"Скільки мов ти розмовляєш, стільки людей" - хто б не знав приказки? Хтось намагається вивчати все більше і більше мов для розваги, інший - на користь ринку праці. Але є й ті, хто розмовляє обома мовами на рідному рівні через свою сім'ю чи оточення. На відміну від нашого величезного вкладення часу, енергії та грошей, вони лише непоміченими дітьми вивчали другу або навіть третю мову. Що ти отримуєш, які ще навички приносить мовна перевага? Наша звітність.
Свого часу стосунки між мисленням і мовою викликали величезні суперечки серед філософів. Що перше, мова чи мислення? Що важливо для іншого? Зараз ми знаємо, що це питання найбільш схоже на випадок з куркою та яйцем. Немає мислення без мови, і немає мови без мислення. Психологія провела багато досліджень щодо зв’язків між ними. Особливу сферу інтересів становлять люди, які з дитинства розмовляють кількома мовами. Кароліна Мешковська, докторант, прочитала лекцію про мислячі переваги двомовності у Варшавському університеті.
Дослідження з дітьми шкільного віку показали, що двомовні діти виконують краще, ніж одномовні діти, у певних типах виконавчих функцій. Під виконавчими функціями ми розуміємо функції мозку, які відповідають за різні процеси мислення. Доповідач висвітлив різні тлумачення та визначення цього поняття. "Це здібності, які пізно розвиваються і рано починають погіршуватися". Пік - у віці 25-35 років. Більшість дослідників кажуть, що ми можемо перерахувати тут особливості, які нам допомагають
підштовхувати нашу поведінку (наприклад, придушити раніше вивчену відповідь),
відстежувати нову інформацію, використовуючи нашу короткочасну пам’ять, і змінювати свою поведінку,
розділити нашу увагу на кілька місць, переключатися між ними (це основа багатозадачності),
для гнучкого управління та підтримки нашої уваги та пізнання.
В яких функціях мозку лінгвісти кращі?
Для вивчення функцій використовуються різні завдання. Експерименти з цими завданнями показали, що білінгви (звичайно, з великими індивідуальними відмінностями) мають найкращі результати, коли серед багатьох потрібно виключити попередні відповіді, пройти через них або зосередитись на певному стимулі. Це пояснюється тим, що дітям-білінгвам з раннього дитинства доводиться постійно думати про те, хто якою мовою говорити. Вони часто опиняються в змішаній мовній ситуації, наприклад, залежно від теми, якою мовою вони говорять вдома. У цих ситуаціях вони повинні приймати безперервне рішення, а потім активувати обрану мову та
Тож під час мовлення управління процесами мислення для них набагато активніше. Вони постійно судять і перемикаються між двома мовами. Це проявляється не лише у випадку з мовами, але й загалом: вони краще здатні робити так звану холодну емпатію. Тобто вони можуть бути поза ситуацією, вони можуть бачити це з іншої точки зору.
Ми знаємо, що дуже скоро, навіть у віці одного року, діти можуть розрізняти мови. Вони починають розмовляти з потрібною людиною правильною мовою і, як правило, не плутають мови. Вони також більш терпимі до асоціювання кількох імен з предметом (наприклад, чотириногий пухнастий вихованець, який може гавкати як «собака» або «собака»).
Діти-білінгви знають, з ким із батьків говорити якою мовою.
На цьому етапі доповідач звернув нашу увагу: всі ці результати пов’язані з мовою. Отже, експерименти з цими дітьми шкільного віку припускають, що когнітивна користь може бути пов’язана з мовленнєвим тренуванням. Однак вони не стосуються того, що відбувається, коли двомовні діти ще не говорять. Чи є між ними відмінності? Чи можуть діти змінити ситуацію, чи можуть немовлята передумати між двома мовами, які вони чують? І якщо вони змінюють ситуацію, це добре чи погано, пізніше для них це перевага чи недолік?
У дослідженні двох груп немовлят вивчалися здібності дітей до навчання. Одна група складалася з усіх одномовних немовлят, тоді як інша - усіх двомовних немовлят. Стимул вперше з’явився на одній стороні екрану, це місце, якому діти повинні були навчитися. Потім другий стимул, який слід вивчити, надійшов на іншу сторону екрану, тобто малечам довелося заблокувати раніше вивчену реакцію, щоб знову мати можливість правильно відповісти. Не було різниці у вивченні місця розташування першого стимулу між двома групами. Однак, коли їм доводилося вивчати новий стимул, двомовні діти працювали значно краще. Ця різниця була присутня також для мовних та зорових стимулів. Отже, у цьому дослідженні також було показано, що білінгви краще бачать те, про що дізналися раніше. Згідно з цими результатами, розвиток когнітивних переваг не може бути пов’язаний з розвитком мовленнєвої компетентності. Схоже, що
Окрім почутої мови, є ще щось, що відіграє певну роль у вивченні мови: візуальність. Пам’ятайте, що читання з рота є важливою частиною вивчення звуків та мови. Тут доповідач навів у якості прикладу ще одне дослідження, в якому було досліджено, чи можуть немовлята також розрізняти дві мови в мові, яку вони бачать. Навіть під час усного читання двомовні немовлята мали змогу розрізнити, якою мовою говорить людина. Це можна пояснити тим, що, на відміну від одномовних дітей, білінгви чутливі до звуків обох мов. Вони також будуть набагато більше обізнані з візуальними сигналами інших звуків, і їхній перцептивний спектр розшириться порівняно з одномовними.
Ці результати демонструють переваги мислення двомовних дітей. Але той, хто одномовний, не повинен бути гірким! А саме, за словами Кароліни Мешковської, «дослідники часто забувають про вплив інших факторів, крім лінгвістики». У шкільному віці ефект білінгвізму може бути незначним, оскільки інші фактори (навчання музики, спорт тощо) можуть сильно впливати на функціонування функцій мислення. Таким чином, користь у дитячому віці може бути замінена та доповнена іншими ефектами. Вони можуть мати ще більший вплив. Отже, загалом білінгвізм дуже хороший з когнітивної точки зору, але його можна замінити іншими розвивальними діями.