Чи може відбутися біг проти ваги в найближчі кілька місяців?

Банк Мексики

Це питання, яке часто задають у фінансових та ділових колах. Мексиканській валюті вдалося завоювати широкий рівень долара, якщо взяти за орієнтир ціну, яку вона мала до виборів 2018 року, коли вона досягла 20,60 песо на міжбанківському ринку, що передбачає приріст понад 9 відсотків, враховуючи паритет Половина лютого.

Консенсус між операторами ринку полягає в тому, що причиною цього посилення песо є високі процентні ставки, які існують у Мексиці. Цей аргумент частково відповідає дійсності, оскільки, незважаючи на те, що в останні місяці дохідність була скоригована донизу, вони все ще залишаються одними з найвищих серед країн, які мають інвестиційний рейтинг у своєму суверенному боргу.

Однак це лише половина пояснення. Інший пов’язаний з перспективами обмінного курсу на основі того, що оцінюють інвестори, що може статися з монетарною політикою, фіскальною політикою та міжнародним середовищем.

Якби в Мексиці на його фіскальних рахунках сприймали високий ризик або можливість того, що Банк Мексики відмовився від своєї мети контролювати інфляцію, не було б рівня процентної ставки, який би перешкоджав ресурсам іноземців, вкладених у фінансові активи в песо, країна.

Вкладено понад 100 мільярдів доларів, особливо в державні облігації, переважно за рахунок іноземних фондів, які знайшли в мексиканських інструментах чудовий варіант у світі, де процентні ставки були низькими після кризи 2009 року.

Причина, через яку надійшли ці великі обсяги ресурсів, полягає в тому, що очікується, що буде існувати фіскальна політика, яка має на меті збалансувати урядові рахунки, та грошово-кредитна політика автономного центрального банку, який має конституційний мандат підтримувати його на низькому рівні.

Якби це змінилося, сприйняття ризику також змінилося б, і частина цих ресурсів рухалася б до більш безпечних інструментів, залишаючи ринок песо і, отже, піднімаючи обмінний курс.

Президент Республіки неодноразово говорив, що одним з економічних показників, якого він найближче стежить, є ціна долара. Знайте, що ця змінна все ще дуже символічна для мексиканців.

Окрім того факту, що сильне песо може мати негативні наслідки для експортерів, Президент республіки вважає, що, хоча економічне зростання країни є низьким або навіть не існує, воно буде менше піддаватися допиту та відхилення з боку людей, ніж якби ми мали тип обміну, який знеціниться.

Лопес Обрадор добре знає мексиканську політичну історію, оскільки він був головним героєм деяких її глав. Ось чому він чудово знає, що одним із факторів, який найбільше вражає імідж уряду, і зокрема образ президента, є девальвація нашої валюти.

Коли траєкторія обмінного курсу спостерігається під час правління Енріке Пенья Ніето, вважається, що це був один з періодів з найбільшим реальним знеціненням за останні роки, і цей фактор саме сприяв погіршенню його президентського іміджу.

Однак, щоб зрозуміти глибинний сенс знецінення нашої валюти в суспільній свідомості, необхідно зробити трохи історії, щоб спостерігати, що сталося з девальвацією песо в останні півстоліття.

Протягом тривалого періоду, який пройшов з 1954 по 1976 рік, курс, оскільки песо змінювався по відношенню до долара, був фіксованим - 12,50 песо за кожну валюту США.

Це був, мабуть, найочевидніший символ так званого стабілізуючого розвитку, того, до якого Лопес Обрадор прагнув у деяких виступах, оскільки крім стабільності валютного курсу та низької інфляції він досяг темпів економічного зростання близько 6 відсотків на рік.

31 серпня 1976 року, після більш ніж двох десятиліть стабільності, було оголошено, що Міністерство фінансів і Банк Мексики, тоді федеральний урядовий орган, прийняли рішення дозволити валюті коливатися, тобто уряд припинив гарантування фіксованого паритету, і це визначалося на основі попиту та пропозиції.

За кілька місяців паритет 12,50 песо був зруйнований, і ціна долара становила більше 20 песо.

Мова йшла не лише про девальвацію валюти, але й порушився цілий доброчесний цикл зростання економіки. За кілька років до того, як песо знецінилося по відношенню до долара, ми мали значний дефіцит у державних рахунках та різкий ріст інфляції.

Фінансова стабільність понад два десятиліття закінчилася і в нашій країні розпочався період постійних криз.

Наступна велика девальвація відбулася в 1982 році, після того як Мексика протягом декількох років плекала мрію стати розвиненою країною з високим зростанням на основі величезних запасів нафти, які були виявлені.

Однак чергове необдумане адміністрування, надлишкові витрати, надмірна заборгованість та несприятливе міжнародне середовище призвели до сильної девальвації нашої валюти, яка тепер перевела її до рівня понад 40 песо за долар.

Криза 1982 року була лише початком гострої послідовності фінансових проблем, що призвели до гіперінфляції в наступні роки, і ще однією вражаючою ситуацією паритету песо щодо долара, який досяг рівня понад 2000 за кожен зелений квиток.

Після прибуття в уряд Карлоса Салінаса в 1988 р., Після переговорів про зовнішній борг і широкого та глибокого процесу економічних реформ, що включав автономію Банку Мексики, вдалося знову стабілізувати паритет. Здавалося, ми вступаємо в епоху, коли травматична девальвація, що розпочалася в 1976 році, нарешті була відмовлена.

Однак цього не було. У грудні 1994 року і після того, як три нулі були вилучені з нашої валюти, знову відбулася девальвація, спричинена втратою міжнародних резервів, а також фіскальним розладом після політичної нестабільності того року.

Ця криза призвела до практично загального банкрутства комерційної банківської системи в країні.

Якщо спостерігати за цією історією, оцінюється, що в Мексиці девальвація песо по відношенню до долара, особливо якщо це є травматичною подією, пригадує цілу серію епізодів, пов'язаних з фінансовою та економічною кризою.

Зростаючий долар асоціюється із загальним потрясінням в економічному житті країни.

У колективній пам’яті ця кореляція не зникла, і з цієї причини створюється велика тривога, коли сприймається можливість девальвації, і навпаки, спостерігається більший спокій, коли відчувається, що існує політика, яка забезпечує стабільність у курс обміну валют.

Високий рівень підтримки, який досі підтримує президент Лопес Обрадор, багато в чому пов’язаний з його харизмою, а також із соціальною політикою, яку він реалізував. Однак одним із факторів, який також має значення для підтримки цього прийняття, безперечно, є сила песо.

Політична інтуїція президента саме з цієї причини змушує його шукати, щоб валюта залишалася відносно стабільною.

Можливо, саме цей елемент і пояснює, чому Банк Мексики досі повністю поважає автономію.

Незважаючи на те, що в перші місяці його управління були завуальовані критики щодо політики високих процентних ставок, протягом місяців, розуміючи, що це стратегії, що забезпечують стабільність валютного курсу, він перестав допитувати Центральний банк.

Їх рішучість підтримувати відносно здорові державні фінанси також може бути пов'язана з цією умовою як одним із факторів, що може дозволити долару залишатися відносно стабільним.

Однак у сучасному світі нічого не гарантує стабільність валюти, тим більше, коли іноземці інвестують в активи в песо понад 100 мільярдів доларів. Можуть існувати екзогенні фактори, які в певний момент можуть спричинити нестабільність на фінансових ринках, як ми бачили, коли спалахнула торгова війна між Китаєм та США або загроза Трампа ввести мита на нашу країну.

Але ризик фінансової нестабільності також може походити від внутрішніх факторів, зокрема, враховуючи ризик того, що рейтингові агентства можуть знизити мексиканський борг та Moody's знизити рейтинг інвестицій Pemex. Це може статися в першій половині цього року, особливо якщо відновлення видобутку нафти не оцінено і суттєвого покращення фінансів Pemex не спостерігається.

Тож ризик того, що у нас знову відбудеться шок в обмінному курсі, це те, що ще не покинуло економічний обрій.