Затверджений текст рішення про зміни, ев. No: 2020/00040-ZME, 2018/01085-TR
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Копаксон 40 мг/мл
розчин для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожен попередньо заповнений шприц (1 мл) розчину для ін’єкцій містить 40 мг глатирамеру ацетату *, що еквівалентно 36 мг глатирамеру.
* Глатирамер ацетат - це ацетатна сіль синтетичних поліпептидів, що містить чотири амінокислоти, що зустрічаються в природі: L-глутамінову кислоту, L-аланін, L-тирозин та L-лізин з діапазоном мольних часток фракцій 0,129-0,153; 0,392-0,462; 0,086-0,100 і 0,300-0,374 відповідно. Середня молекулярна маса глатирамеру ацетату становить 5000-9000 дальтон. Через складність його складу жоден конкретний поліпептид не може бути повністю охарактеризований, включаючи амінокислотну послідовність, хоча кінцевий склад глатирамеру ацетату не є повністю випадковим.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Розчин для ін’єкцій у попередньо наповненому шприці (ін’єкція).
Прозорий розчин без видимих частинок.
Розчин для ін’єкцій має рН 5,5 - 7,0 та осмолярність приблизно 300 мОсмоль/л.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Копаксон призначається для лікування рецидивуючих форм розсіяного склерозу (РС) (див. Розділ 5.1 щодо важливої інформації про популяцію, для якої встановлено ефективність).
Копаксон не показаний при первинному або вторинному прогресуючому РС.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування копаксоном слід розпочинати під наглядом невролога або лікаря, який має досвід лікування РС.
Рекомендована доза для дорослих - 40 мг глатирамеру ацетату (один попередньо наповнений шприц), який вводять у вигляді підшкірної ін’єкції тричі на тиждень з інтервалом не менше 48 годин.
В даний час невідомо, як довго слід лікувати пацієнта.
Рішення про тривале лікування повинен приймати лікуючий лікар в індивідуальному порядку.
Порушення функції нирок
Копаксон спеціально не вивчався у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. Розділ 4.4).
Копаксон спеціально не вивчався у літніх людей.
Безпека та ефективність глатирамеру ацетату у дітей та підлітків не встановлені. Недостатньо інформації про застосування Копаксону 40 мг/мл, який дають тричі на тиждень дітям та підліткам до 18 років, щоб дати рекомендації щодо його застосування. Тому копаксон 40 мг/мл, який дають тричі на тиждень, не слід застосовувати у цій популяції.
Копаксон призначений для підшкірного застосування.
Пацієнтам необхідно проінструктувати, як робити ін'єкції самостійно, і повинні контролюватися медичними працівниками при першій ін'єкції самостійно та через 30 хвилин після ін'єкції.
Кожну ін’єкцію слід робити в іншому місці, щоб зменшити ймовірність місцевого подразнення або болю в місці ін’єкції. Придатними місцями ін’єкцій для самоін’єкцій є плечі, живіт, стегна та стегна.
Якщо пацієнти хочуть використовувати медичний пристрій для ін’єкції, вони мають у своєму розпорядженні медичний прилад CSYNC. Медичний пристрій CSYNC - це автоматичний ін’єктор, призначений для використання із попередньо наповненими шприцами Copaxone і не тестувався на використання з іншими попередньо наповненими шприцами. Медичний прилад CSYNC слід використовувати відповідно до рекомендацій, наданих виробником пристрою.
4.3 Протипоказання
Копаксон протипоказаний у наступних випадках:
• Підвищена чутливість до активної речовини (глатирамеру ацетату) або до будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Копаксон слід вводити лише підшкірно. Копаксон не слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово.
Лікуючий лікар повинен пояснити пацієнту, що протягом декількох хвилин після ін’єкції копаксону може виникнути будь-яка з наступних реакцій: розширення судин (почервоніння), біль у грудях, задишка, серцебиття або тахікардія (див. Розділ 4.8). Більшість з цих симптомів тривають короткий час і спонтанно зникають без наслідків. У разі виникнення серйозних побічних ефектів пацієнт повинен негайно припинити прийом Копаксону та звернутися до лікаря або у відділення невідкладної допомоги. Симптоматичне лікування може бути розпочато на розсуд лікаря.
Невідомо, що будь-яка група пацієнтів більше схильна до ризику цих реакцій. Проте слід бути обережним при призначенні Копаксону пацієнтам із серцевими розладами. Під час лікування ці пацієнти повинні регулярно спостерігатися.
Рідко повідомлялося про напади та/або анафілактоїдні або алергічні реакції. Рідко можуть виникати серйозні реакції гіперчутливості (наприклад, бронхоспазм, анафілаксія або кропив'янка). Якщо реакції важкі, необхідно розпочати відповідне лікування та припинити прийом Копаксону.
Антитіла, що реагують на ацетат глатирамеру, виявляли в сироватках пацієнтів, які тривалий час отримували Копаксон протягом тривалого часу. Максимальні рівні були досягнуті в середньому через 3-4 місяці лікування, потім знижувались та стабілізувались при значеннях, незначно збільшених від вихідного рівня.
Не було показано, що ці антитіла, що реагують на глатирамер ацетат, нейтралізують або впливають на клінічну ефективність копаксону.
У пацієнтів з нирковою недостатністю під час лікування копаксоном слід контролювати функцію нирок. Хоча відкладення імунокомплексів у клубочках у пацієнтів не продемонстровано, цього не можна виключати.
Про випадки тяжких порушень функції печінки (включаючи гепатит із жовтяницею, печінкову недостатність і, у рідкісних випадках, трансплантацію печінки) рідко повідомлялося в період постмаркетингового досвіду застосування Копаксону (див. Розділ 4.8). Порушення функції печінки виникало від декількох днів до років після початку терапії копаксоном.
Супутні стани, про які повідомляли у цих випадках, включали надмірне вживання алкоголю, супутнє порушення або порушення печінки в анамнезі, а також використання інших потенційно гепатотоксичних препаратів. Слід розглянути можливість припинення прийому копаксону у разі клінічно значущих порушень функції печінки.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Взаємодія копаксону з іншими препаратами офіційно не оцінювалась.
Інформація про взаємодію з інтерфероном бета відсутня.
Повідомлялося про збільшення частоти реакцій на місці ін’єкції у пацієнтів, які одночасно з копаксоном отримували кортикостероїди.
Дослідження in vitro свідчать про те, що глатирамер ацетат в значній мірі зв’язується з білками плазми крові, але не замінюється і не замінюється фенітоїном або карбамазепіном. Оскільки існує теоретична можливість того, що Копаксон може впливати на розподіл білків-зв’язуючих речовин, одночасне введення таких препаратів повинно ретельно контролюватися.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Дослідження на тваринах не показали репродуктивної токсичності (див. Розділ 5.3). Сучасні дані щодо застосування Копаксону 20 мг/мл вагітним жінкам не вказують на будь-яку мальформативну або фето/неонатальну токсичність. Дані про застосування Копаксону 40 мг/мл вагітним жінкам узгоджуються з цими висновками. В даний час відсутні відповідні епідеміологічні дані. В якості запобіжного заходу рекомендується не застосовувати Копаксон під час вагітності, якщо тільки користь для матері не перевищує ризик для плода.
Невідомо, чи виводиться глатирамер ацетат або його метаболіти в жіноче молоко. Істотного впливу на щенят не спостерігалося у щурів, за винятком незначного зменшення приросту маси тіла щенят, яким давали глатирамер ацетат під час вагітності та лактації (див. Розділ 5.3).
Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят. При вирішенні питання про припинення грудного вигодовування або припинення/утримання від терапії копаксоном слід враховувати переваги грудного вигодовування для дитини порівняно з користю лікування для матері.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
4.8 Небажані ефекти
Більшість даних про безпеку препарату Копаксон було зібрано для препарату Копаксон 20 мг/мл, який вводили підшкірним введенням один раз на день. У цьому розділі узагальнено дані про безпеку чотирьох плацебо-контрольованих досліджень із застосуванням копаксону 20 мг/мл один раз на день та одного плацебо-контрольованого дослідження із застосуванням копаксону у дозі 40 мг/мл, що вводяться тричі на тиждень.
Пряме порівняння безпеки Копаксону 20 мг/мл (дається щодня) та 40 мг/мл (дається тричі на тиждень) в одному дослідженні не проводилось.
Копаксон 20 мг/мл (дається один раз на день)
У всіх клінічних випробуваннях з копаксоном 20 мг/мл реакції на місці ін'єкції були найпоширенішими побічними реакціями і про них повідомляла більшість пацієнтів, які отримували копаксон. У контрольованих дослідженнях кількість пацієнтів, які повідомляли про такі реакції, була щонайменше в один раз вища у пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/мл (70%), ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (37%). Найчастіше повідомлялося про реакції на місці ін’єкції, про які частіше повідомлялося у пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/мл, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, еритема, біль, потовщення шкіри, свербіж, набряки, запалення та гіперчутливість.
Реакція, пов'язана принаймні з одним або кількома з наступних симптомів, була описана як негайна реакція після ін'єкції: розширення судин (гіперемія), біль у грудях, задишка, серцебиття або тахікардія (див. Розділ 4.4). Ця реакція може виникнути протягом декількох хвилин після ін’єкції копаксону. Принаймні про один із цих симптомів негайної реакції після ін’єкції повідомлялося принаймні один раз у 31% пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/мл, порівняно з 13% пацієнтів, які отримували плацебо.
Усі побічні реакції, про які повідомляли частіше у пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/мл, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, зведені в таблиці нижче. Ці дані отримані з чотирьох основних, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих клінічних випробувань із загальною кількістю 512 пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/добу, та 509 пацієнтів, які отримували плацебо протягом 36 місяців. Три дослідження у пацієнтів з рецидивуючим розсіяним склерозом (RRMS) включали 269 пацієнтів, які отримували Копаксон 20 мг/добу, та 271 пацієнт, який отримував плацебо протягом 35 місяців. У четвертому дослідженні у пацієнтів з першим клінічним епізодом та високим ризиком розвитку клінічно чіткого розсіяного склерозу брали участь 243 пацієнти, які отримували Копаксон 20 мг/добу, та 238 пацієнтів, які отримували плацебо протягом 36 місяців.
§ Термін "реакції у місці ін'єкції" (різні типи) включає всі побічні реакції, що виникають у місці введення, за винятком атрофії в місці введення та некрозу в місці введення, які перелічені окремо в таблиці.
Включає стани, пов’язані з локалізованою ліпоатрофією в місцях введення.
У четвертому випробуванні вище, плацебо-контрольована фаза супроводжувалася відкритою фазою лікування. Протягом 5-річного періоду відкритого спостереження не спостерігалось змін у відомому профілі ризику застосування Копаксону 20 мг/мл.
Рідкісні (≥1/10000 до 2) порівняно з контролем. Інших значущих впливів на ріст та поведінковий розвиток щурів не спостерігалося.