Опора; сайт випадку еозинофілії; обробка pr; етичний у увазі; n Первинна сімейна медицина

Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Сімейна медицина - SEMERGEN є засобом зв'язку Іспанського товариства лікарів первинної медичної допомоги (SEMERGEN) у його місії сприяти дослідженню та професійній компетентності лікарів первинної медичної допомоги для покращення здоров'я та догляду за населенням.
Сімейна медицина - SEMERGEN прагне визначити питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання якісної допомоги, орієнтованої на пацієнта та/або громаду. Ми публікуємо оригінальні дослідження, методології та теорії, а також вибрані систематичні огляди, які базуються на сучасних знаннях для вдосконалення нових теорій, методів або напрямків досліджень.
Сімейна медицина - SEMERGEN - це рецензований журнал, який у своїй політиці публікацій прийняв чіткі та суворі етичні вказівки, дотримуючись вказівок Комітету з питань етики публікацій, і який прагне визначити та відповісти на питання щодо первинної медико-санітарної допомоги та надання високоякісних орієнтована на пацієнта та громадська допомога.

Індексується у:

MedLine/PubMed та SCOPUS

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

• Резюме
• Ключові слова
• Анотація
• Ключові слова
• Вступ

• Резюме
• Ключові слова
• Анотація
• Ключові слова
• Вступ
• Клінічний випадок
• Обговорення
• Етичні обов'язки
• Бібліографія

Еозинофілія - ​​це лабораторний розлад, який порівняно часто зустрічається в клінічній практиці та має різноманітну етіологію. Сімейний лікар повинен мати можливість визначити, чи є це доброякісною знахідкою чи наслідком потенційно серйозних патологій. Для цього важливо провести ретельну історію хвороби та правильний фізичний огляд, щоб мати змогу провести адекватну диференціальну діагностику та направити конкретне лікування з кожної причини. Ми представляємо клінічний випадок чоловіка, який консультувався з приводу діареї та представляв важку еозинофілію на лабораторних дослідженнях, які були проведені діагностичні дослідження та їх розвиток.

Еозинофілія є поширеним аналітичним порушенням у клінічній практиці та має різноманітну етіологію. Сімейні лікарі повинні мати можливість визначити, чи це доброякісна знахідка чи серйозне захворювання. Важливо взяти ретельний клінічний анамнез і провести фізичне обстеження для встановлення правильної диференціальної діагностики, а також використовувати відповідні рекомендації щодо лікування, характерні для кожної причини. Це повідомлення про чоловіка, який страждав на сильну діарею та лабораторні знахідки еозинофілії та його діагноз та результати.

Еозинофілія - ​​це аналітичний розлад, який зустрічається порівняно часто в клінічній практиці і може мати найрізноманітнішу етіологію. Наслідки можуть бути визначені як за його етіологією, так і за допомогою виділення речовин, що синтезують еозинофіли, особливо медіаторів запалення, які можуть спричинити пошкодження тканин. Значення є змінними на думку авторів; таким чином, Брідген 1 визначає еозинофілію як значення, що перевищують 700 клітин/мм3, тоді як Ротемберг 2 та Бріто-Бабапулл 3 вважають еозинофілію кількістю еозинофілів, що перевищує 350 та 600 клітин/мм3, відповідно. Загалом, еозинофілію можна визначити як збільшення загальної кількості еозинофілів у периферичній крові понад 500 клітин/мм3 4. Досліджень з цього приводу немає, але на практиці не слід розглядати питання еозинофілії, якщо спостерігається збільшення відсотка загальних еозинофілів без збільшення абсолютної кількості 5 .

Кількість еозинофілів змінюється залежно від віку, статі, часу доби (вночі може змінюватися на 40% більше, ніж вранці через рівень кортизолу), фізичних навантажень, впливу алергенів 5. Відмінностей між етнічними групами не виявлено, проте доведено, що існують популяції, в яких еозинофілія є поширеною, як це відбувається в ендемічних районах, де є паразитарні інфекції 6 .

Еозинофілію можна класифікувати на 4:

•

Помірно: 500-1 500 клітин/мм3

Помірний: 1500-5000 клітин/мм3

Тяжкий ступінь: більше 5000 клітин/мм3

У таблиці 1 узагальнено основні причини еозинофілії, і загалом вони:

-

Алергічні захворювання або з атопічним субстратом: атопічна хвороба є найчастішою причиною еозинофілії в промислово розвинутих країнах 6. З’являється у випадках астми, атопічного дерматиту та алергічного риніту, але зазвичай не перевищує 1500 еозинофілів у крові 7,8 .

Препарати, пов’язані з еозинофілією 5: антибіотики (бета-лактами, сульфаніламідні препарати, такі хінолони, як ципрофлоксацин та норфлоксацин, тетрацикліни, туберкулостатики, такі як рифампіцин та етамбутол, нітрофурантоїн, глікопептиди); нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ); кортикостероїди; антисекретори, такі як антигістамінні препарати типу 2 (antiH2), інгібітори протонної помпи (ІПП); протипухлинні препарати; препарати для серцево-судинного застосування (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, метилдопа, дилтіазем, спіронолактон, хінідин, адреналін); алопуринол; антикоагулянти, такі як гепарин натрію або еноксапарин тощо. Вони можуть виробляти еозинофілію будь-якого ступеня 8 .

Новоутворення: найпоширенішою асоційованою з еозинофілією є хвороба Ходжкіна, за якою слідують лімфоми та лейкемії 5 (до 15% пацієнтів з хворобою Ходжкіна та 5% пацієнтів з неходжкинськими лімфомами типу В мають еозинофілію 4). Рідше він асоціюється з Т-клітинними лімфотропними вірусами I та II типу (HTLV I та II), інфекцією дорослих Т-клітинним лейкозом - лімфомою (ATLL) та еозинофільним лейкозом 6 (дуже рідко). Що стосується солідних пухлин, то частіше спостерігається при великоклітинних карциномах шиї, плоскоклітинних карциномах статевого члена та піхви, шкірі та носоглотці, аденокарциномі шлунка, товстої кишки та ендометрії, великоклітинних карциномах легенів та перехідних карциномах сечовий міхур 5 .

Інфекційні причини: зараження паразитами гельмінтами є найпоширенішою причиною еозинофілії у світі 6. Загалом, гострі вірусні та бактеріальні інфекції викликають еозинопенію. Гельмінтози частіше трапляються у пацієнтів з тропічних районів або мандрівників в ендемічні райони, хоча є автохтонні паразити, здатні викликати еозинофілію, такі як Anisakis, E. granulosus, Fasciola hepática, стрічкові черв'яки, трихінела, Trichostrongylus та Strongyloides stercolaris 5 .

Етіологія еозинофілії

Кілька видів грибів також причетні до еозинофілії, такі як Aspergillus, та ті, що викликають кокцидіомікоз 4. У ВІЛ-інфікованого пацієнта слід враховувати паразитів Isospora belli та S. stercolaris.

-

Неалергічні імунологічні захворювання: хвороба Чурга-Стросса найчастіше асоціюється з еозинофілією 4, але вона також може спостерігатися при ревматоїдному артриті, хворобі Вегенера та при деяких локалізованих формах аутоімунного захворювання (пневмонія та еозинофільний ентерит, пемфігус, екзема, герпетифорний дерматит, запальні захворювання кишечника або перніціозна анемія).

Ендокринно-метаболічні причини: дві сутності, які найчастіше асоціюються, це надниркова недостатність та кристалічна емболія холестерину 5 .

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів слід мати на увазі кілька етіологій: токсичність лікарських засобів (ефавіренц, клотримаксоксазол, невирапін, гранулоцитарні колонієстимулюючі фактори), цитомегаловірусна інфекція (може спровокувати недостатність надниркових залоз) та паразитоз (I. belli та S. stercoralis ) 5 .

Ще два суб’єкти, що спричиняють еозинофілію, - це синдром еозинофілії та міалгії, пов’язаний із споживанням забруднюючих речовин, що містять L триптофан, у 1990-х роках у США та токсичний синдром, спричинений споживанням фальсифікованої олії (Іспанія в 1981 р.). Конкретною сутністю є ідіопатичний гіпереозинофільний синдром, який складається з важкої еозинофілії протягом періоду більше 6 місяців без очевидної причини. Частіше зустрічається у чоловіків старше 50 років. Це може спричинити пошкодження органів, особливо серцеву недостатність та захворювання клапанів, обмежувальне захворювання легенів або неврологічні симптоми тромбоемболічної природи.

Щодо діагнозу, зведеного в таблиці 2, після підтвердження еозинофілії та врахування можливих етіологій, перерахованих раніше, слід взяти історію хвороби, яка включає історію атопії, подорожей до тропічних районів, проживання з тваринами, прийому наркотиків. Слід вивчити локалізаційні симптоми, особливо спрямовані на виключення лімфопроліферативного синдрому (втрата ваги, конституціональний синдром, нічне потовиділення), а також кашель або діарея, які змушують нас підозрювати інші причини (наприклад, пневмоніт або еозинофільний ентерит), або симптоми узгоджується з недостатністю надниркових залоз. Ми також повинні провести ретельне фізичне обстеження, шукаючи локалізуючі дані або ознаки специфічної органічної участі, що включатиме прийом констант, пошук конкретних уражень шкіри, серцево-легеневу аускультацію (виключення шумів у серці або легеневих змін), огляд черевної порожнини для виключення вісцеромегалія, пальпація гангліозних територій у пошуках патологічних лімфаденопатій, пошук паразитів у перианальній області, серед інших.

• Атрофія м’язів кисті; підпирати; сайт справи Сімейна медицина
• Збільшення грудей у ​​молодої жінки, розвинений клінічний випадок; Пластична хірургія та естетична медицина
• Оновлення; n у жіночому нетриманні сечі Сімейна медицина
• 1- Коротка історія природної медицини Паг Програма натуропатичного лікування Паг Природні терапії
• Аюрведа, як вам допомагає традиційна індійська медицина