ускладнює

Вступ

Статистичний аналіз
Весь статистичний аналіз проводився за допомогою програми IBM SPSS, версія 19 (IBM; Armonk, NY). Категоричні змінні представлені як частоти та відсотки. Тест 2 для категоріальних змінних та тест t Стьюдента для неперервних змінних використовувались для вивчення відмінностей між групами. Значення р менше 0,05 вважали статистично значущим.

Результати

Всього в це дослідження було включено 67 пацієнтів (44 чоловіки), частота хілотораксу, що ускладнює резекцію легенів, становила 2,1% (67 пацієнтів з 3120). Характеристики цих пацієнтів наведені в таблиці 1. Лобектомія була найпоширенішим видом резекції легенів. Дисекцію лімфатичних вузлів середостіння проводили у всіх пацієнтів, незалежно від типу хірургічної процедури, як відкритої торакотомії, так і торакоскопічної хірургічної операції із відеодопомогою. Середня кількість розсічених станцій лімфатичних вузлів становила 6,5 ± 1,2 (діапазон, від 4 до 10), а середня кількість розсічених станцій лімфатичних вузлів середостіння - 4,4 ± 0,8 (діапазон, від 3 до 7); станція 4 лімфатичних вузлів була розсічена у всіх пацієнтів, а станція 7 - у всіх, крім одного. З 3120 пацієнтів, які перенесли операцію з приводу раку легенів, 1856 та 1264 перенесли операції на правому та лівому боках відповідно. Хілоторакс спостерігався частіше у пацієнтів, які перенесли операції на правому боці (48 пацієнтів, 2,6%), ніж у пацієнтів з операціями на лівому боці (19 пацієнтів, 1,5%) (p = 0,033).

• ТАБЛИЦЯ 1: Характеристика пацієнтів

Спочатку всі пацієнти отримували харчову терапію, що включала NPB з TPN або дієту з низьким довгим ланцюгом тригліцеридів (TCL). Показник успішності лікування початковим годуванням становив 50,7% (34 пацієнти). Одинадцять пацієнтів продемонстрували недостатність дієти з низьким рівнем TCL і перейшли на лікування NPB. З цих 11 пацієнтів 4 успішно пройшли лікування NPB, а решта перенесли плевродез. Загальний показник успішності дієтичного лікування становив 56,7% (38 з 67 пацієнтів). Всього було проведено 32 плевродези у 27 пацієнтів. Хоча повторний плевродез проводився у 4 пацієнтів (2 рази у 3 пацієнтів та 3 рази у 1 пацієнта), усі пацієнти, які перенесли плевродез, показали успішні результати без подальшого лікування. Двом пацієнтам була проведена операція без плевродезу після невдалого лікування їжею, і вони були виключені з аналізу конкретних змінних на хілоторакс. Одному з цих пацієнтів була проведена пневмонектомія лівої манжети, а іншій - білобектомія правої середньої та нижньої часток.

Змінні, специфічні для хілотораксу, наведені в таблиці 2. Рівень тригліцеридів у діагностованому хілоторакс коливався від 119 до 2900 мг/дл. Середня тривалість післяопераційного перебування в лікарні становила 13,8 днів. Смертності, пов’язаної з плевродезом, не було. Істотних відмінностей у показниках успіху та середній тривалості перебування (p = 0,601 та p = 0,361 відповідно) не спостерігалось у пацієнтів, які отримували низький рівень NPB та TCL, коли їх застосовували як початкові дієтичні методи лікування (таблиця 3). Виділення з грудної клітки протягом перших 3 та 5 днів після лікування їжею, середня тривалість перебування та наявність витоку повітря суттєво відрізнялися між групою, яка пройшла успішне лікування їжею (n = 38), та групою з відмовою (n = 27) (Таблиця 4). Дієтичне лікування майже у 23 рази частіше виявлялося невдалим у пацієнтів з об’ємом грудної трубки понад 21,6 мл/кг протягом 5 днів після початку дієтичного лікування. При багатофакторному аналізі вихід грудної клітки перевищує 21,6 мл/кг протягом перших 5 днів (р 21,6 мл/кг).

Обмеження цієї роботи включають її ретроспективний характер із невід’ємними упередженнями у відборі. Крім того, стратегія лікування хілотораксу не була однаковою у хірургів, що ускладнювало судження про успіх чи невдачу. Хоча автори пропонували та рекомендували плевродез як ефективне лікування хілотораксу, важливо розглядати сам плевродез як окрему та важливу проблему, особливо у пацієнтів, яким частіше потрібна повторна операція в майбутньому.

На закінчення, консервативна терапія, включаючи плевродез, є корисним та успішним початковим лікуванням хілотораксу, що ускладнює резекцію легенів, при недрібноклітинному раку легені. Істотних відмінностей між дієтою з низьким рівнем TCL як початкової дієтичної терапії та показанням NPB не спостерігалося, що припускає, що дієта з низьким вмістом TCL може бути прийнятною в ситуаціях, коли проблема з неправильним харчуванням. Плевродез сприяв успіху консервативного управління. Витік повітря та виділення з грудної клітки понад 21,6 мл/кг протягом 5 днів після обробки їжею були важливими предикторами для невдалого згаданого лікування.

♦ Коментар та короткий зміст: Доктор Родольфо Д. Альтруді