Оновлено: 30 січня 2020 р
Як правило, дієти з обмеженням калорій, здається, є безпечними в клінічних даних, зібраних на сьогоднішній день, але дані про ефективність, якість досліджень та докази є мізерними, що свідчить про те, що це не є достовірним, а також збільшення виживання в поєднанні з відсутністю хіміотерапії на сьогоднішній день.
Причинність неможливо продемонструвати за допомогою клінічних резюме та звітів про випадки та результати з невеликими потенційними когортами.
У ретроспективному дослідженні виживання за допомогою кетогенної дієти, здавалося, покращилося на 10 місяців порівняно зі стандартним набором (6,5 місяців). Однак офіційне статистичне дослідження між цими двома групами не проводилось, і тому жодного наукового висновку не було зроблено.
Іншим джерелом помилок є можливість некрозу, відомого як псевдопрогресія або променевий некроз, явище, що імітує прогресуючу або рецидивуючу пухлину на зображеннях і зазвичай плутають з рецидивом. Майже всі пацієнти в оглянутих клінічних дослідженнях проходили променеву терапію до або одночасно, що, можливо, призвело до включення повторних гліобластом, які насправді були псевдопрогресуванням. Жодне з досліджень цього не заперечувало. Крім того, дієти з обмеженням калорій можуть змінити частоту радіонекрозу через зміни в сигнальному шляху VEGF, що ускладнює порівняння даних результатів з попереднім контролем.
Крім того, п’ять клінічних досліджень проводили дієти з обмеженням калорій одночасно з хіміотерапією або бевацизумабом. Тому відповідні ефекти обох способів лікування не можуть бути точно оцінені за допомогою цих неконтрольованих досліджень. У більшості клінічних досліджень кетони в крові та сечі не досягали рекомендованих значень концентрації (наведені голландським керівництвом щодо використання кетогенної дієти при дитячій рефрактерній епілепсії), введенні кортикостероїдів та відсутності лікування у зареєстрованого дієтолога.
Класична кетогенна дієта, яка застосовується при дитячій рефрактерній епілепсії, погано переноситься, через саму дієту та негативні наслідки з боку шлунково-кишкового тракту.
Однак у двох дослідженнях із запущеними злоякісними захворюваннями (не гліомами) дієти з обмеженням калорій добре переносились у більшості пацієнтів і не викликали серйозних побічних ефектів, крім втрати ваги в середньому на 4% або менше, що вважалося нешкідливим.
Четверо пацієнтів вважали кетогенну дієту нестерпною, і вони відчували, що це знижує якість їхнього життя.
Вибір оптимальної дієти з обмеженням калорій повинен ґрунтуватися не тільки на ефективності, але також на безпеці, доцільності та впливі на якість життя. Крім того, слід підтримувати масу тіла, оскільки втрата ваги та недоїдання у хворих на рак пов’язані з гіршою реакцією на терапію, більшою кількістю несприятливих наслідків та ускладнень, короткою середньою виживаністю та низькою якістю життя. Тому рекомендується не вживати дієти з обмеженим вмістом калорій у хворих на рак, що мають ризик недоїдання.