Вульви товстої кишки є рідкісною причиною кишкової непрохідності в індустріальному світі. Цей стан набагато частіше зустрічається у країнах, що розвиваються, де сигмоподібні вульви відповідають за 50% усіх кишкових непрохідностей порівняно з 5% у розвинених країнах [1,2].
Типовими місцями є сигмоподібна кишка, сліпа кишка, низхідна і поперечна ободова кишка в порядку зменшення частоти. У цьому дослідженні розглядається досвід лікарні Принцеси Олександри, міської державної лікарні на 700 місць у Брісбені, Австралія, протягом 10-річного періоду з метою визначення місцевих наслідків цього стану.
Результати
Всього за 10-річний період дослідження до лікарні потрапило 49 пацієнтів із завулком товстої кишки. Вони складалися з 22 чоловіків та 27 жінок. Двадцять дев'ять пацієнтів мали сигмовидну вульву, 19 - сліпу кишку та 1 - поперечну. Середній вік хворих на сигмоподібну вульву становив 68 років, а у хворих із сліпою - 63 роки. Співвідношення між чоловіками та жінками становило 1: 0,6 для сигмовидної вульви та 1: 3,8 для сліпої кишки.
Найпоширенішим симптомом сигмовидної вольви було розтягнення (79%), за яким слідував біль (58%) та відсутність проходження газів та стільця (55%), тоді як у більшості пацієнтів із затрубним відділом сліпої кишки спостерігався біль (89%). Діагноз сигмоподібної вульви був поставлений лише на прямих рентгенограмах черевної порожнини, у 66% випадків. Чотири з цих випадків були підтверджені товстою кишкою за допомогою барієвої клізми.
З 14 пацієнтів, які спочатку лікувались з успішною ендоскопічною декомпресією, лише 2 були заплановані на задню сигмовидну колектомію. З решти 12 6 не повторилися з повторенням. Середнє спостереження становило 30 днів для 5 з 6 осіб, які мали середній вік 86 років, тоді як інший пацієнт, якому було 24 роки, був втрачений для спостереження. Лише 2 із 6 пацієнтів проживали в будинках для престарілих, і загалом усі 6 лікувались подібним чином. У решти 6 пацієнтів, яким спочатку лікували консервативно рецидивували вольвули в середньому за 32 дні, але у одного було 2 рецидиву протягом 30 днів. Четверо з цих пацієнтів отримали екстрені операції при реадмісії, а двоє знову пройшли лікування за допомогою жорсткої сигмоїдеоскопії. Середній загальний період спостереження становив 84 дні.
Невідкладні операції з приводу сигмоподібної вульви (включаючи перші та повторні презентації) складалися з 4 процедур Гартмана, 9 сигмоподібних колектомій з колостомою та 1 сигмоїдеопексиї, проведених при гострій сигмовидної заплутанні.
Гангрена товстої кишки була виявлена у 3 з 15 пацієнтів (20%) під час екстреної лапаротомії сигмовидної вольви. Первинного анастомозу не проводили. У елективних сигмовидних колектоміях (4 відкритих та 1 лапароскопічна допомога) у всіх пацієнтів були первинні анастомози. Єдина сигмоїдеопексія була успішно проведена у немічного 82-річного пацієнта, щоб пришвидшити оперативну процедуру.
• РИСУНОК 1: пряма рентгенограма черевної порожнини прямої черевної порожнини.
• РИСУНОК 2: пряма рентгенограма черевної порожнини сигмовидної запчастини