Види хірургічного втручання

Відкритий маршрут/лапароскопічний шлях

Хірургічне втручання при хворобі Крона та виразковому коліті може бути відкритим або лапароскопічним, кожен варіант індивідуалізується залежно від пацієнта та його захворювання.

Відкритий або лапаротомічний підхід полягає в тому, щоб зробити розріз черевної стінки, розрізати шкіру, м’язи, фасцію (шар сполучної тканини, що покриває внутрішні органи та м’язи) та очеревину, щоб отримати доступ до внутрішньої частини живота. Довжина та місце порізу будуть різнитися залежно від зони ураження захворювання та конкретних характеристик пацієнта, таких як ожиріння. Основними недоліками цього виду хірургічного втручання є більша кількість дискомфорту після операції через біль та більший ризик інфікування хірургічної рани, крім більшого шраму.

g-educainflamatoria

Лапароскопічна хірургія починає використовуватися як альтернатива відкритій хірургії протягом декількох років, і хоча її не завжди можливо виконати, залежно від ступеня ураженості та ураженої ділянки, вона має певні переваги перед попередньою. При такому втручанні необхідно лише зробити кілька невеликих надрізів живота, щоб отримати доступ до черевної порожнини. Через ці розрізи (1 або 2 сантиметри) вводиться камера лапароскопа, яка дозволить внутрішню візуалізацію живота; газ (вуглекислий газ), який дозволить животу випирати, таким чином досягаючи більшої робочої площі та решти хірургічного матеріалу (щипці, скальпель тощо). Кількість та розташування розрізів залежатиме від представленої патології. Іноді для витягування хірургічного шматка потрібно зробити ще один розріз трохи більший. За допомогою цієї методики післяопераційний період менш болючий, а рубці менші. У деяких ситуаціях, таких як абсцеси, перфорації, наявність інтенсивного запалення тощо, лапароскопічна операція не показана.

Найбільш часті хірургічні втручання

Методика полягає у резекції всієї прямої кишки та товстої кишки (проктоколектомія), після чого робиться отвір або отвір (стома) для сполучення клубової кишки із зовнішнім відділом (ілеостомія) та дозволяє усунути кишкові відходи через неї у мішку.

  • Відновна колопрокттектомія або ілеоанальний резервуар

Він складається з резекції товстої і прямої кишки (проктоколектомія) з подальшим створенням резервуару (внутрішньої торбинки) з використанням декількох петель тонкої кишки (клубової кишки), яка функціонуватиме як нова пряма кишка, приєднавшись до заднього проходу пізніше. Щоб сприяти загоєнню цього нового ділянки прямої кишки та заднього проходу, цю техніку можна доповнити тимчасовою ілеостомією, уникаючи проходження кишкових відходів, які зазвичай видаляються через 2-3 місяці після операції. У деяких випадках також може проводитися видалення частини слизової прямої кишки (мукосектомія); з метою усунення майбутніх шансів на розвиток цієї слизової запалення, дисплазії або раку.

Залежно від форми внутрішнього резервуара (мішка, утвореного клубовими петлями), ми можемо говорити про резервуар буквами "W", "S" або "J", що описують розміщення петлі клубової кишки всередині живота, коли приєднання до заднього проходу.

На відміну від попередньої, ця методика не резекує пряму кишку. Не видаляючи пряму кишку, ризик пошкодження прилеглих до неї нервів, що зменшує контроль за сечовипусканням та статевою функцією, однак для її проведення необхідне існування прямої кишки, яка майже не уражена хворобою. Методика полягає у повній резекції товстої кишки та заднього з’єднання (анастомоз) клубової і прямої кишки.

Основним недоліком є ​​те, що, не видаляючи пряму кишку, вона може розвинутися в залишковій слизовій, запалення, дисплазії або раку, або новому перианальному ураженні і потребує нового втручання, для чого після операції необхідний постійний медичний контроль.

  • Субтотальна колектомія з ілеостомією та свищем ректосигмоїдної слизової

На основі резекції ділянок, уражених хворобою, на рівні товстої кишки та створення стоми на рівні клубової кишки (ілеостомія), залишаючи остаточну частину товстої кишки (сигму) недоторканою, якщо вона не уражена; які можуть повідомлятись назовні через черевну стінку (слизова свищ) для сприяння виділенню секрету або залишаються лише зв’язаними із зовнішньою стороною заднього проходу.

  • Ілеоцекальна резекція з ілеоколічним анастомозом

Це найпоширеніший тип хірургічного втручання при хворобі Крона. Це показано, коли є зачеплення терміналу і сліпої кишки; і складається з резекції згаданої ділянки (ілеоцекальної області) і подальшого зрощення (анастомозу) кінця тонкої кишки (клубової кишки) цілим із висхідною ободовою кишкою.