За останні тридцять років кількість ромів зросла з 400 000 до 876 000, що в Угорщині збільшилося більш ніж удвічі, згідно з недавнім дослідженням географічного розташування ромів та опублікованим у січневому номері "Територіальної статистики". За даними збору даних, проведеного між Університетом Дебрецена та охоплюючими всі населені пункти країни між 2010 і 2013 роками, частка ромського населення в загальній чисельності населення зросла з 3,7 відсотка до 8,8 відсотка, але в селах вона була вищою на 11,5 відсотка.

Дослідження, подібні до всебічного опитування DE, востаннє проводились між 1984-87 роками щодо територіального розташування ромського населення, тому в основному вивчаються зміни порівняно з цими даними тридцять років тому.

За результатами дослідження, ромське населення все ще зосереджено в менших населених пунктах: 37,8 відсотка проживає в селах, 32,8 відсотка в містах, 15,1 відсотка - в окрузі або місті зі статусом повіту і 14,3 відсотка проживають у Будапешті. Відповідно, у них найбільша частка від загальної кількості населення, що проживає в селах, 11,5 відсотка, а найнижча в столицях повітів, де вони становлять 6,65 відсотка від загальної кількості населення, але в Будапешті така ж частка, майже 7 відсотків.

На основі порівняння просторового розташування з даними 1987 року

спостерігається зростаюча урбанізація циган, тобто зростаюча кількість їх проживає в Будапешті та в містах з більш ніж 50 000 жителів, де їх кількість принаймні подвоїлася в абсолютних показниках.

На відміну від цього, менше людей живе в селах, головним чином через внутрішню міграцію.

Хоча за тридцять років територіальні умови дещо змінились, частка ромського населення в загальній чисельності населення все ще залишається найвищою в селах і навіть найбільше зросла в цій групі населених пунктів. Основною причиною цього є те, що в малих населених пунктах спостерігається найвищий рівень еміграції (особливо молодого неромського населення), а також спостерігається значний природний спад.

На додаток до старіння населення, частка ромського населення з молодою віковою структурою і, як правило, багатодітною, збільшується ще більше. Як результат, також розпочалася геттоїзація певних територій, тобто територіальна етнічна сегрегація.

Згідно з опитуванням DE, райони Енсі, Озд, Селлі, Хевеш та Еделені мають надзвичайно високу частку ромів, де частка циган перевищує третину. У 2010-2013 рр. Було лише декілька районів, де, за оцінками, частка циган була нижче 1 відсотка, наприклад райони Морахалом, Балатонфюред та Мошонмадьяровар.

тридцять

Хоча пропорції значно зросли на районному рівні, можна також помітити, що частка ромського населення найбільше зросла там, де вона була надзвичайно високою на момент опитування тридцять років тому. Ці райони значною мірою розташовані в Північно-Східній та Південно-Західній Угорщині, переважно в прикордонних, периферійних районах. Наприклад, у районах Батонітереньє, Енчі, Хевеш, Озд та Селлі, частка циган у населенні зросла більш ніж на 20 відсоткових пунктів.

Дослідження підкреслює, що цигани чи будь-яка етнічна група не має об’єктивно визначуваної точної кількості, яка відповідає всім критеріям, саме тому метою не було надати „реальну” чисельність циганського населення. У той же час - хоча визначення осіб циганами є суб'єктивним та залежним від контексту - межі циган як категорії дуже жорсткі, соціальна ізоляція сильна, тому важливо показати, скільки людей вважають циганами, які проживають в Угорщині сьогодні.

Хоча під час переписів також вивчається етнічна приналежність, кількість людей, які вважають себе циганами в цій області, набагато нижча за кількість людей, яких зовнішній світ та навколишнє середовище вважають циганами. Перший, як правило, становить від 30 до 40 відсотків від останнього. Кількість людей, які оголосили себе циганами під час перепису, коливається генетично, на що значний вплив має той факт, що рідною мовою циган є угорська мова, і це дуже неоднорідне населення. Згідно з літературою, самовизнання циган змінюється залежно від соціальних умов даного періоду та ступеня дискримінації, стигматизації та расистського публічного дискурсу.

Дещо модифікуючи методологію попередніх опитувань, опитування Університету Дебрецена вважало цигана, якого циганське або нециганське оточення вважає циганом на основі різних критеріїв (спосіб життя, спосіб життя, антропологічний характер) та досвід співіснування, тому було як циганські, так і нециганські респонденти. Опитування проводилось із використанням методу зовнішньої класифікації експертів, суть якого полягала в опитуванні муніципальних службовців, які мають щоденні контакти з населенням, та вичерпної інформації про населення, включаючи муніципальних лідерів ромів та мерів ромів.

Важливо, щоб три речі безумовно спотворювали результати:

  1. З одного боку, нестабільні випадки (переважно змішані шлюби, партнерські стосунки та діти, народжені від них), як правило, вважаються представниками не ромів ромами, подібно до чорно-білих стосунків у США.
  2. З іншого боку, деякі місцеві лідери описували бідних як ромів, незалежно від етнічної приналежності, і не робили різниці між цими двома поняттями. Це явище інакше називають етнізацією бідності.
  3. Крім того, важливим досвідом є також те, що чим менше населене місце, тим надійніше можна визначити ромське населення, оскільки люди краще знають одне одного. Однак оцінка кількості циган є більш невизначеною у великих населених пунктах, таких як Будапешт, і в багатьох випадках наводились лише інтервали.

Результати дослідження також важливі, оскільки вони можуть сприяти вивченню бідніших, геттоїзованих поселень та населення, яке там живе. Наприклад, хто такі роми та де вони проживають, є ключовим питанням при націленні на цільову підтримку ринку праці, а державна політика може бути ефективно підкріплена відповідями.