Карнікор 200 мг/мл розчин для ін’єкцій

технічний

Карнікор 200 мг/мл розчин для ін’єкцій:

Одна ампула об’ємом 5 мл містить 1 г внутрішньої солі L-карнітину.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

Карнікор 200 мг/мл розчин для ін’єкцій:

Прозорий розчин для ін’єкцій без частинок в ампулах по 5 мл.

4.1. Терапевтичні показання

Розчин для ін’єкцій Карнікор призначається дітям та дорослим у таких ситуаціях:

- Лікування первинного та вторинного дефіциту L-карнітину (див. Розділ 5.1)

- Лікування гіперамонемічної енцефалопатії та/або гепатотоксичності через передозування/токсичність вальпроєвої кислоти (див. Розділ 5.1)

- Профілактичне лікування у пацієнтів, які отримують вальпроєву кислоту, у яких підвищений ризик гепатотоксичності (див. Розділ 5.1)

- Лікування вторинного дефіциту L-карнітину у пацієнтів, які перебувають на тривалому гемодіалізі (див. Розділ 5.1)

4.2. Дозування та спосіб прийому

Дозологія

- Дефіцит первинного та вторинного L-карнітину через порушення обміну речовин: рекомендована добова доза залежить від типу метаболічного розладу та тяжкості його прояву на момент лікування. Загалом рекомендуються дози до 100 мг/кг/день, розділені на 3-4 прийоми (кожні 6-8 годин). У деяких випадках можуть знадобитися більш високі дози (максимальна рекомендована доза становить 300 мг/кг/добу).

-Лікування гіперамонемічної енцефалопатії та/або розладів печінки внаслідок передозування/токсичності вальпроєвої кислоти: таким же чином лікар повинен коригувати дозу. Загалом пропонується наступне дозування: дози до 100 мг/кг/добу, розділені на 3-4 прийоми (кожні 6-8 годин). У деяких випадках можуть вводити загальні добові дози до 3-6 грамів, хоча даних щодо цього обмежено.

-Профілактичне лікування у пацієнтів, які перебувають на лікуванні вальпроєвою кислотою, у яких підвищений ризик гепатотоксичності: дози 50-100 мг/кг/добу, розділені на 3-4 прийоми (кожні 6-8 годин).

-Лікування вторинної недостатності L-карнітину у пацієнтів, які проходять тривалий гемодіаліз. Рекомендована доза становить 10-20 мг/кг після кожного сеансу діалізу. Клінічну відповідь слід оцінювати з інтервалом у 3 місяці, коригуючи дозу до мінімально ефективної. Якщо покращення не спостерігається через 9-12 місяців, лікування слід припинити.

Особливих запобіжних заходів та модифікації дози у пацієнтів літнього віку не потрібно.

Профіль безпеки, який спостерігається у клінічних дослідженнях, подібний у літніх людей та у молодих дорослих.

Форма прийому

Слід робити повільне внутрішньовенне введення протягом 2-3 хвилин.

4.3. Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

L-карнітин покращує вживання глюкози в організмі, з цієї причини його введення хворим на цукровий діабет при лікуванні інсуліном або при застосуванні пероральних гіпоглікемічних засобів може спричинити гіпоглікемію. Рівень глюкози у плазмі крові цих пацієнтів слід регулярно контролювати, щоб забезпечити негайне коригування гіпоглікемічної терапії, якщо це необхідно.

Внутрішньовенне введення слід робити повільно (2-3 хвилини).

Безпека та ефективність перорального прийому левокарнітину не продемонстрована у пацієнтів з нирковою недостатністю. Введення високих доз L-карнітину перорально протягом тривалого періоду часу не рекомендується пацієнтам з важкою дисфункцією нирок або термінальною стадією ниркової хвороби (ШОЕ) та на стадії діалізу, оскільки в крові можуть накопичуватися основні метаболіти, потенційно токсичні, такі як триметиламін (TMA) та N-оксид триметиламіну (TMAO), оскільки ці метаболіти зазвичай виводяться із сечею.

Це не відбувається при внутрішньовенному введенні (див. Розділ 5.2).

Про випадки збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) повідомляли окремо у пацієнтів, які одночасно отримували препарати L-карнітину та кумарину (див. Розділи 4.8 та 4.5)., у пацієнтів, які приймають такі антикоагулянти разом із L-карнітином.

У пацієнтів із попередньою судомною активністю лікування L-карнітином може збільшити частоту та/або тяжкість судом. У пацієнтів із схильними основними станами лікування L-карнітином може спровокувати судомний напад.

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Повідомлялося про поодинокі випадки збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення (INR) у пацієнтів, які одночасно отримували L-карнітин та препарати кумарину (див. Розділи 4.8 та 4.5)., у пацієнтів, які приймають такі антикоагулянти разом із L-карнітином (див. розділ 4.4).

Одночасний прийом L-карнітину з препаратами, що індукують гіпокарнітинемію через збільшену ниркову втрату карнітину (вальпроєва кислота, проліки, що містять півалінову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин та іфосфамід) може зменшити доступність L-карнітину.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Вагітність

Репродуктивні дослідження проводили на щурах та кроликах. Не було доказів тератогенного впливу на жоден з видів. У кроликів, але не у щурів, спостерігалося статистично незначиме збільшення втрат після імплантації при найвищій досліджуваній дозі (600 мг/кг/добу) порівняно з контрольними тваринами. Значення цих знахідок для людей невідоме. Адекватних клінічних досліджень у вагітних жінок не проводилось.

L-карнітин слід вводити під час вагітності лише тоді, коли користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Лактація

L-карнітин є нормальним компонентом жіночого молока. L-карнітин не вивчався у годуючих матерів.

L-карнітин слід застосовувати годуючим матерям лише тоді, коли користь для матері перевищує потенційні ризики для дитини від надмірного впливу карнітину.

Родючість

У клінічних дослідженнях на фертильність виявлені сприятливі наслідки, і жодних проблем з безпекою не виявлено.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Вплив Carnicor на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами дорівнює нулю або незначний.

4.8. Побічні реакції

Усі побічні реакції з будь-якого джерела (клінічні дослідження, література та постмаркетингові дослідження) перераховані в таблиці нижче відповідно до системного класу MeDRA. У межах кожного рівня класифікації побічні реакції упорядковуються за частотою. У межах кожної групи частот побічні реакції розташовані в порядку зменшення ступеня тяжкості.

Групи частоти базуються на наступних домовленостях: Дуже часто (≥1/10); Поширені (≥1/100 до? 1/10); Нечасто (≥1/1000 до? 1/100); Рідкісні (≥1/10000 до ≥1/1000); Дуже рідко (? 1/10 000), невідомо (неможливо оцінити за наявними даними).

Порушення нервової системи

Нечасто: головний біль

Невідомо: судоми, запаморочення

Серцеві розлади

Невідомо: серцебиття

Судинні розлади

Нечасто: гіпертонія, гіпотонія

Дихальні, грудні та середостінні розлади

Невідомо: задишка

Шлунково-кишкові розлади

Часті: блювота, нудота, діарея, біль у животі

Нечасто: дисгевзія, диспепсія, сухість у роті

Порушення шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: ненормальний запах шкіри

Невідомо: свербіж, висип

Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Нечасто: м’язові спазми

Невідомо: м’язова стягнутість

Загальні розлади та стан на місці введення

Нечасто: біль у грудях, аномальні відчуття, пірексія, реакція у місці ін'єкції

Розвідки

Нечасто: підвищення артеріального тиску

Дуже рідко: збільшення міжнародного нормалізованого співвідношення

? У пацієнтів із попередньою судомною активністю лікування L-карнітином може збільшити частоту та/або тяжкість судом. У пацієнтів із схильними основними станами лікування L-карнітином може спровокувати судомний напад.

Повідомлення про підозру на побічні реакції:

Важливо повідомляти про підозру на побічні реакції на ліки після дозволу. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам пропонується повідомляти про підозрілі побічні реакції через Іспанську систему фармаконагляду для лікарських засобів для людського використання, веб-сайт: www.notificaRAM.es

4.9. Передозування

Високі дози та тривале введення L-карнітину були пов’язані з діареєю. L-карнітин легко виводиться з крові за допомогою діалізу.

5.1. Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: амінокислоти та похідні. Код ATC: A16AA01

Левокарнітин є природною складовою тканин тварин, мікроорганізмів і рослин.

У людини фізіологічні метаболічні потреби покриваються як споживанням їжі, що містить карнітин, так і ендогенним синтезом у печінці та нирках лізину з метіоніном як донором метильних груп.

Тільки ізомер L є біологічно активним, відіграючи важливу роль у метаболізмі ліпідів, а також у метаболізмі кетонових тіл та амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Левокарнітин необхідний як фактор для транспортування довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії, сприяючи окисленню жирних кислот напередодні їх включення в тригліцериди. Вивільняючи CoA з його тіоефірів, завдяки дії CoA карнітин ацетил трансферази, левокарнітин також сприяє метаболічному потоку в циклі Кребса, з тим самим механізмом, який стимулює активність піруватдегідрогенази і, в скелетних м'язах, окислення розгалужених жирових кислоти.

Отже, левокарнітин безпосередньо чи опосередковано бере участь у численних шляхах, тому його доступність повинна бути важливим фактором, контролюючим не лише його окисне використання жирних кислот та кетонових тіл, але й глюкози та деяких амінокислот.

L-карнітин виявив терапевтичну активність при таких патологіях:

  1. Первинний дефіцит карнітину, що характеризується такими фенотипами, як міопатії з накопиченням ліпідів, синдромоподібна печінкова енцефалопатія та/або прогресуюча дилатативна кардіоміопатія.

  1. Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження, такою як пропіонова ацидемія, метилмалонова ацидурія, ізовалерианова ацидурія та у пацієнтів з генетичними дефектами ß-окислення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит виглядає як ефіри жирних кислот. Дійсно, ендогенний L-карнітин діє як буфер для жирних кислот, які не піддаються метаболізму.

  1. Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які проходять тривалий гемодіаліз. Виснаження м’язів L-карнітину безпосередньо пов’язане з його втратою в діалізній рідині. Типові м'язові симптоми, які є у цих пацієнтів після сеансу гемодіалізу, покращуються при екзогенному лікуванні L-карнітином

  1. Гепатотоксичність та гіперамоніємічна енцефалопатія через токсичність вальпроєвої кислоти. Вальпроєва кислота зменшує запаси L-карнітину в організмі, викликаючи розвиток вторинного дефіциту L-карнітину. Крім того, він зменшує доступність коферменту А та утворює метаболіти, які можуть бути токсичними.

Введення вальпроєвої кислоти разом із дефіцитом L-карнітину, викликаним цим введенням, спричиняють пригнічення циклу сечовини, що призводить до значного підвищення рівня амонію в плазмі крові.

Так само токсичність вальпроєвої кислоти може призвести до зменшення печінкових відкладень L-карнітину, що передбачає зміну мікросомального окисного шляху та збільшення виробництва окисних метаболітів з токсичною дією.

5.2. Фармакокінетичні властивості

Поглинений L-карнітин транспортується до різних органів та систем через кров. Наявність мембранних білків у декількох тканинах, включаючи еритроцити, що зв'язують карнітин, свідчить про наявність у різних тканинах транспортної системи в крові та клітинної системи колективного всмоктування.

Концентрація карнітину в сироватці та тканинах залежить від багатьох обмінних процесів. Біосинтез карнітину та харчові концентрації, транспорт у тканини та поза ними, розпад та виведення можуть впливати на концентрацію карнітину в тканинах.

Показано, що фармакокінетичні параметри значно зростають із збільшенням дози. Очевидна біодоступність у здорових добровольців становить близько 10-16%. Дані свідчать про залежність між піковою концентрацією/дозою в плазмі, дозою, AUC у плазмі крові, дозою/накопиченням у сечі. Пікова концентрація досягається приблизно через 4 години після прийому.

При внутрішньовенному введенні відбувається оборотне перетворення L-карнітину в його складні ефіри.

При пероральному застосуванні L-карнітин розщеплюється кишковими бактеріями з утворенням триметиламіну (ТМА) та? -Бутиро-бетаїну. В свою чергу, ТМА трансформується в ТМАО (N-оксид триметиламіну) дією печінкового метаболізму.

Внутрішньовенно L-карнітин виводиться переважно через нирки.

У разі перорального прийому приблизно 80-90% дози L-карнітину виводиться через кишковий метаболізм. З утворених метаболітів? -Бутиробетаїн міститься в нетрансформованій сечі. Зі свого боку, в сечі ми в основному знаходимо ТМАО разом з невеликою кількістю нетрансформованого ТМА.

Пероральне введення L-карнітину пацієнтам з важкою нирковою недостатністю або на діалізі може спричинити накопичення ТМА і ТМАО в крові і, як наслідок, спричинити триметиламінурію, патологічний стан, що характеризується сильним `` рибним запахом '' в сечі, диханні і потовиділення цих пацієнтів.

5.3. Доклінічні дані безпеки

Неклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людини на основі традиційних досліджень токсичності повторних доз, генотоксичності та токсичності для репродукції та розвитку.

6.1. Список допоміжних речовин

Карнікор 200 мг/мл розчин для ін’єкцій:

Вода для ін’єкцій і розбавлена ​​соляна кислота.

6.2. Несумісність

Несумісність L-карнітину з іншими препаратами не описана.

6.3. Термін дії

Карнікор 200 мг/мл розчин для ін’єкцій: 5 років

6.4. Особливі заходи щодо зберігання

Не вимагає особливих умов зберігання.

6.5. Вид та вміст контейнера

Carnicor 200 мг/мл розчин для ін’єкцій: упаковка з 10 бурштинових скляних ампул, що містить 5 мл розчину для ін’єкцій та клінічна упаковка з 100 ампул.

На продаж можуть продаватися лише деякі розміри упаковки.

6.6. Спеціальні запобіжні заходи щодо утилізації та іншого поводження

Утилізація невикористаного ліки та всіх матеріалів, які з ним контактували, здійснюватиметься відповідно до місцевих норм.

Alfasigma España, S.L.

Авда.Діагональ, 490

Carnicor 200 мг/мл розчин для ін’єкцій, реєстраційний номер: 55 334

Carnicor 200 mg/ml розчин для ін’єкцій: грудень 1981 р./Поновлення: грудень 2006 р