маси тіла

Додаток № 2 до повідомлення про внесення змін, ev. №: 2018/08140-Z1A

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Ізопринозин 500 мг таблетки

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка містить 500 мг інозину та дімепранолу цедобену (синоніми: метизопринол, інозин, пранобекс, інозиплекс).

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Біла до майже білого кольору, довгаста або трохи аміноподібна, довгаста таблетка з рискою на одному боці. Штрихова лінія лише допомагає розбити таблетку, щоб її можна було проковтнути легше, і не служить для поділу на рівні дози.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

4.1 Терапевтичні показання

Ізопринозин призначений для лікування або корекції зниженого або дисфункціонального клітинного імунітету та для лікування клінічних симптомів при таких захворюваннях:

§ Первинні та вторинні вірусні респіраторні інфекції та стани зниженого імунітету.

§ Інфекції, спричинені вірусами герпесу: вірус простого герпесу типів 1 і 2, вірус вітряної віспи (VZV), цитомегаловірус (CMV) або вірус Епштейна-Барра (EBV).

§ Генітальні кондиломи (condyloma acuminata) - зовнішні ураження (крім метатальної та перианальної локалізації) при монотерапії або як доповнення до звичайного місцевого або хірургічного лікування.

§ Слизово-шкірні, вульвовагінальні (субклінічні) або ВПЛ (віруси папіломи людини), пов’язані з ендоцервіксом.

§ Кір з важким перебігом або ускладненнями.

§ Підгострий склерозуючий паненцефаліт (SSPE).

4.2 Дозування та спосіб введення

Дозування залежить від маси тіла пацієнта та тяжкості захворювання. Добова доза повинна розподілятися рівномірно протягом дня.

Дорослі та літні пацієнти

Рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 таблетка на 10 кг), зазвичай від 3 г/добу до максимальної дози 4 г/добу, що вводиться перорально в 3-4 однакових дози протягом дня.

Діти старше 1 року

Звичайна доза становить 50 мг/кг маси тіла на добу (1 таблетка на 10 кг до 20 кг маси тіла, з вищим дозуванням, ніж у дорослих).

Гострі захворювання: При захворюваннях з коротким розвитком лікування зазвичай триває 5-14 днів. Лікування слід продовжувати протягом 1 або 2 днів після зникнення симптомів або довше, за рішенням лікаря.

Тривалі вірусні захворювання: Лікування слід продовжувати протягом 1-2 тижнів після зникнення симптомів або довше, на розсуд лікаря.

Повторні захворювання: Початкове лікування таке ж, як і при гострих захворюваннях. Під час підтримуючого лікування дозу можна зменшити до 500-1000 мг (1-2 таблетки) на день. При появі перших ознак рецидиву дозу слід негайно повернути, як при гострих станах, та продовжувати протягом 1-2 днів після зникнення симптомів. Таке лікування може бути повторене кілька разів за необхідності на основі оцінки клінічного стану лікарем та на основі його рекомендацій.

Хронічні захворювання: 50 мг/кг маси тіла щодня приймають наступним чином:

Безсимптомні стани: 30 днів з перервою на 60 днів

Легкі симптоми: 60 днів з 30-денною перервою

Важкі симптоми: 90 днів з 30-денною перервою

За необхідності цю дозу можна повторити. Пацієнти повинні контролюватися на предмет рецидивів.

Дозування за особливими показаннями

Зовнішні кондиломи статевих органів (condyloma acuminata) або ВПЛ-інфекції, пов’язані з ендоцервіксом:

3 таблетки на день 3 таблетки (3 г) окремо або як доповнення до звичайного місцевого або хірургічного лікування згідно з наступними схемами:

  • пацієнти з низьким ризиком (відсутність імунодефіциту або пацієнтам з низьким ризиком рецидиву): препарат вводять безперервно протягом 14-28 днів протягом 3 місяців, після чого проводять двомісячний період без лікування, протягом якого вогнища зменшуються або зникають;
  • пацієнти високого ризику[1](пацієнти з імунодефіцитом та високим ризиком рецидиву) протягом 3 місяців 5 днів на тиждень протягом 2 тижнів поспіль щомісяця або 5 днів на тиждень через тиждень.

За необхідності лікування можна повторити кілька разів.

Підгострий склерозуючий паненцефаліт (SSPE)

100 мг/кг маси тіла щодня до максимальної дози 3-4 г/день. Лікування є тривалим, безперервним, з регулярним контролем стану здоров’я пацієнта та переоцінкою продовження лікування.

Цей препарат призначений лише для перорального застосування.

Добова доза повинна розподілятися рівномірно протягом дня.

Таблетки можна подрібнити та розчинити у невеликій кількості рідини перед використанням, щоб полегшити ковтання.

4.3 Протипоказання

Не слід застосовувати ізопринозин:

· У випадках відомої гіперчутливості до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1,

· У пацієнтів з гострою подагрою,

· У пацієнтів з гіперурикемією.

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

Ізопринозин може спричинити тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та сечі, особливо у чоловіків та людей похилого віку, як правило, в межах норми (до 8 мг/дл та 420 мкмоль/л відповідно). Збільшення рівня сечової кислоти в крові спричинене катаболізмом інозину у людини до сечової кислоти. Ні це пов’язано із індукованою ліками зміною ферменту або зміною функції ниркового кліренсу. Тому ізопринозин слід застосовувати з обережністю лише пацієнтам із подагрою, гіперурикемією, сечокам’яною хворобою або пацієнтам із нирковою недостатністю. Під час лікування слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові у цих пацієнтів.

У деяких пацієнтів може спостерігатися реакція гіперчутливості (кропив'янка, набряк Квінке, анафілактична реакція). У цьому випадку лікування Ізопринозином слід припинити.

Під час тривалого лікування можуть утворюватися камені в нирках. Під час тривалого лікування у всіх пацієнтів слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці та сечі, функції печінки, показники крові та функції нирок.

Цей препарат містить пшеничний крохмаль, який може містити клейковину (клейковину), але лише у слідових кількостях, і тому вважається безпечним для людей з целіакією. Пацієнти з алергією на пшеницю (не целіакією) не повинні приймати цей препарат.

4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

З обережністю слід застосовувати інгібітори ксантиноксидази (алопуринол) або урикозурики, діуретики - тіазидні діуретики (такі як гідрохлоротіазид, хлорталідон, індапамід) або петльові діуретики (такі як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).

Як правило, ізопринозин можна вводити після припинення імунодепресивної терапії, але не одночасно з імунодепресантами; оскільки бажані терапевтичні ефекти можуть мати фармакокінетичний вплив.

Одночасне застосування з AZT (зидовудином) збільшує продукцію нуклеотидів зидовудину за різних механізмів, що призводять до збільшення біодоступності зидовудину у плазмі крові та посилення внутрішньоклітинного фосфорилювання в моноцитах. Як результат, ізопринозин посилює дію зидовудину.

4.6 Вагітність та лактація

Контрольованих досліджень ризику розвитку плода та зниження фертильності у людей не проводилось. Невідомо, чи виділяються інозин та ацедобен димепранол у грудне молоко людини. Тому інозину ацедобен димепранол не слід застосовувати під час вагітності та лактації, якщо лікар не вважає, що користь перевищує потенційний ризик.

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Ізопринозин не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

4.8 Небажані ефекти

Під час лікування ізопринозином єдиною постійно спостерігається побічною реакцією у дорослих та у педіатричної популяції є тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці та сечі (як правило, в межах контрольного діапазону), яке зазвичай повертається до норми через кілька днів після припинення лікування.

Реакції, які є принаймні можливими щодо інозину та дімепранолу цедобену, перераховані за класифікацією системних органів та частотою, використовуючи наступну домовленість: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до 90% передбачуваного виділення ПАВК DIP і його метаболіт давав> 76%, AUC у плазмі становила> 88% для DIP і> 77% для PABA.

5.3 Доклінічні дані про безпеку

Показано, що ацедобен димепранол інозину має низький профіль токсичності в різних дослідженнях гострої, підгострої та хронічної токсичності на мишах, щурах, собаках, котах та мавпах у дозах до 1500 мг/кг/добу та найнижчий гострий пероральний LD50 у 50 разів вище максимальної терапевтичної добової дози 100 мг/кг/добу.

Довгострокові токсикологічні дослідження на мишах та щурах не показали жодних доказів канцерогенного потенціалу.

Стандартні тести на мутагенність, дослідження in vivo на мишах та щурах та дослідження in vitro на лімфоцитах периферичної крові людини не виявили жодних побічних ефектів.

Немає даних про перинатальну токсичність, ембріотоксичність, тератогенність або порушення репродуктивної функції, як це було показано в дослідженнях на мишах, щурах та кроликах при постійних парентеральних дозах, що перевищують максимальну рекомендовану терапевтичну дозу для людини (100 мг/кг/день) (див. 4.6).