Виявлення раніше невідомих молекулярно-прогностичних факторів може призвести до кардинальних змін у лікуванні раку підшлункової залози з агресивним перебігом, повідомляє OTSZ Online.
Карцинома підшлункової залози є одним із найгірших злоякісних новоутворень у людини з клінічним перебігом: рівень смертності наближається до рівня захворюваності. Команда Бірнбаума зібрала клініко-патологічні дані та дані експресії генів із майже 700 випадків раку підшлункової залози та проаналізувала загальну післяопераційну виживаність пацієнтів. Зразки тканин двох груп пацієнтів, довго вижили (LTS щонайменше 36 місяців після хірургічного видалення пухлини) та короткотермінові (щонайменше 36 місяців після хірургічного видалення пухлини) (STS) виявлено під час дослідження експресії генів, з якого на основі певних критеріїв було розроблено прогностичний класифікатор 25 генів.
З ідентифікованих генів було сформовано дві групи - «LTS-подібну» та «STS-подібну» групи; загальна 2-річна виживаність першого становила 48% (95% довірчий інтервал (ДІ): від 42 до 54), тоді як у останнього становила 25% (95% ДІ: від 18 до 33); Р = 4,33х10 -9. Розроблений прогностичний класифікатор виявився незалежним як від клінікопатологічних прогностичних факторів, так і від молекулярних підгруп. Серед генів, що надмірно експресуються в групі “STS-подібних”, наприклад, гени GPR87, RAC2, NAMPT, C16orf74, TREM2 та CD180 були визначені такими, що беруть участь у опосередкованому NF-κB сигнальному шляху. У цій же групі згадуються гени KRT13, RAC2, C16orf74, ADGRG6 та APBB1IP, які відіграють важливу роль у епітеліально-мезенхімному переході. У групі “STS-подібної” гени (EGR3, EPHA7 та MACROD2), які, як видається, відіграють відому роль у протоковій аденокарциномі підшлункової залози. Хоча виділені приклади звучать багатообіцяюче, необхідні подальші функціональні дослідження, щоб підтвердити їх потенційну роль.