(Фільм був доступний лише 444 у червні 2016 року)

перегляньте

Влітку 2013 року, за два повних роки до вибуху європейської кризи біженців, Кріштіна Меггієс, студентка Університету театрального та кіномистецтва, шукала тему для свого дипломного фільму для збору на здобуття наукового ступеня магістра. Він почув по радіо, що жителі Вамоссабаді біля Дьєра протестують проти запланованого табору біженців у селі 1700, і він вважав, що варто сформулювати.

З іншого боку, він навіть не підозрював, що "Ті", розстріляні у Вамоссабаді, чудово представлять те, що прокотилося по півконтиненту, як величезна хвиля через два роки. Страх, ненависть і, звичайно, розуміння.

Меггієс працює у Вамоссабаді близько півтора року з жовтня 2013 року, останні дні зйомок були в квітні 2015 року, за кілька тижнів до того, як усі в Угорщині раптом почали мати справу з біженцями, мігрантами, економічними іммігрантами та іноземними окупантами. Звичайно, режисер також знав, що міграція є глобальною проблемою, але ще до літа 2015 року ситуація в Україні була хітом у Європі.

У митному таборі в митній бригаді розмістилися не великі хвилі сирійців та афганців, а косоварів та африканців, але настільки мало, що вони просто тусувались у будівельному комплексі на 250 осіб.

У 2016 році це могло бути дивним, але за словами Меггієс, поговорити з місцевими жителями було особливо легко. Ті, хто навіть не хотів чути про табір біженців, і ті, хто порозумівся з його непростими мешканцями, також любили говорити, за словами директора, найкраще, але що їм ніхто не говорив про це заздалегідь, вони самі дізнались про це лише із засобів масової інформації. І тому вони раділи, що хтось нарешті також прислухався до їхньої думки.

"Навіть до операції людина менше боїться, якщо звичайний лікар чітко пояснить йому, що з ним буде".

- Меггієс сказала 444, щоб пояснити, чому це була величезна помилка з боку угорської держави - не повідомляти безмитних людей про плани. Він стверджує, що через таємницю ті, хто згодом зрозумів, що з людьми, які там живуть, не було проблем, обурені протестували проти створення табору біженців.

Перед зйомками Черрі думав, що старші жителі села будуть переважно анти-біженцями. З іншого боку, виявилося, що, як і багато населених пунктів, що належать до агломерації одного з великих угорських міст, Вамоссабаді був практично розділений на дві частини. У “селянській” частині проживають літні корінні жителі, які проводять цілий день там, а в “передміській” - молодші сім’ї, які практично лише йдуть додому спати, інакше вони працюють у Дьєрі та відправляють своїх дітей до школи. Як видно з них, саме остання група дивиться на мешканців табору біженців з невблаганною ненавистю.

Меггієс не має ідеального пояснення, чому так сталося, але в ній виникло те, що, можливо, старші місцеві жителі, які були змушені пройти через вибрані жахи угорської історії, були більш прихильними до страждань незнайомців. Але він точно не розуміє, що мешканці особливо процвітаючого поселення, що працюють на угорському рівні, працюючи в транснаціональній компанії, яка також може дозволити собі закордонні свята, можуть бути такими відкидачами з представниками інших культур.

Ці молоді, енергійні, організовані звичаї - ті, від кого у фільмі вимовляються найжорсткіші речення. Вони абсолютно осторонь розуміння людей, які тікають із середовищ, що загрожують життю, навіть говорять про них таким чином, що

Після завершення фільму, влітку 2015 року, сотні вже жили в переповненому митному таборі біженців. А голосні голоси у фільмі, як і значна частина Угорщини, лаяли один одного у Facebook напівінформацією та брехливими новинами, повними повної брехні.

Кріштіна Меггієс зняла фільм ще студенткою Університету театрального та кіномистецтва в класі Тамаша Алмасі та Аттіли Кекесі.

Продюсер: Міклош Босняк
Драматург: Доза Детті
Редактор: Балас Готарді
Оператор: Габор Сіладжі, Мігель Лопес Бераза, Мануель Контрерас, Діана Пачеко Лагутієнко, Світлана Шимко, Марко Сіпка
Повісь: Зольна Еліза
Керівник виробництва: Естер Фогель
Музика: Szabolcs Mátyássy