Тазовий біль - одна з найпоширеніших проблем зі здоров’ям у жінок дітородного віку. Ми розглядаємо тазовий біль як біль, що знаходиться внизу живота, можливо, також у поперековій області, але ніколи не тільки в самій поперековій області. Черепно не перевищує площину остистих мурашок. суп. Диференціальна діагностика гострого тазового болю включає акушерські, гінекологічні, хірургічні та урологічні причини. Однією з причин може бути розрив кісти яєчника.
Незлоякісні пухлини яєчників утворюють дуже неоднорідну групу, яка включає помилкові пухлини, кісти та справжні доброякісні пухлини. Найпоширенішими причинами болю, пов’язаними з резистентністю яєчників, є розрив кісти та перекрут придатків.
Етіологія
Клінічна картина
Пухлини яєчників зазвичай ростуть безсимптомно протягом більш тривалого періоду часу через вільне розміщення їх у черевній порожнині. Симптоми часто виникають, коли вони занадто великі, що проявляється збільшенням живота (так званий синдром маленької спідниці) або їх гормональною активністю, що проявляється нерегулярними кровотечами, симптомами естрогенізації або вірилізації або як гостра черевна подія при розриві, гемоперитонеум або торсія (5). Жінки часто повідомляють лише про неспецифічні симптоми, такі як нерегулярні слабкі болі в животі або внизу живота, збільшення обсягу живота, здуття живота, полакіурія, нетримання сечі, швидкий початок насичення, труднощі з прийомом їжі.
Біль, пов'язаний з розривом фолікула Граафа, називається овуляційним болем, не має сильної інтенсивності, кровотеча в черевну порожнину слабка і зазвичай зупиняється. Кісти жовтого тіла є потенційним джерелом патологічного перевиробництва гестагенів. Вони можуть протікати безсимптомно, але можуть викликати дисменорею або дисфункціональну кровотечу (2). При розриві жовтого тіла кровотеча може бути сильнішим і призвести до гемоперитонеуму з ознаками шоку. Коли кіста розривається, пацієнт зазвичай відчуває раптовий сильний біль, слабкість і нудоту (1).
Хворий іноді характеризує біль, «ніби зарізав». Появі болю часто передує образа, напр. спільне проживання. У перекруті придатків, найчастіше патологічно зміненому кістою, пацієнт відчуває тупий постійний біль. Гіпоксичний біль виникає, коли задушені судини, що постачають придатки, стиснуті. Біль має нерівномірний характер, що змушує пацієнта шукати полегшення (6). У дорослої жінки перекрут придатків відбувається як раптовий абдомінальний біль з раптовими болями в животі, нудотою, холодним потом, колапсом, прискореним пульсом, напругою черевної стінки, подразненням очеревини, зупинкою перистальтики кишечника (7). Синдром полікістозу яєчників проявляється гірсутизмом, вуграми, андрогенною алопецією, себореєю, олігоменореєю, галектором, ановуляторною стерильністю (8).
Діагностика
Диференціальна діагностика
Диференціальна діагностика аднексальної резистентності включає доброякісні та злоякісні висновки гінекологічного та негінекологічного походження. До негінекологічних належать кишкова інвагінація, дивертикуліт, хвороба Крона, мезентеріальний лімфаденіт, механічний або нейрогенний (паралітичний або спастичний) кишечник. Слід також виключити пієлонефрит, тазовий тромбофлебіт та аневризми. Ми також повинні думати про позаматкову вагітність або аборт (13).
Межа між доброякісною пухлиною, потенційно злоякісною пухлиною, прикордонною пухлиною, передраковим ураженням та явно злоякісною пухлиною дуже розмита у пухлинах яєчників (5). Ультразвукове обстеження досвідченим сонографом є найбільш точним методом діагностики при диференціальній діагностиці доброякісних та злоякісних пухлин яєчників і досягає точності 92% (14). Ультразвуковий діагноз може бути поставлений з чутливістю 80-86% та специфічністю 94-100% для більшості кіст (15).
Висновок
На відміну від доброякісних кіст, рак яєчників є злоякісною пухлиною з найвищою смертністю, лише на 15% випадків діагностується на ранній стадії (20). З розвитком молекулярних технологій було встановлено, що понад 90% пухлин епітелію яєчників належать до клональних захворювань. Мутації в генах BRCA1 та BRCA2 мають найбільше клінічне значення для практики. У жінок з обома мутаціями ризик раку яєчників та молочної залози у 10–20 разів збільшений у порівнянні з рештою населення (21). Показання до обстеження проводить генетик на підставі клінічної консультації та детального сімейного анамнезу, обстеження має сенс у жінки, яка має принаймні 10-відсоткову ймовірність мутації гена BRCA1 або BRCA2 (22) .