| В В | В |
Мій SciELO
Індивідуальні послуги
Журнал
- SciELO Analytics
- Google Scholar H5M5 ()
Стаття
- Іспанська (pdf)
- Стаття в XML
- Посилання на статті
Як цитувати цю статтю - SciELO Analytics
- Автоматичний переклад
- Надішліть статтю електронною поштою
Показники
- Цитується SciELO
- Доступ
Пов’язані посилання
- Процитовано Google
- Подібне в SciELO
- Подібне в Google
Поділіться
Нефрологія (Мадрид)
версія В онлайновій версії ISSN 1989-2284 версія В друкованій версії ISSN 0211-6995
Нефрологія (Мадр.) В том 37 В № 3 В Кантабрія В травень/червень В 2017
http://dx.doi.org/10.1016/j.nefro.2016.11.012В
Як оцінити ефективність уловлювача люмінофора
Як оцінити ефективність фосфатних сполучних
1 Нефрологічна служба, лікарня Інфанта Крістіна, Бадахос, Іспанія
Передумови та цілі:
Клінічно важко оцінити ефективність захоплювачів фосфору (ХП). Це дослідження аналізує зміни, що відбуваються у фосфатемії та екскреції фосфору з сечею після введення ХП пацієнтам із хронічними захворюваннями нирок, та корисність взаємозв'язку між екскрецією фосфору з сечею та швидкістю катаболізму білка (Po/TCP) для оцінки ефективності ці препарати.
Po/TCP є параметром, який може відображати кишкове всмоктування фосфору, і, отже, його варіації після введення ХП можуть бути використані для оцінки ефективності цих препаратів.
Ключові слова: В Уловлювач фосфору; Хронічні захворювання нирок; Фосфатурія; Гіперфосфатемія
Передумови та цілі:
Ефективність фосфатних в'яжучих важко оцінити клінічно. У цьому дослідженні аналізуються зміни в сироватковому фосфаті та екскреції фосфату з сечею після призначення фосфатних зв’язуючих (РВ) у пацієнтів із хронічною хворобою нирок 4-5 стадії перед діалізом та корисність співвідношення між загальною швидкістю катаболізму фосфату та білка в сечі ( Pu/PCR) для оцінки ефективності PB.
Це ретроспективне спостережне когортне дослідження включало дорослих хворих на хронічні захворювання нирок. Біохімічні показники визначали на початковому рівні і через 45-60 днів на дієті з низьким вмістом фосфатів плюс РВ («підв’язуюча» підгрупа = 260 пацієнтів) або лише за рекомендаціями щодо дієти («контрольна підгрупа» = 79 пацієнтів).
Фосфатне навантаження (загальна екскреція сечі) на одиницю функції нирок (Pu/GFR) було найкращим параметром, що корелювало з рівнем фосфатів у сироватці крові (R 2 = 0,61). Середній рівень Pu/ПЛР ± SD становив 8,2 ± 2,3 мг фосфату в сечі на кожен г розрахункового споживання білка. Після лікування PB рівень фосфату в сироватці крові знизився на 11%, фосфат у сечі - на 22%, швидкість катаболізму білка - на 7%, а Pu/PCR - на 15%. У контрольній підгрупі Pu/PCR збільшився на 20%. Виведення азоту з фосфатом та сечовиною з сечею сильно корелювало, як на початковому рівні, так і після рекомендацій щодо ПБ або дієти.
Запропонований параметр Pu/PCR може відображати швидкість всмоктування фосфатів у кишечнику, а отже, його зміни після призначення рецептора PB можуть бути корисним інструментом для оцінки фармакологічної ефективності цих препаратів.
Ключові слова: В Хронічні захворювання нирок; Гіперфосфатемія; Фосфатурія; Фосфатні в’яжучі речовини
Помітна сильна позитивна лінійна кореляція між виділеннями із сечею азоту сечовини та фосфору, і продемонстровано тісний зв’язок між споживанням білка та кишковим фосфором 11, 14, 15 всмоктування-всмоктування. Таким чином, коефіцієнт між екскрецією фосфору з сечею та швидкістю катаболізму білка (розрахований за загальною екскрецією азоту сечовини) може бути корисним параметром для оцінки кишкового всмоктування фосфору та ефективності каптера, припускаючи, що фармакологічний ефект каптера впливає лише на поглинання фосфору, але не на поглинання азоту.
Завданнями цього дослідження були: проаналізувати зміни, що відбуваються у фосфатемії та екскреції фосфору з сечею після введення зв’язуючих речовин пацієнтам із розвиненою ХХН, та визначити корисність різних параметрів для оцінки ефективності цих препаратів.
Ретроспективне обсерваційне дослідження було проведене в когорті випадкових дорослих пацієнтів у сучасній клініці з ХХН у період з лютого 2008 р. По жовтень 2015 р. Критеріями відбору були: вік старше 18 років, оціночна швидкість клубочкової фільтрації (eGFR) 2, не були попередньо оброблені фосфорними в’яжучими речовинами і мають здатність правильно збирати 24-годинну сечу.
Пацієнти з клінічною нестабільністю (серцева недостатність або недостатність інших органів, онкологія або в гіперкатаболічних станах), з недавно перенесеною гострою нирковою недостатністю або при активному лікуванні хвороб клубочків або васкулітів, лікування кортикостероїдами, а також ті, хто отримував ліки . з потенційним впливом на реконструкцію кісток (аналоги вітаміну D, кортикостероїди, дифосфонати, деносумаб та ін.).
За цими біохімічними даними розраховували такі параметри: 1) очищення сечовини та креатиніну та наближення клубочкової фільтрації (mGFR: половина суми кліренсу сечовини та креатиніну). 2) Загальне виведення з сечею азоту сечовини. 3) Швидкість катаболізму білка за формулою Maroni et al. 16. 4) Загальна екскреція кальцію та фосфору з сечею (мг/24 год). 5) Фракція виведення фосфору (у%). 6) Фосфорне навантаження з урахуванням функції нирок: загальна екскреція фосфору з сечею/виміряна клубочкова фільтрація (мг фосфору на мл/хв/1,73 м 2). 7) Параметр оцінки поглинання фосфору в кишечнику: загальна екскреція фосфору з сечею/швидкість катаболізму білка (мг фосфору на кожен грам розрахункового споживання білка).
Загальну групу досліджуваних пацієнтів розподілили на 2 підгрупи: пацієнти «випадку», пацієнти, які отримували фосфорні зв’язуючі речовини після першого відвідування, та пацієнти «контрольної групи», ті, хто не отримував в’яжучих речовин за клінічними критеріями, або в той викрадач був призначений їм, але вони повідомили, що не приймали його через нетерпимість або з інших причин.
Дизайн дослідження та статистичний аналіз
Для порівняння неперервних змінних був використаний тест Стьюдента t (парні чи непарні дані). Тест хі-квадрат використовували для порівняння категоріальних змінних між підгрупами.
Простий лінійний регресійний аналіз був використаний для того, щоб визначити існування асоціації між неперервними змінними та представити його графічно. Для кількісної оцінки придатності моделі розраховували коефіцієнт детермінації (R 2).
Дані представлені як середнє ± стандартне відхилення. А р менше 0,05 вказувало на статистичну значимість. Статистичний аналіз та графіку проводили за допомогою SPSS версії 21.0 (IBM Corp. Armonk, США).
Всього було включено 339 пацієнтів з вихідними демографічними, клінічними та біохімічними характеристиками, наведеними в таблиці 1.
Таблиця 1В Вихідні демографічні, клінічні та біохімічні характеристики (до лікування) досліджуваної групи та відмінності за підгрупами, які отримували або не застосовували викрадачівВ
* Підгрупа з викрадачами vs. контрольна підгрупа.
швидкість клубочкової фільтрації, оцінена за формулою MDRD.
b Виміряна швидкість клубочкової фільтрації: половина суми кліренсу сечовини та креатиніну.
Визначники фосфатемії
У всіх пацієнтів кореляція між загальною екскрецією фосфору з сечею та фосфатемією була скоригована за допомогою позитивної лінійної регресійної моделі та, хоча статистично значущою (р 2 = 0,07) (рис. 1А).
Кореляція між фосфатемією та функцією нирок (mGFR) була скоригована за допомогою зворотної лінійної регресії (R 2 = 0,16) (рис. 1B).
Рисунок 2В Кореляція між часткою екскреції фосфору з сечею та навантаженням фосфору на одиницю функції нирок (екскреція фосфору з сечею/mGFR). Наведено криву регресії (суцільна лінія) з 95% довірчими інтервалами (пунктирна лінія), а також коефіцієнт детермінації (R 2).
* p ** p a Фосфор у сечі на мл/хв клубочкової фільтрації.
b Фосфор у сечі для кожного грама добового рівня катаболізму.
c Загальна екскреція фосфору з сечею за 24 год.
d Концентрація фосфору в крові.
e Виміряна швидкість клубочкової фільтрації (половина суми кліренсів сечовини та креатиніну).
g Фракція виведення фосфору.
Зміни параметрів фосфору після введення каптора
У таблиці 3 і на фіг.3 показані зміни параметрів, що вивчалися після введення фосфорних в’яжучих, порівняно з тими, що спостерігалися в контрольній групі.
Абсолютне значення [% відносно базового значення].
Екскреція фосфору з сечею з поправкою на споживання білка як маркер ефективності сполучного
Розподіл частоти цього параметра в базальній фазі (до лікування) у групі досліджуваних пацієнтів показано на малюнку 4. Середнє значення становило 8,2 мг для кожного грама коефіцієнта катаболізму білка з інтервалами 95% довіри між 4,5 і 12,6.
Рисунок 4В Гістограма частоти розподілу параметра екскреції фосфору з сечею/швидкості катаболізму білка у групі пацієнтів у базальній фазі. Середнє значення становило 8,22 ± 2,34 мг екскреції фосфору з сечею для кожного розрахункового грама споживання білка.
Рисунок 7В Зміни у відсотках у швидкості виведення фосфору з сечею/швидкості катаболізму білка відповідно до коефіцієнта відносного поглинання фосфору, описаного Daugirdas et al. 17. Коефіцієнт каптора 0 відповідає пацієнтам, які не отримували лікування каптерами (підгрупа «контроль»).
Параметр, який пропонується в цьому дослідженні як оцінювач кишкового всмоктування фосфору і, отже, як потенційний параметр для контролю ефективності захоплювачів - це взаємозв'язок між екскрецією фосфору з сечею та швидкістю катаболізму білка, тобто, скільки фосфору виділяється з сечею на кожен грам передбачуваного споживання білка.
У цьому дослідженні спостерігали базальний розподіл цього параметра за Гаусом, і ці відмінності між пацієнтами могли бути обумовлені цими окремими факторами. Оскільки різниці, що використовуються для визначення ефективності каптера, обчислюються між 2 зразками від одного і того ж пацієнта, індивідуальні особливості всмоктування фосфору в кишечнику не повинні впливати на результат.
За винятком тих, які теоретично можна вважати невідповідними, ефективність досліджуваних викрадачів досягла б 24 ± 14%.
Незважаючи на те, що існувала значна зворотна лінійна кореляція між параметром поглинання люмінофору із встановленою захоплюючою силою, цей зв’язок послаблювався в кінці вищої захоплюючої потужності, що могло б підтвердити гіпотезу, запропоновану в інших дослідженнях щодо негативного впливу між кількістю призначені ліки та ефективне дотримання лікування 22 .
На закінчення виведення фосфору з сечею з урахуванням клубочкової фільтрації або споживання білка є 2 параметрами, які можуть відображати навантаження та всмоктування фосфору в кишечнику відповідно. На додаток до їх клінічного використання у пацієнтів з передіалізом ХХН, вони можуть бути корисними інструментами для оцінки ролі фосфору в ускладненнях ХХН та для оцінки фармакологічної ефективності фосфорних зв'язуючих.
1. Palmer SC, Hayen A, Macaskill P, Pellegrini F, Craig JC, Elder GJ, et al. Рівні фосфору, паратгормону та кальцію в сироватці крові та ризики смерті та серцево-судинних захворювань у осіб із хронічними захворюваннями нирок: систематичний огляд та мета-аналіз. ДЖАМА. 2011; 305: 1119-27. [В Посилання]
2. Scialla JJ, Wolf M. Ролі фосфату та фактора росту фібробластів 23 у серцево-судинних захворюваннях. Nat Rev Nephrol. 2014; 10: 268-78. [В Посилання]
3. Da J, Xie X, Wolf M, Disthabanchong S, Wang J, Zha Y та ін. Фосфор у сироватці крові та прогресування ХХН та смертність: мета-аналіз когортних досліджень. Am J Ниркові дис. 2015; 66: 258-65. [В Посилання]
4. Ріттер CS, Слатопольський Е. Фосфатна токсичність при ХХН: вбивця серед нас. Clin J Am Soc Nephrol. 2016; 11: 1088-100. [В Посилання]
5. Фарроу Е.Г., Білий К.Є. Останні досягнення в роботі з нирковими фосфатами. Nat Rev Nephrol. 2010; 6: 207-17. [В Посилання]
6. Waheed AA, Pedraza F, Lenz O, Isakova T. Контроль фосфатів при кінцевій стадії ниркової хвороби: Бар'єри та можливості. Нефрол Dial Transplant. 2013; 28: 2961-8. [В Посилання]
8. Selamet U, Tighiouart H, Sarnak MJ, Beck G, Levey AS, Block G, et al. Взаємозв'язок дієтичного споживання фосфатів із ризиком термінальної стадії ниркової хвороби та смертності при хронічних стадіях захворювання нирок 3-5: Модифікація дієти при дослідженні ниркової хвороби. Kidney Int. 2016; 89: 176-84. [В Посилання]
9. Блок GA, Wheeler DC, Persky MS, Kestenbaum B, Ketteler M, Spiegel DM та ін. Вплив фосфатних зв'язуючих при помірному ХЗН. J Am Soc Nephrol. 2012; 23: 1407-15. [В Посилання]
10. Scanni R, vonRotz M, Jehle S, Hulter HN, Krapf R. Відповідь людини на гострі ентеральні та парентеральні фосфатні навантаження. J Am Soc Nephrol. 2014; 25: 2730-9. [В Посилання]
11. Morimoto Y, Sakuma M, Ohta H, Suzuki A, Matsushita A, Umeda M, et al. Оцініть споживання фосфору в їжі, використовуючи 24-годинний збір сечі. J Clin Biochem Nutr. 2014; 55: 62-6. [В Посилання]
12. Moe SM, Zidehsarai MP, Chambers MA, Jackman LA, Radcliffe JS, Trevino LL, et al. Вегетаріанський у порівнянні з м'ясним дієтичним джерелом білка та фосфорним гомеостазом при хронічних захворюваннях нирок. Clin J Am Soc Nephrol. 2011; 6: 257-64. [В Посилання]
13. Cupisti A, Kalantar-Zadeh K. Управління природним та доданим харчовим фосфорним навантаженням при хворобах нирок. Семін Нефрол. 2013; 33: 180-90. [В Посилання]
14. Боаз М, Сметана С. Рівняння регресії передбачає споживання фосфору в їжі з оцінки споживання білка з їжею. J Am Дієта доц. 1996; 96: 1268-70. [В Посилання]
15. Cupisti A, Comar F, Benini O, Lupetti S, D'Alessandro C, Barsotti G, et al. Вплив кипіння на дієтичне споживання фосфатів та азоту. Дж Рен Нутр. 2006; 16: 36-40. [В Посилання]
16. Maroni BJ, Steinman TI, Mitch WE. Спосіб оцінки споживання азоту пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю. Kidney Int. 1985; 27: 58-65. [В Посилання]
17. Daugirdas JT, Finn WF, Emmett M, Chertow GM, Пробна група частого гемодіалізу. Фосфатна сполучна еквівалентна доза. Semin Dial. 2011; 24: 41-9. [В Посилання]
18. Murtaugh MA, Filipowicz R, Baird BC, Wei G, Greene T, Beddhu S. Дієтичне споживання фосфору та смертність при помірній хронічній хворобі нирок: NHANES III. Нефрол Dial Transplant. 2012; 27: 990-6. [В Посилання]
19. Palomino HL, Rifkin DE, Anderson C, Criqui MH, Whooley MA, Ix JH. Цілодобова екскреція фосфору з сечею та летальність та серцево-судинні події. Clin J Am Soc Nephrol. 2013; 8: 1202-10. [В Посилання]
20. Kestenbaum B, Glazer NL, K Kttgen A, Felix JF, Hwang SJ, Liu Y, et al. Поширені генетичні варіанти асоціюються з концентрацією фосфору в сироватці крові. J Am Soc Nephrol. 2010; 21: 1223-32. [В Посилання]
21. Шерман Р.А. Гіперфосфатемія у хворих на діаліз: Поза відхилення від дієти та в’яжучих речовин. Am J Ниркові дис. 2016; 67: 182-6. [В Посилання]
22. Ванг С, Альф’єрі Т, Рамакрішнан К, Браунгофер П, Ньюсом Б.А. Рівень фосфору в сироватці крові та навантаження на таблетки зворотно пов’язані із дотриманням норми у пацієнтів на гемодіалізі. Нефрол Dial Transplant. 2014; 29: 2092-9. [В Посилання]
23. Капуано П, Раданович Т, Вагнер КА, Бачич Д, Като С, Учіяна Ю та ін. Кишкова та ниркова адаптація до дієти з низьким вмістом пі f f NaPi типу транспортерів у мишах з дефіцитом вітаміну D та 1 альфаОГази. Am J Physiol Cell Physiol. 2005; 288: C429-34. [В Посилання]
24. Ayus JC, Achinger SG, Mizani MR, Chertow GM, Furmaga W, Lee S, et al. Фосфорний баланс та мінеральний обмін при 3-годинному щоденному гемодіалізі. Kidney Int. 2007; 71: 336-42. [В Посилання]
25. Cornelis T, van der Sande FM, Eloot S, Cardinaels E, Bekers O, Damoiseaux J, et al. Гостра гемодинамічна реакція та виведення уремічного токсину при звичайному та тривалому гемодіалізі та гемодіафільтрації: рандомізоване перехресне дослідження. Am J Ниркові дис. 2014; 64: 247-56. [В Посилання]
Отримано: 07 липня 2016 р .; Затверджено: 17 листопада 2016 року
Відповідний автор. Електронна адреса: [email protected] (Ф. Каравака).
Конфлікт інтересів
Автори заявляють, що у них немає конфлікту інтересів.
В Це стаття, опублікована у відкритому доступі під ліцензією Creative Commons