Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Діаліз та трансплантація - офіційна публікація Іспанського товариства діалізу та трансплантації (SEDYT). Його мета - сприяти спілкуванню між усіма професіоналами, які мають стосунки в цій галузі медицини. Його науковий зміст регулярно присвячується публікації оригінальних рукописів, коротких оригіналів, редакційних видань, оглядів, клінічних нотаток, технологічних нотаток, історичних нотаток, статей із особливим змістом, листів до редактора, оглядів книг, резюме докторських дисертацій та Інформація про наукову діяльність.
Діаліз та трансплантація має щоквартальну періодичність і орієнтована на нефрологів, імунологів, урологів, судинних хірургів та медсестер, що спеціалізуються на проблемах нирок. Це рецензований журнал, який видається іспанською та англійською мовами. Усі розділи викликають великий інтерес у фахівців завдяки ретельному підбору тем. Слід зазначити, що публікуються всі статті, в яких є конфлікт інтересів.

Індексується у:

IME, BIREME, CINDOC, SCOPUS

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Резюме
  • Ключові слова
  • Анотація
  • Ключові слова
  • Вступ
  • Клубочкова фільтрація та стрес-тести на нирки
  • Методи оцінки функціонального резерву нирок
  • Нирковий функціональний резерв у різних клінічних умовах
  • Вагітність
  • Старіння
  • Пересадка нирки
  • Стани патологічної гіперфільтрації
  • Хронічна хвороба нирок
  • Нирковий функціональний резерв як маркер сприйнятливості та відновлення після пошкодження нирок
  • Висновки
  • Конфлікт інтересів
  • Дякую
  • Бібліографія

функціонального

Здатність нирок збільшувати швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) у відповідь на певні подразники у фізіологічних або патологічних станах називається функціональним резервом нирок (RFR).

ШКФ змінюється залежно від дієти та інших факторів, навіть залишаючись нормальним, незважаючи на значне зменшення кількості нефронів. Після визначення ШКФ RFR можна клінічно оцінити за допомогою перорального завантаження білка або внутрішньовенної інфузії амінокислот.

RFR визначається як різниця між піком СКФ, досягнутим при "стресі", та базовою СКФ. Завдяки адаптивним механізмам RFR може бути використаний частково або повністю для досягнення нормальної або вище нормальної функції нирок при гіперфільтраційних станах, при яких спостерігається високий коефіцієнт СКФ, такий як під час вагітності, гіпертонії, діабетичної нефропатії, нирок одиночної або донорської нирок.

RFR може бути більш чутливим і раніше, ніж GFR, для оцінки втрати та відновлення функції нирок. У випадках, коли нирка має погане відновлення або фіброз, клінічна оцінка може свідчити про повне відновлення, якщо розраховувати за допомогою ШКФ. Однак RFR може бути зменшений і являти собою ознаку поганого відновлення або зниження функціональної маси нирок. Зниження RFR може бути еквівалентом слабкості нирок або сприйнятливості до пошкодження нирок. Завдання цієї оглядової статті щодо RFR - представити концепції, клінічну корисність та перспективи його використання.

Резерв функції нирок (RFR) являє собою здатність нирки збільшувати швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) у відповідь на певні фізіологічні або патологічні подразники або умови.

Базовий показник ШКФ відображає змінні значення відповідно до дієти або інших факторів і може бути нормальним, навіть коли є важливе зниження числа нефронів. Після визначення базової ШКФ RFR можна клінічно оцінити за допомогою перорального завантаження білка або внутрішньовенної інфузії амінокислот.

RFR - це різниця між піковою (викликаною стресом) СКФ та базальною СКФ. У клінічних сценаріях, коли присутня гіперфільтрація (високий рівень ШКФ через вагітність, гіпертонічна або діабетична нефропатія, одиночні донори нирок або нирок) RFR може бути повністю або частково використаний для досягнення нормальної або наднормової функції нирок.

Тест RFR може представляти собою чутливий і ранній спосіб оцінки функціонального зниження та відновлення нирок. У випадках загоєння з дефектом та фіброзом клінічна оцінка може передбачати повне одужання, але знижений коефіцієнт RFR може бути ознакою дезадаптивного відновлення або субклінічної втрати ниркової маси. Отже, зменшення RFR може представляти собою еквівалент ниркової слабкості або сприйнятливості до образ. Головною метою цієї статті є огляд концепції RFR, її корисності в різних клінічних сценаріях та перспективи її використання.

Існує значне біорізноманіття в структурі нирок та загальній кількості нефронів серед людей, що визначається не тільки генетичною схильністю, але також залежить від епігенетичних факторів, таких як погане харчування або зміни в перинатальній стадії. Це може вплинути на функціональні характеристики нирок людини, швидкість їх клубочкової фільтрації (ШКФ) та функціональний резерв нирок (РФР).

ШКФ забезпечує неточну оцінку функції нирок, і субклінічна ниркова дисфункція може залишитися непоміченою, коли ШКФ та креатинін залишаються в межах норми. RFR визначає здатність нирок збільшувати СКФ в умовах ниркового стресу. Ця клінічна концепція стає актуальною з огляду на докази її корисності для оцінки прогресування пошкодження нирок, відновлення функції нирок після гострого пошкодження нирок та її варіацій у фізіологічних станах, таких як вагітність та старіння, де ШКФ є нормальним.

Клубочкова фільтрація та стрес-тести на нирки

ШКФ є найбільш широко використовуваним показником для оцінки функції нирок у здорових суб'єктів. ШКФ надає приблизний розрахунок функціонуючої кількості нефронів, що представляє суму функціональності кожного з них. Хоча статистично середні значення виражаються для здорових суб'єктів, неможливо визначити нормальну ШКФ для даної людини.

ШКФ на базовий рівень (ШКФ без стресу) суттєво залежить від умов гемодинаміки та раціону людини. Базові значення ШКФ також залежать від віку, статі та зросту і становлять приблизно 120 мл/хв/1,73 м 2 для чоловіків та 110 мл/хв/1,73 м 2 для жінок, зі значними варіаціями між нормальними особами 1 .

Хоча СКФ може змінюватися з кожним днем, він надзвичайно стабільний протягом багатьох років, з мінімальним фізіологічним погіршенням, пов’язаним із віком (0,8 мл/хв/1,73 м 2/рік після 30 років) 2–4. Було виявлено, що діапазони погіршення ШКФ нижчі у чоловіків, ніж у здорових жінок, однак при хронічній хворобі нирок (ХЗН) ці діапазони подібні 5 .

Рівень креатиніну в сироватці крові та СКФ можуть залишатися нормальними за наявності пошкодження нирок, навіть незважаючи на втрату до 50% функціонуючих нефронів, 6 так що багато разів вихідний рівень СКФ може бути поганим показником. Чутливий для раннього виявлення та моніторингу захворювання нирок. На противагу цьому, "стрес-тест на нирки" може змусити нирки максимально проявляти свою фільтруючу здатність, тому, ймовірно, це буде більш чутливим параметром для виявлення субклінічного ураження нирок, коли рівень креатиніну все ще знаходиться в межах норми.

Ситуації, в яких підвищений ШКФ (стрес у нирках) включають дієту з високим вмістом білка, велике споживання води, вагітність, високий серцевий викид та препарати, що збільшують нирковий кровотік. Патологічні стани, що викликають нирковий стрес, включають стани гіперфільтрації, такі як діабет, гломерулонефрит та застійна серцева недостатність.

У 1983 р. Bosch та співавт. 7 описував коротко- та довгострокові ефекти споживання білка на ШКФ, порівнюючи нормальних людей, яким проводили вегетаріанські дієти або дієти з високим вмістом білка, показуючи, що дієта з високим споживанням білка спричиняла збільшення ШКФ. Нормальні суб'єкти продемонстрували значне збільшення ШКФ через 1-2 години після гострого білкового навантаження (1-1,2 г/кг), незалежно від вихідної ШКФ.

Різниця між піковою СКФ або напруженою СКФ та базовою СКФ описує RFR. Данило та ін. у 1993 р. 8 порівняно вихідну СКФ та СКФ стресу у здорових молодих людей та здорових людей похилого віку, виявивши, що РЗЧ був значно нижчим у людей похилого віку порівняно з молодими суб'єктами, хоча фактично базові показники СКФ для літніх суб'єктів були в межах норми.

Ронко та ін. у 1988 р. 9 продемонстрували різницю в показниках ШКФ на початковому рівні та ШКФ після гострого навантаження білка у нормальних суб'єктів та у вагітних жінок на різних термінах вагітності без ознак захворювання нирок. Після гострого навантаження білком усі суб'єкти продемонстрували значне збільшення ШКФ, хоча різниця між вихідною ШКФ та стресовою ШКФ була найбільшою у першому триместрі вагітності. Спостерігалось фізіологічне збільшення вихідної ШКФ з першого триместру до останнього триместру, що свідчить про стан фізіологічної гіперфільтрації під час вагітності.

Фізіологічне збільшення ШКФ під час нормальної вагітності є результатом зниження концентрації креатиніну в сироватці крові, яка в середньому падає від 0,4 до 0,8 мг/дл 10. Отже, креатинін 1 мг/дл, який є нормальним для невагітних пацієнток, під час вагітності може відображати порушення функції нирок за допомогою ШКФ на основі креатиніну.

RFR описує здатність нирок збільшувати СКФ під певними стимулами або потребами. Цей резерв можна розглядати як аналог серцевого функціонального резерву (як це видно на серцевих стрес-тестах). Коли фізіологічні потреби зростають, серце реагує збільшенням серцевого викиду.

Концептуально здатність підвищувати СКФ під час стресу може змінити результати досліджень функції нирок. У фізіологічних станах (приклад: вагітність, старіння) або патологічних (цукровий діабет, нефротичний синдром, артеріальна гіпертензія) 11 RFR дозволяє збільшити коефіцієнт коефіцієнта корисної дії залишкових нефронів, замінюючи втрачену функцію та підтримуючи коефіцієнт корисної реакції в нормальних межах. Тільки після того, як залишкові нефрони не зможуть продовжувати компенсувати втрачену функціональність, відбуватиметься зміна рівня креатиніну в крові та ШКФ 8 .

З іншого боку, пацієнт із захворюваннями нирок і дієтою з низьким вмістом білка може мати зниження вихідного показника ШКФ, не пов’язаного з прогресуванням хвороби нирок, і може частково відновити показник RFR.

Методи оцінки функціонального резерву нирок

Деякі дослідження описували основи RFR після завантаження білка та його оцінку за різницею між базовою ШКФ та СКФ стресу. Були розглянуті численні механізми, що пояснюють збільшення ШКФ після завантаження білка.

Бош та співавт. у 1983 та 1984 рр. 7 вони описали стрес-тест з використанням перорального навантаження 80 г білків та використання базального та стрес-СКФ для оцінки значення RFR. Де Нікола в 1991 р. 11 провів стрес-тест з використанням інфузії амінокислот для оцінки ШКФ у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, які не лікувались та не лікувались.

Вуд 12 запропонував, що перетравлені білки підвищують рівень амінокислот у плазмі крові, які фільтруються клубочком і стимулюють проксимальні канальцеві всмоктування натрію.

Це та механізми чутливості в макулі-денсі спричиняють місцеве вивільнення релаксантних факторів, одержуваних ендолетієм, таких як оксид азоту (NO) та простагландини, викликаючи розширення судин та посилення кровотоку, що призводить до збільшення ШКФ. Також визначено можливу роль глюкагону та деяких інших факторів росту.

Нирковий функціональний резерв у різних клінічних умовах

Існують деякі клінічні умови, коли RFR зменшується внаслідок пошкодження нирок або через фізіологічну потребу використання RFR (рис. 1).