КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
Цей препарат підлягає подальшому моніторингу. Це дозволить швидко отримати нову інформацію про безпеку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції. Інформацію про те, як повідомляти про побічні реакції, див. У розділі 4.8.
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Варгатеф 100 мг м’які капсули
Варгатеф 150 мг м’які капсули
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна капсула містить 100 мг нінтеданібу (у вигляді езилату).
Кожна капсула містить 150 мг нінтеданібу (у вигляді езилату).
Допоміжні речовини з відомим ефектом
Кожна капсула містить 1,2 мг соєвого лецитину.
Кожна капсула містить 1,8 мг соєвого лецитину.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
М'яка капсула
М'які желатинові капсули у формі персика, надруковані чорним кольором з одного боку з логотипом Boehringer Ingelheim та цифрою "100".
Поздовжні м'які желатинові капсули коричневого кольору, надруковані чорним кольором на одній стороні з логотипом Boehringer Ingelheim та номером "150".
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Vargatef призначається у комбінації з доцетакселом для лікування дорослих пацієнтів з місцево-поширеним, метастатичним або місцево-рецидивуючим недрібноклітинним раком легенів (НМРЛ) з гістологією аденокарциноми після хіміотерапії першого ряду.
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування варгатефом повинно розпочинати і контролювати лікар, який має досвід застосування протипухлинних препаратів.
Рекомендована доза нінтеданібу становить 200 мг двічі на день, вводячи приблизно через 12 годин, з 2 по 21 день стандартного 21-денного циклу лікування доцетакселом.
Варгатеф не можна приймати в той самий день, що і хіміотерапевтичний доцетаксел (= день 1). Якщо пропущена доза нінтеданібу, прийом слід відновити в наступний запланований час у рекомендованій дозі. Індивідуальні добові дози нінтеданібу не слід підвищувати до рекомендованих, навіть з метою компенсації пропущених доз. Максимальна рекомендована добова доза 400 мг не повинна бути перевищена.
Пацієнти можуть продовжувати лікування нінтеданібом після припинення прийому доцетакселу, якщо спостерігається клінічна користь або виникає неприйнятна токсичність.
Дозування, способи введення та корекцію дози доцетакселу див. У відповідній інформації щодо доцетакселу.
Початковим заходом для лікування побічних реакцій (див. Таблиці 1 та 2) повинно бути тимчасове припинення прийому нінтеданібу до тих пір, поки специфічна побічна реакція не покращиться до рівня, що дозволяє продовжувати лікування (ступінь 1 або вихідний рівень).
Лікування нінтеданібом можна відновити у зменшеній дозі. Рекомендується коригувати дозу з кроком по 100 мг на день (тобто зменшення на 50 мг на дозу) відповідно до індивідуальної безпеки та переносимості, як показано в таблиці 1 та таблиці 2.
Якщо побічна реакція (і) зберігається, i. j. Якщо пацієнт не переносить дозу 100 мг двічі на день, лікування Варгатефом слід назавжди припинити. Для конкретного підвищення рівня аспартатамінотрансферази (AST)/аланінамінотрансферази (ALT) до> 3 х верхньої межі норми (ULN) у поєднанні зі збільшенням загального білірубіну до ≥ 2 x ULN та лужної фосфатази (ALP) 2,5 x ULN у комбінації із підвищеним загальним білірубіном до ≥ 1,5 х ВМН АБО
Збільшення AST та/або ALT до> 5 х ULN
Після припинення лікування та відновлення рівня трансаміназ до ≤ 2,5 x ULN у комбінації з білірубіном при нормальних рівнях зменшення дози з 200 мг двічі на день до 150 mg двічі на день і - якщо 2-е зменшення дози вважається необхідним - з 150 mg двічі на день до 100 мг двічі на день.
Збільшення AST та/або ALT до> 3 х ULN у поєднанні зі збільшенням загального білірубіну до> 2 x ULN та ALP 90%). Експозиція збільшується у пацієнтів із порушеннями функції печінки (Child-Pugh A, Child-Pugh B; див. Розділ 5.2). Згідно з клінічними даними, початкова корекція дози не потрібна пацієнтам з легким порушенням функції печінки (Child-Pugh A).
Обмежені дані про безпеку у 9 пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (Child-Pugh B) є недостатніми для опису цієї популяції. Безпека, ефективність та фармакокінетика нінтеданібу у пацієнтів з важкою печінковою недостатністю (Child-Pugh C) не вивчались. Лікування пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (Child-Pugh B) та важкою печінковою недостатністю (Child-Pugh C) Vargatef не рекомендується (див. Розділи 4.4 та 5.2).
Капсули Vargatef слід приймати всередину, бажано з їжею, ковтати цілими з водою і не слід розжовувати або подрібнювати.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до нінтеданібу, арахісу або сої, або до будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Шлунково-кишкові розлади
Діарея була найбільш часто повідомляваною побічною реакцією шлунково-кишкового тракту і, як видається, тимчасово пов’язана з доцетакселом (див. Розділ 4.8). У клінічному дослідженні LUME-Lung 1 (див. Розділ 5.1) більшість пацієнтів страждали від діареї легкої та середньої тяжкості. Повідомлялося про серйозні випадки діареї, що призводила до зневоднення та порушення електролітного балансу при застосуванні нінтеданібу в період постмаркетингового лікування. Лікування діареї слід починати з перших симптомів шляхом забезпечення адекватної гідратації та введення протидіарейних засобів, таких як лоперамід, і може знадобитися переривання, зменшення дози або припинення прийому Варгатефу (див. Розділ 4.2).
Побічними реакціями шлунково-кишкового тракту, про які часто повідомлялося, були нудота та блювота, переважно легкої та помірної інтенсивності (див. Розділ 4.8). Незважаючи на відповідну підтримуючу допомогу, може знадобитися переривання, зменшення дози або припинення прийому препарату Варгатеф (див. Розділ 4.2). Допоміжне лікування нудоти та блювоти може включати препарати з протиблювотними властивостями, наприклад глюкокортикоїди, антигістамінні препарати або антагоністи 5-НТ3 рецепторів та адекватна гідратація.
У разі зневоднення потрібно введення електролітів та рідин. Слід контролювати рівень електролітів у плазмі, якщо виникають відповідні побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту. Може знадобитися переривання, зменшення дози або припинення прийому препарату Варгатеф (див. Розділ 4.2).
Нейтропенія та сепсис
Вища частота нейтропенії CTCAE ≥ 3 ступеня спостерігалась у пацієнтів, які отримували Vargatef у комбінації з доцетакселом, порівняно з одним доцетакселом.
Подальші ускладнення, такі як сепсис або фебрильна нейтропенія, не спостерігались.
Під час лікування слід контролювати показники крові, особливо під час комбінованого лікування доцетакселом. У пацієнтів, які отримують нінтеданіб у комбінації з доцетакселом, на початку кожного циклу лікування слід проводити частий загальний аналіз крові, на нижній межі (надір) і відповідно до клінічного показання після останнього комбінованого циклу.
Через збільшення експозиції ризик несприятливих явищ може бути вищим у пацієнтів
з печінковою недостатністю легкого ступеня (Child-Pugh A, див. розділи 4.2 та 5.2). Дані щодо безпеки є обмеженими у 9 пацієнтів з гепатоцелюлярною карциномою та середньою печінковою недостатністю, класифікованими як Чайлд-П'ю В. Хоча непередбачених даних про безпеку у цих пацієнтів не надходило, даних недостатньо для підтвердження рекомендацій щодо лікування у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю. Ефективність нінтеданібу не вивчалась у пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (Child-Pugh B). Безпека, ефективність та фармакокінетика нінтеданібу не вивчались у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (Child-Pugh C). Лікування варгатефом не рекомендується пацієнтам з помірною або тяжкою печінковою недостатністю (див. Розділ 4.2).
Введення нінтеданібу асоціювалося з підвищенням рівня печінкових ферментів (АЛАТ, АСТ, АЛП, гамма-глутамілтрансферази (ГГТ)), білірубіну та медикаментозним ураженням печінки. У більшості випадків ці збільшення зазвичай були оборотними після зменшення дози або припинення прийому. Пацієнти з низькою масою тіла (3 х ULN; загальний білірубін ≥ 2 x ULN і ALP 2,5 мл червоної крові), а також пацієнти з центрально розташованими пухлинами з рентгенологічно підтвердженою локальною інвазією головних судин або рентгенологічно доведеними кавітаційними або некротичними пухлинами. Тому лікування цих пацієнтів Vargatef не рекомендується.
У постмаркетинговому періоді повідомлялося про несерйозні та серйозні кровотечі, деякі з яких мали летальний результат, включаючи пацієнтів з або без лікування антикоагулянтами або іншими препаратами, які можуть спричинити кровотечу (див. Також розділ "Терапевтична антикоагуляція" нижче дані).
з клінічних випробувань). У разі кровотечі слід розглянути можливість коригування дози, переривання або припинення лікування на основі клінічного судження (див. Розділ 4.2). Постмаркетингові кровотечі включають, але не обмежуючись цим, шлунково-кишкову, дихальну та центральну нервову систему, найбільш поширеною є дихальна система.
Немає даних клінічних випробувань у пацієнтів зі спадковою схильністю до кровотеч або у пацієнтів, які отримують антикоагулянти в повній дозі до початку терапії Vargatef (див. Розділ «Крововиливи» вище для отримання інформації про досвід після
розміщення на ринку). У пацієнтів, які отримували тривале лікування низькими дозами низькомолекулярних гепаринів або ацетилсаліцилової кислоти, не спостерігалось збільшення частоти кровотеч. Пацієнтам, у яких під час лікування розвинулись тромбоемболічні явища та яким потрібна антикоагулянтна терапія, було дозволено продовжувати лікування Варгатефом, і не було доказів збільшення частоти кровотеч. Пацієнтів, які одночасно приймають антикоагулянти, такі як варфарин або фенпрокумон, слід регулярно контролювати на предмет зміни протромбінового часу, міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) та клінічних епізодів кровотеч.
Стабільні метастази в мозок
У пацієнтів, які отримували адекватне попереднє лікування метастазів у мозок, стабільних протягом ≥ 4 тижнів до лікування Vargatef, не спостерігалось збільшення частоти мозкових кровотеч. Однак за такими пацієнтами слід ретельно стежити за ознаками та симптомами мозкового крововиливу.
Активні метастази в мозок
Пацієнтів з активними метастазами в мозок виключено з клінічних випробувань, і лікування Варгатефом не рекомендується.
У пацієнтів, які отримують Vargatef, підвищений ризик венозної тромбоемболії, включаючи тромбоз глибоких вен. За такими пацієнтами слід ретельно стежити за тромбоемболічними явищами. Слід припинити прийом Варгатефу пацієнтам із небезпечними для життя венозними тромбоемболічними реакціями.
Артеріальні тромбоемболічні події
Частота артеріальних тромбоемболічних подій була порівнянною в обох групах лікування у фазі 3 дослідження 1199.13 (LUME-Легке 1). Пацієнти з нещодавньою історією інфаркту міокарда або інсульту були виключені з цього дослідження. Однак підвищена частота артеріальних тромбоемболічних подій спостерігалась у пацієнтів з ідіопатичним фіброзом легенів (ІПФ), які отримували монотерапію нінтеданібом. Будьте обережні при лікуванні пацієнтів із підвищеним серцево-судинним ризиком, включаючи відому ішемічну хворобу серця. Слід розглянути можливість припинення лікування у пацієнтів, у яких з’являються ознаки або симптоми гострої ішемії міокарда.
Перфорація шлунково-кишкового тракту
У клінічному дослідженні частота шлунково-кишкових перфорацій у лікувальних групах була порівняною. Однак у пацієнтів, які отримують Vargatef, може виникати підвищений ризик перфорації шлунково-кишкового тракту через механізм дії. Слід бути особливо обережним при лікуванні пацієнтів з анамнезом абдомінальної хірургії або недавньою історією порожнистої перфорації органів.
Тому Варгатеф не слід починати принаймні протягом 4 тижнів після серйозної операції. Лікування варгатефом слід назавжди припинити у пацієнтів, у яких розвивається перфорація шлунково-кишкового тракту.
Ускладнення загоєння ран
На основі свого механізму дії нінтеданіб може ускладнити загоєння ран. У дослідженні LUME-Lung 1 не спостерігалося збільшення частоти ускладненого загоєння ран. Жодних досліджень для вивчення впливу нінтеданібу на загоєння ран не проводилось. Тому лікування Варгатефом слід розпочати або, у разі припинення періоперації, відновити на основі клінічної оцінки належного загоєння ран.
Вплив на інтервал QT
У програмі клінічних випробувань при застосуванні нінтеданібу не спостерігалося подовження інтервалу QT (див. Розділ 5.1). Оскільки відомо, що деякі інші інгібітори тирозинкінази впливають на інтервал QT, слід дотримуватися обережності при введенні нінтеданібу пацієнтам, у яких може розвинутися подовження інтервалу QTc.
Дієтичні соєві продукти викликають алергічні реакції, включаючи сильну анафілаксію, у людей з алергією на сою. Пацієнти з відомою алергією на арахісовий білок мають підвищений ризик серйозних реакцій на соєві препарати.
Спеціальні групи пацієнтів
У дослідженні 1199.13 (LUME-Lung 1) серйозні побічні ефекти частіше виникали у пацієнтів, які отримували нінтеданіб з доцетакселом вагою менше 50 кг, ніж у пацієнтів, які отримували вагу ≥ 50 кг. Однак кількість пацієнтів з вагою менше 50 кг була низькою. З цієї причини рекомендується зважувати пацієнтів. Зв’яжіться з нами Умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie