Додаток No 1 для повідомлення про зміну, реєстраційний номер: 2019/06427-Z1B 7194518653
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Глімепірид Сандоз 1 мг
Глімепірид Сандоз 2 мг
Глімепірид Сандоз 3 мг
Глімепірид Сандоз 4 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить 1 мг глімепіриду.
Кожна таблетка містить 2 мг глімепіриду.
Кожна таблетка містить 3 мг глімепіриду.
Кожна таблетка містить 4 мг глімепіриду.
Допоміжна речовина з відомим ефектом
Кожна таблетка містить 135,1 мг лактози (у вигляді моногідрату лактози).
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Глімепірид Сандоз 1 мг: рожеві, злегка мармурові, довгасті, плоскі таблетки зі скошеним краєм та рискою з обох боків та з вбудованим написом “G1” з одного боку.
Глімепірид Сандоз 2 мг: зелені, злегка мармурові, довгасті, плоскі таблетки зі скошеним краєм та рискою з обох боків та з вбудованим написом «G2» з одного боку.
Глімепірид Сандоз 3 мг: світло-жовті, злегка мармуровані, довгасті, плоскі таблетки зі скошеним краєм та рискою з обох боків та з вбудованим написом “G3” з одного боку.
Глімепірид Сандоз 4 мг: блакитні, злегка мармуровані, довгасті, плоскі таблетки зі скошеним краєм та рискою з обох боків та з вбудованим написом “G4” з одного боку.
Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Глімепірид призначається для лікування цукрового діабету 2 типу, коли дієти, фізичної активності та зниження ваги недостатньо.
4.2 Дозування та спосіб введення
Для прийому всередину.
Основою успішного лікування діабету є правильне харчування, регулярні фізичні навантаження, а також регулярні дослідження крові та сечі. Якщо пацієнт не дотримується рекомендованої дієти, введення таблеток або інсуліну не може компенсувати стан.
Доза ліків визначається на основі результатів аналізів глюкози в крові та сечі.
Для різних режимів дозування доступні відповідні концентрації ліків.
Початкова доза становить 1 мг глімепіриду на день. Якщо досягнуто хорошої компенсації, таку дозу можна продовжувати під час підтримуючої терапії.
Якщо контроль діабету недостатній, дозу слід збільшувати на основі контролю глікемії. Дозу регулюють поступово з інтервалом в один-два тижні до 2, 3 або 4 мг глімепіриду на день.
Дози понад 4 мг глімепіриду на день ефективніші лише у виняткових випадках.
Максимальна рекомендована доза - 6 мг глімепіриду на день.
У пацієнтів, стан яких не був належним чином контрольований максимальною добовою дозою метформіну, може бути розпочато супутнє лікування глімепіридом.
Підтримується доза метформіну і починається терапія глімепіридом у низьких дозах, які потім поступово титруються залежно від ступеня метаболічної компенсації, необхідного до максимальної добової дози. Комбіновану терапію слід розпочинати під пильним наглядом лікаря.
За необхідності можна розпочати супутню терапію інсуліном у пацієнтів, стан яких не контролювався належним чином при застосуванні максимальних добових доз глімепіриду. Дозу глімепіриду підтримують, а терапію інсуліном починають з низьких доз, які поступово титрують залежно від ступеня необхідної метаболічної компенсації. Комбіновану терапію слід розпочинати під пильним наглядом лікаря.
Зазвичай достатньо одноразової добової дози глімепіриду. Рекомендується приймати його незадовго до або під час ситного сніданку, або, якщо пацієнт не снідає, незадовго до або під час першого основного прийому їжі протягом дня.
Якщо пропущена доза, наступну дозу не слід збільшувати, щоб компенсувати пропущену дозу.
Якщо у пацієнта спостерігається гіпоглікемічна реакція після прийому 1 мг глімепіриду щодня, це означає, що стан можна компенсувати лише дієтою.
У міру покращення компенсації діабету підвищується чутливість до інсуліну, тому потреба в глімепіриді може зменшуватися під час лікування. Для запобігання гіпоглікемії слід розглянути можливість тимчасового зменшення дози або припинення прийому глімепіриду.
Також слід розглянути можливість коригування дози, якщо вага тіла або спосіб життя пацієнта змінюється або якщо інші фактори підвищують ризик гіпо- або гіперглікемії.
Перехід від інших пероральних протидіабетиків до глімепіриду
Як правило, можливий перехід з інших пероральних гіпоглікемічних засобів на глімепірид. При переході на глімепірид необхідно враховувати силу та тривалість дії попереднього препарату. У деяких випадках, особливо якщо пацієнт приймав антидіабетики тривалої дії (наприклад, хлорпропамід), рекомендується виконувати кількаденну процедуру змиву, щоб мінімізувати ризик гіпоглікемічних реакцій через адитивний ефект.
Рекомендована початкова доза становить 1 мг глімепіриду на день. Залежно від реакції на лікування, дозу глімепіриду можна поступово збільшувати, як описано вище.
Перехід від інсуліну до глімепіриду
У хворих на цукровий діабет 2 типу, які отримують інсулін, у виняткових випадках може бути показаний перехід на глімепірид.
Такий перехід повинен відбуватися під ретельним наглядом лікаря.
Спеціальні групи пацієнтів
Пацієнти з печінковою або нирковою недостатністю:
Немає даних про застосування глімепіриду пацієнтам віком до 8 років. Дані щодо застосування монотерапії глімепіридом дітям у віці від 8 до 17 років обмежені (див. Розділи 5.1 та 5.2).
Наявні дані щодо безпеки та ефективності у дитячої популяції є недостатніми, тому їх використання не рекомендується.
Таблетки слід ковтати з рідиною, не розжовуючи.
4.3 Протипоказання
Глімепірид протипоказаний пацієнтам із наступними станами:
- гіперчутливість до глімепіриду, інших сульфонілсечовин або сульфонамідів або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.,
- цукровий діабет 1 типу,
- тяжка ниркова або печінкова недостатність. У разі тяжкої ниркової або печінкової недостатності необхідний перехід на інсулін.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Глімепірид слід приймати незадовго до або під час їжі.
Лікування глімепіридом може спричинити гіпоглікемію, якщо дієта не є регулярною або якщо пропускаються деякі щоденні прийоми їжі. Можливі симптоми гіпоглікемії включають: головний біль, сильний голод, нудоту, блювоту, втома, сонливість, порушення сну, неспокій, агресивність, порушення здатності до концентрації уваги та повільних реакцій, депресію, сплутаність свідомості, розлади мови та зору, афазію, тремор, парез, розлади чутливості, запаморочення, безпорадність, втрата самоконтролю, марення, судоми головного мозку, сонливість та втрата свідомості, що призводять до коми, поверхневого дихання та брадикардії.
Крім того, можуть виникати симптоми адренергічної контррегуляції, такі як пітливість, волога шкіра, занепокоєння, тахікардія, гіпертонія, серцебиття, стенокардія та серцеві аритмії.
Клінічна картина важкого нападу гіпоглікемії може нагадувати інсульт.
Симптоми зазвичай швидко зникають після введення вуглеводів (цукру).
Штучні підсолоджувачі неефективні.
З досвіду застосування інших сульфонілсечовин відомо, що гіпоглікемія може повторюватися, незважаючи на початкове успішне лікування.
У разі важкої або тривалої гіпоглікемії, яка лише тимчасово контролюється звичайною кількістю цукру, необхідна негайна медична допомога, а іноді і госпіталізація.
Ризик гіпоглікемії збільшується за рахунок таких факторів:
- небажання або (частіше у літніх пацієнтів) нездатність пацієнта співпрацювати,
- недоїдання, нерегулярне харчування або пропуск їжі або голодування,
- коливання дієти,
- дисбаланс між фізичними навантаженнями та кількістю споживаних вуглеводів,
- вживання алкоголю, особливо в поєднанні з пропуском їжі,
- порушення функції нирок,
- важкі порушення функції печінки,
- передозування глімепіридом,
- певні некомпенсовані порушення ендокринної системи, що впливають на вуглеводний обмін або контррегуляцію гіпоглікемії (наприклад, при деяких порушеннях функції щитовидної залози та при недостатності передньої частини гіпофіза або кори надниркових залоз),
- одночасне введення деяких інших препаратів (див. розділ 4.5).
Під час лікування глімепіридом необхідно регулярно вимірювати рівень глюкози в крові та сечі. Крім того, рекомендується визначати частку глікованого гемоглобіну.
Під час лікування глімепіридом слід регулярно контролювати печінкові та гематологічні показники (переважно лейкоцити та тромбоцити).
У стресових ситуаціях (наприклад, нещасний випадок, екстрена операція, лихоманка тощо) може бути показаний тимчасовий перехід на інсулін.
Немає досвіду застосування глімепіриду у пацієнтів з важкими порушеннями функції печінки та у хворих на діаліз. Перехід на інсулін показаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки або нирок.
У пацієнтів з дефіцитом G6PD лікування сульфонілсечовинами може призвести до гемолітичної анемії.
Оскільки глімепірид належить до групи сульфонілсечовин, слід дотримуватися обережності пацієнтам із дефіцитом G6PD та розглядати альтернативні методи лікування, крім сульфонілсечовин.
Глімепірид Сандоз містить лактозу та натрій.
Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто по суті незначна кількість натрію.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Якщо глімепірид призначається одночасно з деякими іншими ліками, гіпоглікемічний ефект глімепіриду може бути небажано посилений або послаблений. Тому інші ліки слід застосовувати лише за призначенням лікаря або з відома лікаря.
Глімепірид метаболізується цитохромом P450 2C9 (CYP2C9). Відомо, що одночасне застосування індукторів цитохрому CYP2C9 (наприклад, рифампіцину) або інгібіторів (наприклад, флуконазолу) впливає на метаболізм.
Результати дослідження взаємодії in vivo, про яке повідомляється в літературі, вказують, що AUC глімепіриду збільшується приблизно в 2 рази при одночасному застосуванні з флуконазолом, одним з найпотужніших інгібіторів цитохрому CYP2C9.
Виходячи з досвіду застосування глімепіриду та інших сульфонілсечовин, слід враховувати такі взаємодії.
Посилення гіпоглікемічного ефекту глімепіриду, що в деяких випадках може призвести до гіпоглікемії, може спостерігатися при одночасному застосуванні глімепіриду та одного з наступних препаратів:
- фенілбутазон, азапропазон та оксифенбутазон,
- інсулін та пероральні антидіабетики, такі як напр. метформін,
- саліцилати та парааміносаліцилова кислота,
- анаболічні стероїди та чоловічі статеві гормони,
- левоміцетин, деякі сульфаніламіди тривалої дії, тетрацикліни, хінолонові антибіотики та кларитроміцин,
- флуоксетин, інгібітори МАО,
- алопуринол, пробенецид, сульфінпіразон,
- циклофосфамід, трофосфамід та іфосфамід,
- пентоксифілін (високі парентеральні дози),
Гіпоглікемічний ефект глімепіриду послаблюється і призводить до підвищення рівня глюкози при одночасному застосуванні глімепіриду з лікарськими засобами, що містять такі препарати:
- естрогени та гестагени,
- салуретики, тіазидні діуретики,
- тиреотропні препарати, глюкокортикоїди,
- похідні фенотіазину, хлорпромазин,
- адреналін та симпатоміметики,
- нікотинова кислота (у високих дозах) та похідні нікотинової кислоти,
- проносне (при тривалому застосуванні),
- глюкагон, барбітурати та рифампіцин,
Антагоністи Н2-рецепторів, бета-адреноблокатори, клонідин та резерпін можуть або посилити, або послабити гіпоглікемічний ефект глімепіриду.
Під впливом симпатолітиків, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин та резерпін, прояви адренергічної контррегуляції на гіпоглікемію можуть послаблюватися або відсутні.
Прийом алкоголю може непередбачувано посилити або послабити гіпоглікемічний ефект глімепіриду.
Глімепірид може або посилити, або послабити дію похідних кумарину.
Колесевелам зв'язується з глімепіридом та зменшує всмоктування глімепіриду з шлунково-кишкового тракту. Принаймні взаємодії з глімепіридом не спостерігалося принаймні за 4 години до прийому колесевеламу. Тому слід приймати глімепірид щонайменше за 4 години до прийому колесевеламу.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Ризик, пов'язаний з діабетом
Аномальний рівень глюкози в крові під час вагітності пов'язаний з більшою частотою вроджених відхилень та перинатальної смертності. Тому під час вагітності необхідно ретельно контролювати рівень глюкози в крові, щоб уникнути ризику тератогенності. Застосування інсуліну за цих обставин є надзвичайно важливим. Пацієнткам, які планують завагітніти, слід повідомити свого лікаря.
Ризик, пов’язаний з глімепіридом
Немає достатніх даних щодо застосування глімепіриду вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність, яка, ймовірно, була пов'язана з фармакологічним ефектом (гіпоглікемія) глімепіриду (див. Розділ 5.3).
Тому глімепірид не слід застосовувати протягом усієї вагітності. У разі лікування глімепіридом, якщо пацієнтка планує завагітніти або якщо вагітність підтверджена, їй слід якомога швидше перейти на лікування інсуліном.
Екскреція в жіночому молоці невідома. У щурів глімепірид виділяється в жіночому молоці. Оскільки інші сульфонілсечовини виводяться з грудним молоком та через ризик гіпоглікемії у немовлят, які годують груддю, годувати груддю не рекомендується під час лікування глімепіридом.
Дані про родючість відсутні.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
Здатність пацієнта концентруватися і реагувати може бути порушена внаслідок гіпоглікемії або гіперглікемії або, наприклад, через порушення зорового сприйняття. Це може становити ризик у ситуаціях, що вимагають підвищеної уваги (наприклад, здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами).
Пацієнтам слід доручити вживати запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це особливо важливо для пацієнтів, у яких є симптоми або відсутність гіпоглікемії, або у пацієнтів, які мають часті епізоди гіпоглікемії. За цих обставин необхідно розглянути, чи безпечно пацієнту керувати автотранспортом або працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
На підставі досвіду застосування глімепіриду та інших сульфонілсечовин, з клінічних випробувань повідомлялося про наступні побічні реакції, перелічені нижче за класифікацією систем органів та в порядку зменшення частоти:
дуже часто (≥ 1/10),
загальний (≥ 1/100 до 99%) та низький кліренс (приблизно 48 мл/хв).
У тварин глімепірид переходить у молоко. Глімепірид проникає через плаценту. Перетин гематоенцефалічного бар’єру низький.
Біотрансформація та елімінація
Середній домінуючий період напіввиведення в сироватці, що важливо для концентрацій у сироватці, що повторюється, становить приблизно 5 - 8 годин. Трохи довший період напіввиведення спостерігався після високих доз.
Після прийому однієї дози радіоактивно міченого глімепіриду 58% ізотопно міченої речовини було виділено з сечею, а 35% - з фекаліями. У сечі не виявлено незмінних речовин. У сечі та фекаліях було виявлено два метаболіти: похідне гідрокси та похідне карбокси, найімовірніше, внаслідок метаболізму печінки (основним ферментом є CYP2C9).
Після перорального прийому глімепіриду кінцевий період напіввиведення цих метаболітів становив 3-6 годин для похідного гідрокси та 5-6 годин для похідного карбокси.
Порівняння одноразового та багаторазового добового введення не виявило значущих відмінностей у фармакокінетиці, а внутрішньо-індивідуальна мінливість була дуже низькою. Не спостерігалося накопичення глімепіриду.
Спеціальні групи пацієнтів
Фармакокінетика була однаковою як у чоловіків, так і у жінок, а також у пацієнтів молодого та літнього віку (старше 65 років). Пацієнти з низьким кліренсом креатиніну мали тенденцію до збільшення кліренсу глімепіриду та зниження середніх концентрацій у сироватці крові. Ймовірно, це пов’язано з більш швидким виведенням глімепіриду через слабше зв’язування з білками. У цих пацієнтів порушується ниркова елімінація обох метаболітів. Загалом, додаткового ризику накопичення глімепіриду у пацієнтів з нирковою недостатністю не існує.
Фармакокінетика, яку спостерігали у п’яти пацієнтів без діабету після операції на жовчних шляхах, була подібною до такої у здорових пацієнтів.
У дослідженні фармакокінетики після їжі, безпеки та переносимості одноразової дози 1 мг глімепіриду у 30 педіатричних пацієнтів (4 дитини віком 10-12 років та 26 дітей віком 12-17 років) із діабетом 2 типу, середня AUC (0-кінцеві), Cmax та t1/2 подібні до тих, що спостерігались раніше у дорослих.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Ефекти глімепіриду, виявлені в доклінічних дослідженнях, були результатом набагато більших доз, ніж максимальна доза для людини в клінічних випробуваннях, що свідчить про незначне значення для клінічного застосування або через фармакодинамічний ефект препарату (гіпоглікемія). Ці спостереження базуються на звичайних дослідженнях фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу та токсичності для репродукції. У дослідженнях щодо репродуктивної токсичності (які включали ембріотоксичність, тератогенність та токсичність для розвитку) виявлено, що спостережувані побічні явища вважаються вторинними до індукованої речовиною гіпоглікемії у самок та їхніх цуценят. .