - дуже рідко. Ці реакції мають імунологічне походження. Вони можуть виникати, навіть якщо раніше Новалгін не викликав ускладнень у пацієнта. Агранулоцитоз може загрожувати життю.

Типові симптоми агранулоцитозу включають запальні ураження слизової (наприклад, у роті, горлі, аноректумі та статевих органах), біль у горлі, лихоманка (включаючи несподівано стійку або повторну лихоманку). Однак у пацієнтів, які приймають антибіотики, симптоми можуть бути мінімальними. Осідання клітин крові помітно прискорюється, тоді як лімфатичні вузли, як правило, лише трохи збільшені або зовсім не збільшені.

Типові симптоми тромбоцитопенії включають підвищену сприйнятливість до кровотеч та крововиливів на шкірі та слизових оболонках.

У дуже рідкісних випадках, особливо у пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі, може спостерігатися гостре погіршення функції нирок (гостра ниркова недостатність), в деяких випадках з олігурією, анурією або протеїнурією. У рідкісних випадках може виникнути гострий інтерстиціальний нефрит.

У місці ін’єкції можуть виникати біль та місцеві реакції (іноді флебіт).

Іноді спостерігається червоне забарвлення сечі з кислим рН. Це може бути пов’язано з наявністю низької концентрації метаболіту - рубазонової кислоти.

4.9 Передозування

Після гострого передозування, нудоти, блювоти, болю в животі, погіршення функції нирок або гострої ниркової недостатності (наприклад, через інтерстиціальний нефрит) та рідше симптомів центральної нервової системи (запаморочення, сонливість, кома, судоми) та зниження артеріального тиску (іноді проходження шок), а також серцева аритмія (тахікардія).

Після дуже високих доз виведення нешкідливого метаболіту (рубазонової кислоти) може спричинити почервоніння сечі.

Конкретний антидот для метамізолу невідомий. Якщо передозування відбулося лише короткий час тому, можуть бути зроблені спроби обмежити подальше системне всмоктування за допомогою первинної детоксикації (наприклад, промивання шлунка) або за допомогою зменшення всмоктування (наприклад, активоване вугілля). Основний метаболіт (4-N-метиламіноантипірин) можна вивести за допомогою гемодіалізу, гемофільтрації, гемоперфузії або плазмової фільтрації.

5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

5.1 Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: анальгетики, жарознижуючі засоби.

Код ATC: N02BB02.

Метамізол - це похідне піразолону з знеболюючим, жарознижуючим та спазмолітичним ефектом. Механізм дії не з’ясований до кінця. Результати деяких експериментів показують, що метамізол та його основний метаболіт (4-N-метиламіноантипірин) можуть мати комбінований центральний та периферійний спосіб дії.

5.2 Фармакокінетичні властивості

Фармакокінетика метамізолу та його метаболітів до кінця не досліджена, але відома наступна інформація. Після перорального введення метамізол повністю гідролізується до діючої речовини 4-N-метиламіноантипірину (МАА). Абсолютна біодоступність МАА становить близько 90% і трохи вище після перорального прийому, ніж після парентерального введення. Одночасний прийом їжі не робить істотного впливу на кінетику метамізолу.

Клінічна ефективність в основному опосередковується МАА, певною мірою також метаболітом 4-аміноантипірином (АА). Значення AUC для АА складають приблизно 25% від значень AUC МАА. Метаболіти 4-ацетиламіноантипірину (AAA) та 4-formylaminoantipyrine (FAA) не мають клінічного ефекту.

Усі метаболіти мають нелінійну фармакокінетику. Оцінка клінічної значущості цієї знахідки вимагає подальших досліджень. Накопичення метаболітів має мало клінічного значення при короткочасному лікуванні.

Зв'язування з білками плазми становить 58% для MAA, 48% для AA, 18% для FAA і 14% для AAA.

Період напіввиведення з плазми після внутрішньовенного введення метамізолу становить близько 14 хвилин. Після внутрішньовенного введення приблизно 96% міченої радіодозою дози виділяється в сечі та приблизно 6% у фекаліях. Після одноразового прийому всередину можна ідентифікувати 85% метаболітів, що виділяються із сечею. З них 3% ± 1% MAA, 6% ± 3% AA, 26% ± 8% AAA і 23% ± 4% FAA. Нирковий кліренс після одноразової пероральної дози 1 г метамізолу становить 5 ± 2 мл/хв для МАА, 38 ± 13 мл/хв для АА, 61 ± 8 мл/хв для ААА та 49 ± 5 мл/хв для ФАА. Відповідні періоди напіввиведення з плазми крові становлять 2,7 ± 0,5 години для MAA, 3,7 ± 1,3 години для AA, 9,5 ± 1,5 години для AAA та 11,2 ± 1,5 години для FAA.

AUC збільшується в два-три рази при лікуванні пацієнтів літнього віку. Після одноразової пероральної дози періоди напіввиведення MAA та FAA із плазми крові у пацієнтів із цирозом печінки приблизно в 3 рази (10 годин), тоді як періоди напіввиведення AA та AAA з плазми не збільшувались настільки суттєво, як.

Пацієнти з порушеннями функції нирок широко не вивчались. Наявні дані свідчать про зменшення швидкості виведення деяких метаболітів (AAA та FAA).

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Мінімальна летальна доза після перорального введення метамізолу щурам та мишам становить близько 4000 мг на кг маси тіла, після внутрішньовенного введення близько 2300 мг метамізолу на кг маси тіла або 400 мг МАА на кг маси тіла. Симптомами інтоксикації є прискорене дихання, седативний ефект і передсмертні судоми.

Щури переносили 4-тижневі внутрішньовенні ін'єкції 150 мг/кг метамізолу щодня, а собаки 50 мг/кг щодня.

Щоденне пероральне введення протягом 6 місяців не мало токсичних ефектів у щурів до 300 мг/кг та у собак до 100 мг/кг. Більш високі дози в обох видів призвели до змін хімічної сироватки та гемосидерозу в печінці та селезінці; також були виявлені симптоми анемії.

Як позитивні, так і негативні результати описані в літературі. Однак дослідження in vitro та in vivo із специфічним для Hoechst матеріалом не показали мутагенного потенціалу.

Канцерогенна дія метамізолу не була продемонстрована в ряді довготривалих досліджень на щурах або мишах.

Дослідження репродуктивної токсичності у щурів та кроликів не показали ніяких тератогенних ефектів.

6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ

6.1 Перелік допоміжних речовин

Вода для неминучості.

6.2 Несумісність

Новалгін можна розчинити у 5% розчині глюкози, 0,09% розчині NaCl або розчині Рінгера в лактаті. Однак ці розчини слід вводити негайно через їх обмежену стабільність.

Через можливу несумісність розчин метамізолу не слід призначати одночасно з іншими ін’єкційними лікарськими засобами.

6.3 Термін зберігання

6.4 Особливі заходи щодо зберігання

Зберігати при температурі від 10 ° C до 25 ° C в оригінальній упаковці.

6.5 Вид та вміст контейнера

Ампули з коричневого скла, вставлені в пластикову форму, письмова інформація для користувачів, паперова коробка.

Розміри упаковки: 10 х 2 мл, 5 х 5 мл.

6.6 Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та поводження з ними

Ніяких особливих вимог.

7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ

sanofi-aventis Slovakia s.r.o., Братислава, Словацька Республіка

8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР

9. ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РЕЄСТРАЦІЇ