Стаття медичного експерта
Цілі лікування хронічного гломерулонефриту
Терапевтичне лікування хронічного гломерулонефриту у дітей включає патогенетичні кортикостероїди та, якщо це показано, імунодепресанти, а також симптоматичне лікування діуретиками, гіпотензивними препаратами та корекцію ускладнень захворювання.
Нефробіопсію слід проводити дітям із вродженим та інфантильним нефротичним синдромом до введення глюкокортикоїдів та імуносупресивної терапії. Своєчасне виявлення причин вродженого та інфантильного нефротичного синдрому запобіжить недоречному призначенню імунодепресивного лікування. При підозрі на генетичне захворювання у дитини з вродженим та інфантильним нефротичним синдромом проводяться молекулярно-генетичні дослідження з метою виявлення можливих мутацій генів, що беруть участь у формуванні сечовидільної системи, в тому числі тих, що кодують білки щілинної мембрани.
Показання до госпіталізації
При хронічному гломерулонефриті у дітей госпіталізація рекомендується в наступних випадках.
- При ХРНС або стероїдно-залежному нефротичному синдромі для призначення імунодепресивної терапії для видалення преднізолону та корекції токсичних ускладнень.
- Для СРНС для проведення нефібіпозу для розробки морфологічного варіанту хронічного гломерулонефриту, а також для проведення патогенетичної імуносупресивної терапії з індивідуальним підбором дози.
- При неконтрольованому характері артеріальної гіпертензії, що вимагає щоденного контролю артеріального тиску шляхом індивідуального підбору комбінованої гіпотензивної терапії.
- При зниженій функції нирок для диференціальної діагностики з різними варіантами хронічного гломерулонефриту, нефропротекторне лікування.
- Моніторинг активності хронічного гломерулонефриту та функції нирок за допомогою імуносупресивної терапії для оцінки ефективності та безпеки лікування.
Лікування хронічного гломерулонефриту без лікарських препаратів
За наявності ниркового або нефротичного синдрому пацієнти з хронічним гломерулонефритом повинні відпочивати в ліжку до тих пір, поки кров'яний тиск не прийде в норму або синдром набряку значно не зникне. У міру поліпшення самопочуття артеріальний тиск знижується, а набряки зникають, режим поступово розширюється.
У той же час дієта обмежена рідиною та сіллю для зменшення набряків та гіпертонії. Рідина призначається для діурезу напередодні з урахуванням надзвичайних втрат (приблизно 500 мл для дітей шкільного віку). Поступово збільшуйте споживання солі з 1,0 г/добу, оскільки артеріальний тиск нормалізується, а набряковий синдром зникає. Пацієнти з симптомами гострої ниркової недостатності також обмежуються споживанням тваринного білка протягом періоду, що не перевищує 2 - 4 тижнів, для зменшення азотемії, протеїнурії та гіперфільтрації.
У потоці хронічного гломерулонефриту із слабкими симптомами та у дітей з гематуричною формою хронічного гломерулонефриту, як правило, не потрібно обмежувати режим та дієту. Вони користуються печінковим столом (дієта Певзнера No 5).
Безглютенова дієта, за винятком продуктів, багатих клейковиною на білок злаків (усі види хліба, макарони, манна крупа, овес, пшоно, пшениця, крупи, пшеничне та житнє борошно, солодощі), може застосовуватися лише у пацієнтів із IgA-нефропатією у присутності антитіл проти гліадинсодержащих антигенів (щільних продуктів). Так непереконливо значний позитивний вплив на роботу нирок.
Лікування хронічного гломерулонефриту
Лікування хронічного гломерулонефриту залежить від клінічного перебігу, сприйнятливості до присутності глюкокортикоїдів, нефротичного синдрому, морфологічних варіантів патології та ступеня функції нирок.
Синдромна терапія необхідна дітям з різними морфологічними варіантами хронічного гломерулонефриту, особливо при СРНС; це обумовлено частим розвитком набрякового синдрому та гіпертонії. Для корекції набрякового синдрому фуросемід вводять перорально, внутрішньом’язово, внутрішньовенно у дозі 1-2 мг/кг 1-2 рази на день та збільшують дозу до 3-5 мг/кг за необхідності. Для рефрактерного набряку фуросеміду у дітей з нефротичним синдромом розраховують внутрішньовенну краплю 20% розчину альбуміну з розрахунку 0,5-1 г/кг протягом 30-60 хвилин. Спіронолактон (верошпірон) також призначають перорально по 1-3 мг/кг (до 10 мг/кг) двічі на день у другій половині дня (16-18 годин). Діуретичний ефект настає раніше, ніж на 5-7-й день лікування.
Як антигіпертензивне лікування у дітей з артеріальною гіпертензією внаслідок хронічного гломерулонефриту, призначені інгібітори АПФ переважно надають пролонговану дію (еналаприл всередину 5-10 мг щодня через 2 години та ін.). Широко застосовуються блокатори кальцієвих каналів повільно (ніфедипін до 5 мг 3 рази на день, підлітки можуть збільшувати дозу до 20 мг три рази на день, амлодипін всередину до 5 мг один раз на день). Як антигіпертензивні засоби у пацієнтів з хронічним гломерулонефритом, що випускаються з блокаторами рецепторів ангіотензину II: Козаар (лозартан) - від 25 до 50 мг один раз на день, Діован (валсартан) - від 40-80 мг один раз на день. Значно рідше у дітей із хронічним гломерулонефритом вони використовують кардіоселективні бета-адреноблокатори (атенолол 12,5-50 мг один раз на день).
Призначення антитромботичних засобів, призначених для профілактики тромбозів у дітей із хронічним гломерулонефритом із вираженою гіпоальбумінемією НС щонайменше 20-15 г/л, підвищеним рівнем тромбоцитів (> 400х10 9/л) та фібриногеном (> 6 г/л) у крові. Як антитромбоцитарні засоби дипіридамол зазвичай застосовують перорально у дозі 5-7 мг/кг на добу протягом 3 годин протягом 2-3 місяців. Призначення гепарину під шкіру черевної стінки в кількості 200-250 ОД/кг на добу, розділене на 4 ін'єкції, курс - 4-6 тижнів. Також застосовуються низькомолекулярні гепарини: фраксипарин (СК 1 раз на добу 171 МО/кг або 0,1 мл/10 кг, норма - 3-4 тижні), або Фрагмін (СК 1 раз на добу при 150-200 МО/кг, разова доза не повинна перевищувати 18000 ME, курс 3-4 тижні).
При прояві нефротичного синдрому [крім вродженого (інфантильний нефротичний синдром) та нефротичного синдрому, пов'язаного зі спадковими захворюваннями або генетичним синдромом] призначають пероральний преднізолон 2 мг/кг на добу в разовій дозі 60 мг/м 2 (2 (2)).
Імпульсна терапія метилпреднізолоном за схемою Waldo FB (1998)