Зазначається, що хімічні речовини з антипригарних сковорідок, пестицидів або антипіренів пов’язані з підвищеним ризиком розвитку целіакії у молодих людей.
Дослідники Медичної школи Нью-Йоркського університету імені Гроссмана виявили, що люди, які піддаються дії хімічних речовин у складі пестицидів, удвічі частіше хворіють на целіакію, ніж ті, у кого в крові немає стільки хімікатів. Зокрема, у своєму дослідженні, опублікованому в Environmental Research, вони досліджували дихлордіфенілдіхлоретилени (DDE).
Жінки групи ризику
Якщо ви потрапляєте під дію цих токсичних сполук, вони з’являються у вашій крові. У зв'язку з целіакією жінки більше схильні до ризику цих хімічних речовин, оскільки високий рівень ДДЕ в крові асоціюється з вісімкратно вищим ризиком целіакії.
Перфторалкили (ПФА), що присутні, наприклад, у випадку з антипригарною обробкою внутрішньої поверхні, також піддаються ризику. У молодих жінок, у яких у крові було занадто багато ПФА, ризик розвитку целіакії був у п’ять-дев’ять разів вищим.
Згідно з дослідженням, чоловіки "чутливі" до протипожежних хімічних речовин, які додаються, наприклад в меблі. Дослідники дослідили специфічні полібромовані дифенілові ефіри (ПБДЕ) і виявили, що чоловіки з надмірним рівнем ПБДЕ в крові мали подвійний ризик целіакії.
Нам потрібні додаткові дослідження
Як зазначають Леонардо Трасанде, доктор медичних наук, MPP та Джим Г. Хендрік, для підтвердження цього необхідні подальші дослідження. Водночас вони додають, що це хімічні речовини, які порушують гормональну регуляцію та імунну систему.
У попередніх дослідженнях було встановлено, що целіакія має генетичне походження та передається нащадкам. "Наші дослідження виявили перший вимірний зв'язок між впливом токсинів та целіакією", - сказав доктор медичних наук Джеремія Левін. Дослідники хочуть додатково дослідити, чи пов'язані ці хімічні речовини з іншими аутоімунними захворюваннями кишечника.
У ході дослідження вчені розглянули 30 дітей та молодих людей, у яких нещодавно діагностували целіакію. Вони порівняли свої результати з ще 60 людьми подібного віку, статі та раси.
Допоможуть дослідження?
Трасанде каже, що якщо подальші дослідження підтвердять результат, це стане доказом того, що, крім генетичних причин, у розвитку аутоімунних кишкових захворювань беруть участь і фактори зовнішнього середовища.
Питання в тому, як законодавці та ті, хто встановлює дозволені стандарти щодо використовуваних хімічних речовин, реагуватимуть на результати. Хоча є дані про те, що хімічні речовини шкідливі для нас, вони все ще масово розливаються на продукти, які ми їмо. Ми можемо лише сподіватися якнайшвидше знайти альтернативу для безпечного та ефективного вирощування їжі.