Налякані обмеженнями, накладеними епідемією COVID19, споживачі пограбували полиці магазинів у кількох країнах. Чи буде що їсти у разі затяжної епідемії, оскільки функціонування глобалізованого ланцюжка продовольчих товарів почало припинятися через закриття кордонів. У цій ситуації варто задуматись, чи найкращим рішенням є мати щоденний внесок багато разів за нашим столом після тисяч кілометрів подорожі? Здається, у маленькому британському містечку знайдено більш стійке рішення ...

завжди

Ми поставимо на карантин, що їсти?

Однією з перших, але, мабуть, найбільш помітною реакцією угорського суспільства на епідеміологічну надзвичайну ситуацію було “розпарювання”, тобто накопичення запасів продовольства. Побачивши порожні полиці, у кількох питаннях постало питання: що нам доведеться їсти під час тривалого карантину? Дивно. У країні, яка має схожі з Угорщиною умови сільського господарства, не повинно статися, що їжі не буде достатньо!

Але питання зовсім не в дияволі! Глобалізація не пощадила і угорське сільське господарство. Досить пройти головною вулицею угорського села, щоб побачити наслідки: двір більшості воріт порожній. Домашня птиця все ще є, але свиней і навіть велику рогату худобу видно лише вказівником. Значну частину городів перетворили на декоративні сади. Згідно зі статистичними даними, зараз більшість угорського сільськогосподарського виробництва забезпечується професійними великими фермерськими господарствами, і значна частина продукції, яку вони виробляють, переробляється за кордоном. Тим часом у країну надходить велика кількість продуктів харчування за межі наших кордонів. Курка з Бразилії, перець з Марокко, часник з Китаю - можна назвати декілька.

Ось чому багато хто може сказати, що коли епідемічні заходи закриють кордони і глобальний ланцюг поставок почне хитатися, чи не буде постійно бракувати одного чи двох продуктів на полицях магазинів? Звичайно, Сільськогосподарська палата з тих пір дала відповідь на питання, яке хвилює багатьох: нам буде багато їсти, оскільки продукція угорського сільського господарства набагато перевищує внутрішні потреби! Швидше, ми маємо турбуватися, що наш сільськогосподарський експорт, який робить значний внесок у ВВП, повністю зупиниться через обмеження.

Чому проблему купувати іспанські помідори?

Зараз є багато аналізу про те, як епідемія та її наслідки перетворять наш світ? Я підозрюю, що ці зміни не уникнуть сільського господарства та торгівлі продуктами харчування. Давайте поставимо запитання: чи справді добре, щоб інгредієнти їжі, які щодня потрапляють на нашу тарілку, проїжджали тисячі миль до нашого столу? Чи думаємо ми, споживачі, що дешеві іспанські помідори - велика річ, але коли це можливо, не краще буде купувати їх у угорського виробника?

Хороша ідея! - можуть сказати багато, але реальності немає, оскільки це було не випадково. Закони ринку побудували сучасну систему. Іспанський виробник може постачати на ринок помідори дешево, цілий рік, у належній якості та в привабливій упаковці. Оскільки значна частина угорських фермерів не змогла цього зробити, більшість споживачів, а отже, і торговці купують у іспанського виробника, неконкурентоспроможний угорський фермер був змушений відмовитись від виробництва томатів. Мало хто піклувався про наслідки, збіднілих місцевих виробників, обезлюднених сіл, величезний екологічний слід світового ланцюга постачання продуктів харчування, а споживачі часто були незадоволені якістю та смаками. Так далеко.

Однак нинішня епідемія, яка очікує досить серйозних економічних проблем, може бути не лише складнощами, але й можливістю. Можливість змінити наш підхід, щоб робити багато речей інакше, ніж раніше. Також у торгівлі продуктами харчування. Як і фермер, і споживач. Приклад уже існує. Після маленького містечка з 140 000 в Англії його називають моделлю Престона.

Престон і Ніредьгаза

Престон здавався великим невдахою в глобалізації. Місцева промисловість не могла конкурувати і була повністю зменшена, не зумівши залучити до регіону транснаціональні компанії. Потім міська рада змінила свій підхід у 2005 році, і до 2018 року Престон став найбільш розвиваючим міським регіоном Великобританії, причому умови життя та праці найбільше покращились по всій країні. Як вони це зробили? Почали із сільського господарства. Міська влада вимагала від закладів, що перебувають під її юрисдикцією (дитячі садки, школи), закуповувати їжу у місцевих виробників. Оскільки місцеві підприємства були занадто великими, щоб виграти один тендер, їх «розрізали» та подали тендери окремо для кожної сировини (молока, яєць та овочів). Виробники в районі вже можуть успішно розпочати їх.

Завдяки наказам муніципальні гроші не мігрували в інші частини країни чи просто за кордон, а залишалися місцевими. В результаті ферми в регіоні Престон почали розвиватися, забезпечуючи життєдіяльність дедалі більше працівників та збагачуючи бюджет міста постійно зростаючими податковими надходженнями. Гроші, які залишились на місці і були повернуті у виробництво, принесли більше доходів, ніж глобальна економіка принесла регіону за державної допомоги. З розширенням ресурсів Престон приступив до інвестицій у створення робочих місць та інвестиції в інфраструктуру, які не тільки зупинили несприятливі процеси, такі як міграція молоді, але й перевели його в один із найбільш придатних для життя куточків Великобританії.

Звичайно, Престон далеко, але придумана там модель, схоже, працює і в Угорщині, в одному з найскладніших регіонів Європейського Союзу, Північній Великій рівнині. Спільнота Nyíregyháza Basket пов’язує виробників із замовниками неприбутково через веб-сайт. Перший завантажує те, що пропонує на продаж, покупці з’ясовують, що їм потрібно. Розподіл здійснюється членами громади у вільний час у якості волонтерської роботи. В даний час 40-60 виробників постачають через громаду близько 150-170 сімей.

Хоча ціни трохи вищі, ніж у багатонаціональних роздрібних мереж, головним фактором є не ціна, а співвідношення ціни та вартості. Фермери знають, скільки їм потрібно виробляти, і можуть бути впевнені, що їх портфель знайде покупця. А покупці знають, у кого купують (вони можуть навіть відвідати фермерів), а також можуть отримати смачну, якісну та здорову їжу. Уже є приклад покупців, які надають невеликі поліпшення виробникам у вигляді квитків на субсидію, які потім погашають субсидію у вигляді врожаю.

Багато хто вважає, що торгові спільноти, засновані на прикладі Престона, є протекціоністськими організаціями, діяльність яких також порушує принципи ЄС щодо вільного руху товарів та послуг. Однак це не так, оскільки кожен може брати участь у тендерах, кожен може приєднуватися до спільноти. Швидше, це надзвичайна ініціатива, яка може пом'якшити негативні наслідки глобалізації для місцевих громад.