Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. №: 2019/03233-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Трандолаприл-раціофарм 2 мг
Трандолаприл-раціофарм 4 мг
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна капсула містить 2 мг трандолаприлу.
Кожна капсула містить 4 мг трандолаприлу.
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Трандолаприл-раціофарм 2 мг:
Кожна таблетка містить 24 мг моногідрату лактози та 1,26 мг оранжево-жовтого (Е110).
Трандолаприл-раціофарм 4 мг:
Кожна таблетка містить 24 мг лактози моногідрату.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
2 мг: капсула світло-червоного кольору розміром 2, що містить білий порошок
4 мг: помаранчева капсула розміру 2, що містить білий порошок
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Гіпертонія легкого та середнього ступеня.
- Дисфункція лівого шлуночка після інфаркту міокарда.
Показано, що трандолаприл покращує виживання після інфаркту міокарда у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду ≤ 35%) з ознаками серцевої недостатності та/або залишкової ішемії.
Тривале лікування трандолаприлом значно знижує загальну смертність, особливо серцево-судинну.
Існує значне зниження ризику раптової смерті та виникнення важкої або рефрактерної серцевої недостатності.
- Симптоматичне лікування застійної серцевої недостатності.
4.2 Дозування та спосіб введення
Капсули Trandolapril-ratiopharm не призначені для початкової фази або фази титрування, а також для пацієнтів, які мають серйозні проблеми з нирками або печінкою. Капсули трандолаприл-раціофарм слід застосовувати лише після фази титрування пацієнтам із добре встановленою підтримуючою дозою 2 мг або 4 мг трандолаприлу.
Дорослі з нормальною функцією нирок та печінки, без застійної серцевої недостатності
Рекомендована початкова добова доза при гіпертонії:
0,5 мг трандолаприлу один раз на день. Цю дозу можна подвоїти через 2-4 тижні залежно від реакції пацієнта, але максимальна доза може становити 4 мг один раз на день. Звичайна підтримуюча доза становить 1-2 мг один раз на день. Якщо реакція пацієнта на дозу 4 мг недостатня, слід розглянути можливість комбінованої терапії.
Пацієнти з дисфункцією лівого шлуночка після інфаркту міокарда
У пацієнтів після інфаркту міокарда лікування можна розпочинати до третього дня з щоденної дози 0,5 мг трандолаприлу.
Дозу поступово збільшують до максимальної добової дози 4 мг 1 раз на день.
Якщо з’являються ознаки непереносимості, такі як симптоматична гіпотензія, підвищення дози може бути тимчасово утримано.
У разі гіпотонії слід ретельно контролювати всі терапії, що спричиняють гіпотонію (наприклад, судинорозширювальні засоби, включаючи нітрати та діуретики), і дозу цих препаратів слід зменшувати за необхідності.
Дозу трандолаприлу слід зменшувати лише в тому випадку, якщо попередні заходи недостатньо ефективні або їх неможливо вжити.
Хронічна серцева недостатність
У початковій фазі призначають низьку дозу, особливо пацієнтам із нормальним або низьким кров'яним тиском.
Лікування починають з капсули 0,5 мг під час контролю артеріального тиску. Дозу поступово збільшують до 1-2 мг, максимум до 4 мг один раз на день.
Тривале лікування має на меті досягти дози 4 мг один раз на день всього за кілька тижнів.
У разі гіпотонії слід переоцінити підтримуючу антигіпертензивну терапію та, якщо можливо, дозу цих препаратів зменшити.
Дорослі з попередньою діуретичною терапією
- Рекомендується припинити діуретичну терапію принаймні за 3 дні до початку прийому трандолаприлу.
- Лікування розпочинають у дозі 0,5 мг трандолаприлу один раз на день, яка пізніше може бути збільшена залежно від клінічної реакції пацієнта.
При необхідності сечогінну терапію можна продовжити пізніше. За пацієнтом необхідно спостерігати.
Дорослі з нирковою недостатністю
- Пацієнтам з кліренсом креатиніну від 10 до 30 мл/хв доцільна початкова доза 0,5 мг трандолаприлу один раз на день. При необхідності дозу можна збільшити до 1 мг один раз на день.
- Пацієнти з кліренсом креатиніну ≤ 10 мл/хв та пацієнти на діалізі отримують дозу 0,5 мг трандолаприлу один раз на день. У цих пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень калію та креатиніну в сироватці крові.
Дорослі з печінковою недостатністю
Лікування розпочинають у дозі 0,5 мг трандолаприлу і збільшують відповідно до індивідуальної реакції пацієнта.
Не можна перевищувати максимальну добову дозу 2 мг.
У пацієнтів літнього віку з нормальною функцією печінки та нирок корекція дози не потрібна.
Якщо деякі пацієнти чутливі до інгібіторів АПФ, рекомендується починати з низьких доз та контролювати артеріальний тиск та функцію нирок на початку лікування.
Особливу увагу необхідно приділити пацієнтам літнього віку, які приймають діуретики як допоміжне лікування, які страждають на серцеву недостатність або печінкову або ниркову недостатність. Дозу збільшують залежно від реакції артеріального тиску.
Оскільки не повідомлялося про взаємодію між трандолаприлом та їжею, його можна вводити до, під час або після їжі.
4.3 Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої речовини, будь-яких інших інгібіторів АПФ або будь-якої допоміжної речовини, перерахованої у розділі 6.1.
- Гіперчутливість в анамнезі, включаючи набряк Квінке, пов’язаний із застосуванням інгібіторів АПФ.
- Спадковий/ідіопатичний набряк Квінке.
- Другий та третій триместри вагітності (див. Розділи 4.4 та 4.6).
- Через відсутність досвіду лікування трандолаприл-раціофарм не слід призначати дітям.
- Одночасне застосування Trandolapril-ratiopharm із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ 1/100 до 1/1000 до ≤1/100); рідко (> 1/10000 до/1/1000); та невідомі (побічні реакції з постмаркетингового досвіду; неможливо оцінити за наявними даними). У межах кожної групи частоти побічні реакції подаються у порядку зменшення їх серйозності, щоб оцінити їх важливість.
* Згідно з клінічним дослідженням TRACE, гіпотонія поширена у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка після інфаркту міокарда (n = 876). Однак, згідно з клінічними випробуваннями при лікуванні гіпертонії, у цих пацієнтів це нечасто (n = 2520).
Повідомлялося про такі побічні ефекти при застосуванні інгібіторів АПФ як групи невідомої частоти.
Групи систем органів Побічна подія Порушення крові та лімфатичної системи Гемолітична анемія, еозинофілія та/або підвищений рівень ANA (антиядерні антитіла) Порушення нервової системи Стан плутанини Очні розлади Затуманений зір Дихальні, грудні та середостінні розлади Гайморит, риніт, глосит Шлунково-кишкові розлади Кишковий набряк Квінке Порушення шкіри та підшкірної клітковини Багатоформна еритема, псоріатичний дерматит Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Симптоми передозування включають важку гіпотензію, шок, скутість, брадикардію, електролітні порушення та ниркову недостатність. Після передозування пацієнта слід ретельно спостерігати, бажано у відділенні інтенсивної терапії. Слід часто контролювати рівень електролітів у сироватці крові та рівень креатиніну в сироватці крові. Процедури лікування залежать від тяжкості симптомів. Якщо він нещодавно застосовувався, слід вжити заходів для видалення трандолаприлу (наприклад, через блювоту, промивання шлунка, введення абсорбентів та сульфату натрію).
У разі симптоматичної гіпотензії пацієнта слід поставити в антишокове положення та розпочати лікування якомога швидше фізіологічним розчином або іншими формами розведення плазми.
Слід розглянути можливість лікування ангіотензином II. Брадикардію або важку вазо-вагуальну реакцію слід лікувати атропіном. Слід розглянути питання використання кардіостимулятора. Видалення трандолаприлу шляхом гемодіалізу з організму пацієнта не продемонстровано.
Специфічного антидоту при передозуванні трандолаприлу не існує.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Код ATC: C09AA10
Капсули Trandolapril-ratiopharm містять попередник, трандолаприл, непептидний інгібітор АПФ з карбоксильною групою, але без сульфгідрильної групи. Трандолаприл швидко всмоктується, а потім неспецифічно гідролізується до активного активного метаболіту тривалої дії, трандолаприлату.
Трандолаприлат міцно зв’язується та насичує АПФ.
Введення трандолаприлу спричинює зниження концентрації ангіотензину II, альдостерону та натрійуретичного фактора передсердь, а також активність реніну та плазмових концентрацій ангіотензину I. Таким чином, трандолаприл модулює систему ренін-ангіотензин-альдостерон, яка відіграє важливу роль у регуляції об’єму крові та артеріального тиску, а отже, має хороший антигіпертензивний ефект.
Введення звичайних терапевтичних доз трандолаприлу пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до значного зниження артеріального тиску як на спині, так і в положенні стоячи. Антигіпертензивний ефект виявляється протягом однієї години, максимум від 8 до 12 годин і триває принаймні 24 години. Властивості трандолаприлу можна пояснити результатами, отриманими при регресії серцевої гіпертрофії із покращеною діастолічною функцією та покращеною жорсткістю артерій у людей. Крім того, у лабораторних тварин було продемонстровано зменшення гіпертрофії судин.
Два великі рандомізовані, контрольовані клінічні випробування (ONTARGET (Текучий телмісартан, що триває самостійно та у поєднанні з глобальним дослідженням кінцевої точки Раміприлу) та VA NEPHRON-D (Нефропатія ветеранів при діабеті)) досліджували використання комбінації інгібітора АПФ та ангіотензину II блокатор рецепторів.
Тестування ONTARGET проводили пацієнтам із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, або пацієнтам із цукровим діабетом 2 типу, які показали пошкодження органів-мішеней. Випробування VA NEPHRON-D проводили у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.
Ці дослідження не продемонстрували значного сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні параметри та смертність, тоді як спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострої ниркової недостатності та/або гіпотонії порівняно з монотерапією. Завдяки подібним фармакодинамічним властивостям, ці результати також мають значення для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Тому інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Випробування ALTITUDE (випробування Аліскірена при цукровому діабеті типу 2 із використанням кінцевих точок серцево-судинної та ниркової хвороб) було розроблено для перевірки переваг додавання аліскірену до стандартного лікування інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинною системою хвороба, обидві хвороби. Випробування було припинено достроково через підвищений ризик несприятливих явищ. У групі аліскірену було число випадків смертності від серцево-судинних та інсультових захворювань більше, ніж у групі плацебо, а про спостережувані побічні явища та серйозні побічні явища (гіперкаліємія, гіпотонія та ниркова дисфункція) повідомлялося частіше у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
5.2 Фармакокінетичні властивості
Трандолаприл всмоктується дуже швидко після прийому всередину. Кількість, що поглинається, відповідає 40-60% введеної дози і не впливає на прийом їжі.
Максимальна концентрація в плазмі досягається протягом 30 хвилин після прийому. Трандолаприл виводиться з плазми дуже швидко з періодом напіввиведення менше однієї години.
Трандолаприл гідролізується до трандолаприлату, специфічного інгібітора АПФ. Кількість утвореного трандолаприлату не впливає на споживання їжі. Максимальні концентрації в плазмі досягаються протягом 4-6 годин.
Більше 80% трандолаприлату зв’язується з білками плазми. Він пов'язує насиченість з високою спорідненістю до АПФ. Значна частина циркулюючого трандолаприлу також зв’язується ненасиченим з альбуміном.
Стабільний стан досягається в середньому протягом 4 днів після повторного дозування трандолаприлу один раз на день у здорових добровольців, а також у молодих та старших пацієнтів з гіпертонічною хворобою. Ефективний період напіввиведення трандолаприлату становить 16-24 години. Кінцевий період напіввиведення становить 47-98 годин залежно від дози. Ця кінцева фаза, ймовірно, представляє кінетику зв'язування та дисоціації трандолаприлату та комплексу АПФ.
Трандолаприлат виводиться у незміненому вигляді із сечею в кількості, яка становить 10-15% введеної дози трандолаприлу. Після перорального прийому радіоактивно міченого продукту 33% радіоактивності відновлюється в сечі та 66% у фекаліях у людей.
Нирковий кліренс трандолаприлату достатній для ниркового кліренсу. Плазмові концентрації трандолаприлату значно вищі у пацієнтів з кліренсом креатиніну ≤ 30 мл/хв. Проте після багаторазового прийому пацієнтам з нирковою недостатністю стійкий стан досягається в середньому за 4 дні без зв'язку зі ступенем ниркової недостатності.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Немає відповідних доклінічних даних, які не наводяться в іншому розділі цього КЗП.