Вступ

Целіакія - це системний розлад, спричинений постійною непереносимістю глютену в їжі у генетично сприйнятливих людей з імунно-опосередкованим запальним ураженням проксимального відділу тонкої кишки. Для діагностики використовується гістологічна ідентифікація глютенової ентеропатії. Рання діагностика та лікування за допомогою суворої дієти, що не містить глютену, важливі для зменшення захворюваності та смертності та дозволяють пацієнтам вести нормальний спосіб життя. Поки що найбільш чутливим і специфічним серологічним маркером для дослідження целіакії є визначення антиендомізіальних антитіл IgA (EmA), які мають чутливість 90% зі специфічністю 100%.

антитіла

Тканинна трансглутаміназа (tTG) нещодавно була визначена головним ендомізіальним аутоантигеном целіакії; це факультативний внутрішньоклітинний фермент, що виділяється клітинами під час механічних навантажень, інфекцій та інших травм. Кілька досліджень показали, що високі титри антитіл IgA проти tTG (tTGA) є високочутливими та специфічними провісниками целіакії, як у дітей, так і у дорослих, з аналогічними показниками тесту ЕМА. Аналіз взаємозв'язку між титрами EmA та tTGA показав позитивну та значущу кореляцію. Також спостерігалася суттєва кореляція між титром tTGA та тяжкістю травми кишечника; останній припускає, що антитіла можуть відігравати певну роль у пошкодженні імунітету. У хворих на целіакію, які отримували дієту без глютену, титри антитіл проти tTG значно зменшились порівняно з нелікованими пацієнтами; однак певний відсоток пацієнтів все ще був позитивним на tTGA після тривалої безглютенової дієти.

У цій роботі автори оцінили чутливість та специфічність аналізу зв’язування радіолігандів для tTG людини з метою визначення tTGA для діагностики целіакії та для опису закономірності спаду IgA та IgG проти tTGA після початку дієти. клейковина.

Матеріали і методи

Пацієнти та контролі. Автори досліджували зразки сироватки 143 дітей та підлітків з целіакією без лікування (82 жінки, 61 чоловік; вік 8,8 ± 6,1 року), направлені до відділення дитячої гастроентерології. Пацієнти, ретроспективно оцінені під час біопсії тонкої кишки, показали атрофію ворсинок середньої та важкої ступенів та гіперплазію крипти (тип 2 або 3 згідно із системою класифікації, запропонованою Маршем). Біопсію проводили через симптоми, які передбачали CD, або шляхом ідентифікації шляхом скринінгу у сприйнятливих групах, які мали, наприклад, родичів першого ступеня (n = 7), діабет 1 типу (n = 21), синдром Дауна (n = 4 ), Синдром Тернера (n = 3) та аутоімунний тиреоїдит (n = 2). Діагноз целіакії був поставлений відповідно до критеріїв Європейського товариства дитячої гастроентерології, гепатології та харчування.

Зразки крові відбирали у 97 із 143 пацієнтів після різних періодів безглютенової дієти (3, 6, 12, 24 та 50 місяців). Загалом було досліджено 212 зразків. П'ятдесят дев'ять пацієнтів, які більше одного року отримували дієту без глютену, були опитані щодо кількісного визначення дотримання дієти: сувора дієта без глютену = відсутність помилок; випадковий прийом глютену = 1 - 2 помилки на місяць; часте вживання глютену = більше однієї помилки на тиждень. Усім цим пацієнтам проводили тести для визначення tTGA та EmA.

В якості контролю були включені 64 пацієнти (37 жінок, 30 чоловіків; вік 6,8 ± 4,8 років) із шлунково-кишковими симптомами та нормальною архітектурою ворсинок тонкої кишки (тип 0 або 1 за класифікацією Марша). У цих пацієнтів був діагноз: періодичний функціональний біль у животі (n = 28), відсутність поліпшення (n = 12), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (n = 9), диспепсія, пов’язана з хелікобактер пілорі (n = 6), запальне захворювання кишечника (n = = 5) та непереносимість білків коров’ячого молока (n = 4).

Ендомізіальний тест на антитіла. Антитіла IgA EmA визначали у всіх пацієнтів із целіакією та контролем шляхом непрямої імунофлуоресценції на зрізах стравоходу мавпи.

Тест на антитіла проти tTG. Антитіла проти tTG людини, клоновані за допомогою полімеразної ланцюгової реакції з зворотною транскриптазою (RT-PCR), вимірювали за допомогою тесту на зв’язування радіолігандів із загальної РНК із острівців підшлункової залози людини.

Концентрація IgA в сироватці крові. Кількісне визначення загального IgA в сироватці крові проводили звичайними методами у всіх пацієнтів. Селективний дефіцит IgA розглядався у випадку концентрації IgA в сироватці крові