Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No: 2017/06123-Z1B, 2018/00410-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить 13,870 мг амлодипіну безилату, що еквівалентно 10 мг амлодипіну.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Білі до біло-білих довгастих таблеток, забиті на одному боці з рельєфними символами "А" та "10" ліворуч та праворуч від рядкової лінії.
Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Хронічна стабільна стенокардія
Вазоспастична/судинозвужувальна (принцметалівська) стенокардія
4.2 Дозування та спосіб введення
Звичайна початкова доза як для гіпертонії, так і для стенокардії становить 5 мг амлодипіну один раз на день, який можна збільшити до максимальної дози 10 мг залежно від індивідуальної реакції пацієнта на лікування.
У пацієнтів з гіпертонічною хворобою амлодипін застосовували у комбінації з тіазидним діуретиком, альфа-адреноблокатором, бета-блокатором або інгібітором перетворюючого ферменту ангіотензину. У разі стенокардії амлодипін можна застосовувати окремо або в комбінації з іншими антиангінальними препаратами у пацієнтів із нітратно-рефрактерною стенокардією та/або адекватними дозами бета-блокаторів.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, бета-блокаторами, а також інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту корекція дози амлодипіну не потрібна.
Спеціальні групи пацієнтів
Амлодипін, що застосовується у подібних дозах у пацієнтів літнього та молодшого віку, однаково добре переноситься. Звичайне дозування рекомендується для пацієнтів літнього віку, але підвищення дози слід проводити з обережністю (див. Розділи 4.4 та 5.2).
Порушення функції печінки
Рекомендована доза не встановлена у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості; тому підбір дози слід проводити з обережністю і починати з нижнього кінця діапазону доз (див. розділи 4.4 та 5.2). Фармакокінетика амлодипіну не вивчалась при тяжких порушеннях функції печінки. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю застосування амлодипіну слід починати з найменших доз і повільно збільшувати.
Порушення функції нирок
Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі не узгоджуються зі ступенем ниркової недостатності, тому рекомендується нормальне дозування. Амлодипін не піддається діалізу.
Діти та підлітки з АГ у віці від 6 до 17 років
Рекомендована пероральна доза для зниження артеріального тиску у педіатричних пацієнтів віком від 6 до 17 років становить 2,5 мг 1 раз на день як початкова доза, яка збільшується до 5 мг на день, якщо цільовий артеріальний тиск не досягається через 4 тижні. Дози, що перевищують 5 мг на добу, не вивчались у педіатричних пацієнтів (див. Розділи 5.1 та 5.2).
Діти до 6 років
Дані відсутні.
Таблетка для перорального застосування.
4.3 Протипоказання
Амлодипін протипоказаний пацієнтам:
· Підвищена чутливість до похідних дигідропіридину, амлодипіну або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
· При важкій гіпотензії.
· У шоці (включаючи кардіогенний шок).
· При обструкції відтоку лівого шлуночка (наприклад, при розширеному аортальному стенозі).
· При гемодинамічно нестійкій серцевій недостатності після гострого інфаркту міокарда.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не встановлені.
Пацієнти з серцевою недостатністю
До пацієнтів із серцевою недостатністю слід ставитися з обережністю. У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (NYHA III та IV ступенів) повідомлялося про більш високу частоту набряку легенів у групі амлодипіну, ніж у групі плацебо (див. Розділ 5.1). Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть збільшити ризик серцево-судинних подій та смертності в майбутньому.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки
Період напіввиведення амлодипіну продовжується у пацієнтів із порушеннями функції печінки, а значення AUC вищі; рекомендацій щодо дозування не встановлено. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижнього кінця діапазону доз, а також слід дотримуватися обережності при введенні та збільшенні дози.
Застосування у пацієнтів літнього віку
Підвищення дози слід проводити з обережністю у пацієнтів літнього віку (див. Розділи 4.2 та 5.2).
Застосування при нирковій недостатності
У таких пацієнтів можуть застосовуватися звичайні дози амлодипіну. Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не піддається діалізу.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Вплив інших препаратів на амлодипін
Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного збільшення ризику розвитку амлодипіну, що призводить до гіпотиреозу. Клінічне значення цих змін у фармакокінетиці (ФК) може спостерігатися у пацієнтів літнього віку. Рекомендується ретельне клінічне спостереження за пацієнтами і може знадобитися корекція дози.
Одночасне застосування відомих індукторів CYP3A4 може змінювати плазмові концентрації амлодипіну. Тому при одночасному застосуванні, особливо із сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцином, гіперікумом перфоратумом), слід контролювати артеріальний тиск та розглядати контроль дози під час та після такої супутньої терапії.
Введення амлодипіну разом з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може спостерігатися підвищення біодоступності амлодипіну з подальшим посиленням його ефектів, що знижують артеріальний тиск.
У тварин спостерігається летальна фібриляція шлуночків та серцевий колапс, пов’язаний з гіперкаліємією, після введення верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену. Через ризик гіперкаліємії пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, рекомендується уникати одночасного прийому блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, для регулювання злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші препарати
Ефекти амлодипіну, що знижують артеріальний тиск, додають до ефектів інших антигіпертензивних засобів, що знижують артеріальний тиск.
Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при введенні амплодипіну пацієнтам, які отримують такролімус, необхідний контроль рівня такролімусу в крові та коригування дози такролімусу.
Жодних досліджень лікарської взаємодії з циклоспорином та амплодипіном не проводили у здорових добровольців чи будь-якої іншої популяції, за винятком пацієнтів із трансплантацією нирок, де спостерігали мінливе збільшення мінімальних концентрацій циклоспорину (в середньому 0% - 40%). У пацієнтів з трансплантацією нирок, які приймають амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу рівня циклоспорину та, за необхідності, зменшення дози циклоспорину.
Одночасне застосування багаторазових доз амлодипіну 10 мг із 80 мг симвастатину призвело до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з окремим симвастатином. У пацієнтів, які отримують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити 20 мг.
У клінічних дослідженнях взаємодії амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Безпека застосування амлодипіну жінкам під час вагітності не встановлена.
Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність у високих дозах (див. Розділ 5.3).
Застосовувати під час вагітності рекомендується лише в тому випадку, якщо немає більш безпечної альтернативи та якщо саме захворювання представляє підвищений ризик для матері та плоду.
Амлодипін виводиться з грудним молоком людини. Частка дози, даної матері, яку отримує дитина, оцінюється в інтерквартильному діапазоні від 3 до 7%, максимум - 15%. Вплив амлодипіну на дітей невідомий. Рішення щодо продовження/припинення грудного вигодовування або продовження/припинення терапії амлодипіном повинно прийматися з урахуванням переваг грудного вигодовування для дитини та переваг терапії амлодипіном для матері.
У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперми. Недостатньо клінічних даних про потенційний вплив амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах повідомлялося про несприятливий вплив на фертильність самців (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Амлодипін може незначно або помірно впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Якщо пацієнти, які приймають амлодипін, страждають від запаморочення, головного болю, втоми або нудоти, їх здатність реагувати може бути порушена. Особливо рекомендується обережність на початку лікування.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найчастіше повідомляються побічні реакції під час лікування - це сонливість, запаморочення, головний біль, серцебиття, почервоніння, біль у животі, нудота, набряк щиколотки, набряк і втома.
Список побічних реакцій у таблиці
Під час лікування амлодипіном спостерігали та повідомляли про такі побічні реакції з наступною частотою:
Дуже часто (≥1/10); загальні (≥1/100 до 6 місяців до вступу в дослідження) або задокументовані інші атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (загалом 51,5%), діабет 2 типу (36,1%), холестерин ЛПВЩ 2 на поверхні). В іншому дослідженні на щурах, у яких самців щурів протягом 30 днів лікували амлодипіном безилатом у дозі, порівнянній із дозою для людини, вираженою в мг/кг, у плазмі спостерігалося зниження фолікулостимулюючого гормону та тестостерону, а також зменшення сперматозоїдів щільність і зрілі сперматобласти та підтримуючі клітини Сертоліхо.
Жодних доказів канцерогенності не спостерігалося у щурів та мишей, яких годували амлодипіном протягом двох років у концентраціях, розрахованих на забезпечення добових доз 0,5, 1,25 та 2,5 мг/кг/добу. Найвища доза в мг (приблизно однакова для мишей і дорівнює подвійному * максимальна рекомендована клінічна доза 10 мг для мг/м 2 площі поверхні для щурів) була близькою до максимальної переносимої дози для мишей, але не для щурів.
Дослідження мутагенності не виявили жодних ефектів, пов’язаних з наркотиками, ні на генному, ні на хромосомному рівні.