Саркоптична короста також впливає на вовка
Саркоптична короста - паразитарне захворювання, в основному шкірне, викликане кліщем, який називається Sarcoptes scabiei.
Це широко поширений процес як у домашніх тварин, так і у диких тварин, а також у людини, оскільки це також зооноз (хвороба, яка може передаватися від тварин до них і навпаки).
Клінічні симптоми саркоптичної корости характеризуються облисінням (випаданням волосся) на уражених ділянках. На ранніх стадіях захворювання уражені регіони невеликі, але, коли процес прогресує, вони можуть вражати все тіло тварини. Крім того, ця алопеція посилюється лущенням шкіри, затвердінням, ерозіями, спричиненими впливом кліща, який зариває галереї, та інтенсивним свербінням та дискомфортом. У найсерйозніших випадках це спричиняє сильне ослаблення уражених тварин, втрата ваги навіть призводить до їх загибелі.
Завдяки високій контагіозності та стійкості до лікування, це серйозний процес, який знищує популяції, на які він впливає.
Є багато посилань, пов’язаних з наявністю випадків саркоптичної корости у різних видів, козуль, серни, гірських кіз ... однак її опис у іберійського вовка є дефіцитним.
З цієї причини Домінгес та його співробітники опублікували дослідження стосовно присутності корости у іберійських вовків, на яких полювали на півночі Іспанії.
Протягом 2006 року вони виявили коросту у трьох екземплярів, на яких полювали в прилеглих районах провінції Бургос, у двох чоловіків та однієї самки, які виявили алопецію та пошкодження шкіри в різних частинах тіла та втрату стану тіла.
Як видатну примітку автори зазначили, що спалах корости у лисиць стався в досліджуваному районі незадовго до цього, що могло бути причиною присутності цього процесу у уражених вовків.
Тому ми можемо зробити висновок, що взаємодія між різними видами, не тільки дикими, як це буває, але й домашніми - це реальність, яка може мати вирішальне значення в управлінні нашими заповідниками. З іншого боку, активний санітарний нагляд за тваринами, на яких полюють протягом усього сезону, є важливим для раннього виявлення можливих спалахів хвороби і, отже, можливості вжити відповідних заходів контролю, щоб запобігти їх поширенню.