- Пошук
- Клінічні ознаки та симптоми
- Класифікації
- Гени
- Інвалідність
- Енциклопедія для широкого загалу
- Енциклопедія для професіоналів
- Посібники для надзвичайних ситуацій
- Джерела/процедури
Пошук рідкісного захворювання
Інші варіанти пошуку
Периневральна кіста
Визначення захворювання
Це розлад, що характеризується наявністю кіст, наповнених ліквором, у нервових корінцях, розташованих переважно в крижовій ділянці хребта, хоча їх можна виявити в будь-якому відділі хребта; може викликати поступово болючу радикулопатію.
ОРФІЯ: 65250
Резюме
Епідеміологія
Щорічна захворюваність на периневральні кісти, за оцінками, становить приблизно 5%, хоча великі кісти, що викликають симптоми, відносно рідкісні, з оцінкою щорічної захворюваності менше 1/2000. Жінки страждають частіше, ніж чоловіки.
Клінічний опис
У пацієнтів з периневральною кістою спостерігається біль у ділянці уражених кістою нервів, м’язова слабкість, утруднення тривалого сидіння, втрата відчуття, втрата рефлексів, біль при чханні або кашлі, запалення в крижовій ділянці, парестезія, головний біль, радикуліт, а також кишкові, сечовий міхур та статева дисфункція. Кісти зазвичай з’являються уздовж задніх нервових корінців і можуть бути із клапаном або без нього. Основною ознакою, яка відрізняє периневральні кісти від інших пошкоджень спинного мозку, є наявність волокон від кореня спинномозкових нервів у стінці кісти або в порожнині кісти.
Етіологія
Є кілька ситуацій, які можуть зробити кісти симптоматичними, наприклад, травматичні ушкодження, важке підняття, пологи, епідуральні тканини та травми спинного мозку. Також було помічено, що вірус простого герпесу може змінити біохімію організму і що симптоми периневральної кісти погіршуються під час спалахів герпесу.
Методи діагностики
Діагностика базується на магнітно-резонансної томографії (МРТ), комп’ютерній томографії (КТ) або мієлографії пацієнтів з болями в попереку або ішіасом.
Диференціальна діагностика
Основними диференціальними діагнозами є мозкові дивертикули та тривалі арахноїдальні відростки, які відрізняються швидким заповненням на мієлографії порівняно із затримкою заповнення периневральних кіст. Диференціальна діагностика також включає грижу поперекового диска, арахноїдит та, у жінок, гінекологічні захворювання.
Генетичні поради
Більшість периневральних кіст є спорадичними. Однак у деяких випадках кісти спостерігались у кількох споріднених осіб, що свідчить про можливість сімейної ознаки при аутосомному передаванні.
Лікування та лікування
Лікування складається з поперекового дренування ліквору, КТ-аспірації кісти, декомпресивної ламінектомії, висічення кісти або нервового корінця та фенестрації кісти та її імбрикацій. Однак хірургічне лікування периневральних кіст може ускладнюватися післяопераційним псевдоменінгоцеле та черепною гіпотензією, а також рецидивом кіст. Больова терапія може запропонувати нехірургічну альтернативу для лікування симптоматичних периневральних кіст.
Прогноз
Пацієнти з тривалими та прогресуючими симптомами можуть зазнати неврологічних пошкоджень, якщо кісти продовжують тиснути на нервові структури.
Експерти: Доктор Марія Алессандра КАРЛУЧІО - доктор Антоніо ФЕДЕРІКО - доктор Даніела МАРІНО - Останнє оновлення: Лютий 2010 р