- Почніть
- Документи
- Бібліотека основних питань
- Запитання до рентгенолога
- Деякі контрасти
- Які запобіжні заходи слід враховувати при використанні йодованих контрастних речовин?
Які запобіжні заходи слід враховувати при використанні йодованих контрастних речовин?
Йодовані контрастні речовини виводяться нирками в 95% введеної кількості.
Існують також інші шляхи елімінації, які називаються викидами шляхом замінника, на які не припадає більше 5%. Це виведення відбувається через піт, сльози, слину та жовч. У пацієнтів із зниженою функцією нирок або коли кількість контрасту є важливою, ця елімінація може досягати до 10%.
Однією з найпоширеніших проблем є нефропатія, спричинена контрастними речовинами, яка визначається як збільшення щонайменше на 25% рівня креатиніну в сироватці крові (або 0,5 мг/дл) протягом перших трьох днів після введення препарату. Для її пояснення було запропоновано декілька гіпотез, але вона дуже складна і причина не зовсім зрозуміла, оскільки задіяно більше одного механізму. Один з них полягає в тому, що це зумовлено прямим токсичним впливом контрастної речовини на ниркові канальці (тубуло-інтерстиціальна нефропатія). Ще однією з найбільш загальноприйнятих теорій є інтрабубулярна обструкція через поєднання білків сечі з контрастом, утворюючи напівтверді пробки, які будуть перешкоджати просвіту канальців. Очевидно, що цих білків мало, як це було у випадку з мукопротеїном Тамма-Хорсфолла, що продукується проксимальними канальцями і виводиться із сечею.
Але перед введенням контрасту існують інші запобіжні заходи, які ми повинні врахувати:
Зневоднення У цих пацієнтів сеча дефіцитна і сильно концентрована, що легко призводить до прямої токсичності на канальці, збільшуючи час контакту з канальцевим епітелієм.
Велика кількість контрасту. Хоча порогового значення немає, ризик серйозного ураження нирок збільшується при застосуванні доз, що перевищують 0,8 г йоду на кілограм ваги, тому важливо регулювати кількість контрасту з вагою пацієнта.
Раніше існуюче захворювання нирок. Якщо загальна кількість функціонуючих нефронів зменшиться, ті, що залишились, отримають більшу кількість контрастної речовини. Протеїнурія, пов’язана з нирковою недостатністю, збільшує ризик утворення пробок у канальцях, тому необхідно враховувати функцію нирок через показники креатиніну та оцінювати ризик для нирок, особливо коли він перевищує 2 мг/дл.
Цукровий діабет. У цих пацієнтів є схильність до попереднього ураження нирок або через мікроангіопатичні зміни, або через наявність протеїнурії.
Нефротоксичні препарати. Вони можуть посилити токсичність контрастної речовини та призвести до ниркової недостатності.
Парапротеїнурія. Білки, що виділяються з сечею, наприклад, у хворих на множинну мієлому, простудну агглютинінову хворобу, лімфому і навіть системний червоний вовчак, призводять до утворення трубчастих пробок.
Асоціація з іншими ліками. Індукована контрастом нефропатія тягне за собою затримку елімінації тих препаратів, екскреція яких здійснюється виключно або переважно через нирки. Яскравим прикладом є метформін, пероральний протидіабетичний засіб, який зазвичай використовується при інсулінонезалежному діабеті. Близько 90% цього препарату виводиться через нирки за 24 години. Все ще минуща ниркова недостатність, яку може спричинити йодований контраст, призводить до затримки цього препарату в тканинах та сприяє розвитку лактоацидозу, який може стати важким. Рекомендується перервати лікування метформіном на 48 годин після введення контрасту хворим на цукровий діабет без ниркової недостатності та за 48 годин до та через 48 годин після порушення функції нирок.
Інші фактори, такі як похилий вік (через зменшення кількості нефронів та більш поширене співіснування ниркової недостатності), серцево-судинні захворювання (внаслідок ниркової, преренальної або нефропатії ішемічної етіології), артеріальна гіпертензія тощо.
Нарешті, розглянемо можливість контрастної екстравазації. Це відбувається, коли контраст залишає судину, накопичуючись у прилеглих м’яких тканинах. Застосування низькоосмолярних та неіонних контрастних речовин значно зменшує ускладнення, які варіюються від набряку до некрозу, хоча останній трапляється дуже рідко. Необхідно направити вену системою проколів хорошого калібру, яка дозволяє вводити контраст при великих витратах (5-6 мл/с). У разі екстравазації пацієнта слід проінструктувати, щоб рука не падала в положенні, і звернутися до лікарні, якщо вони помітять змінену перфузію, парестезії та посилення болю або яка зберігається більше чотирьох годин.