ОПИС
Леводопа (L-DOPA, L-3,4 дигідроксифенілаланін) є метаболічним попередником дофаміну, одного з найважливіших нейромедіаторів. Це найефективніший препарат при лікуванні хвороби Паркінсона, і його терапевтичні та несприятливі ефекти виникають внаслідок його декарбоксилювання в дофаміні за допомогою ферменту декарбоксилази. L-DOPA вводять замість дофаміну, оскільки дофамін не може пройти гематоенцефалічний бар’єр. Щоб уникнути системних ефектів дофаміну, леводопу вводять у комбінації з карбідопою або бензеразидом. .
Механізм дії: дані свідчать про те, що симптоми хвороби Паркінсона пов’язані з виснаженням відкладень дофаміну в смугах. Оскільки дофамін, здається, не перетинає гематоенцефалічний бар'єр, його введення є неефективним при лікуванні хвороби Паркінсона. Однак леводопа, ізомер леводопи дигідрокси-фенілаланіну (DOPA), який є попередником дофаміну, дозволяє йому перетнути гематоенцефалічний бар'єр, перетворюючись на дофамін в базальних гангліях.
Фармакокінетика: Пероральна леводопа швидко всмоктується з тонкої кишки через ароматичну транспортну систему амінокислот. Амінокислоти в раціоні можуть змінити їх засвоєння. Пікові концентрації ліків у плазмі крові зазвичай спостерігаються через 1-2 години після перорального прийому. Період напіввиведення в плазмі становить від 1 до 3 годин. Мембранний транспортер ароматичних амінокислот полегшує надходження препарату до центральної нервової системи (ЦНС), на цьому місці може існувати конкуренція між харчовими білками та леводопою. У головному мозку леводопа перетворюється на дофамін, головним чином, у пресинаптичних кінцях дофамінергічних нейронів у смугастому тілі. Після вивільнення дофамін транспортується в дофамінергічні термінали або постсинаптичні клітини, де він може знову зберігатися в гранулах (нейронах) або метаболізуватися МАО або КОМТ (нейрони та ненейрони).
Основними метаболітами леводопи в сечі у людини є дофамін та гомованілова кислота. У 24-годинній сечі на гомованілову кислоту припадає від 13 до 42% введеної дози леводопи.
ПОКАЗАННЯ ТА ДОЗУВАННЯ
Ідіопатична хвороба Паркінсона, постенцефалітичний паркінсонізм та паркінсонізм після травми нервової системи внаслідок отруєння чадним газом або отруєння марганцем .
- Дорослі: Оптимальна добова доза леводопи, тобто доза, яка забезпечує максимальне поліпшення при переносимих побічних ефектах, повинна бути ретельно визначена для кожного окремого пацієнта. Звичайна початкова доза становить від 0,5 г до 1 г на день, розділена на два або більше прийомів, введених під час їжі.
Потім загальну добову дозу можна поступово збільшувати із збільшенням не більше 0,75 г кожні 3 - 7 днів залежно від толерантності. Звичайна оптимальна доза не повинна перевищувати 8 г/добу. У деяких пацієнтів, як правило, не отримують значної терапевтичної відповіді протягом 6 місяців лікування.
Коли потрібна загальна анестезія, лікування леводопою можна продовжувати до тих пір, поки пацієнт може приймати рідину та ліки всередину. Якщо терапія тимчасово перервана, можна ввести звичайні дози, як тільки пацієнт зможе приймати пероральний препарат. Кожного разу, коли терапія переривається на триваліші періоди, дозу слід титрувати знову потроху.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Леводопа протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до препарату та вузькокутовою глаукомою.
Інгібітори моноаміноксидази (МАО) та леводопу не слід вводити одночасно. Ці інгібітори слід припинити за 2 тижні до початку лікування леводопою.
Оскільки леводопа може активувати злоякісну меланому, її не слід застосовувати пацієнтам із підозрілими ураженнями шкіри або меланомою в анамнезі. .
Леводопу слід з обережністю призначати пацієнтам із важкими серцево-судинними або легеневими захворюваннями, бронхіальною астмою або захворюваннями нирок, печінки чи ендокринної системи.
Слід бути обережними при призначенні леводопи пацієнтам з інфарктом міокарда в анамнезі, які мають залишкові передсердні, шлуночкові або вузлові аритмії. Якщо у цього типу пацієнтів потрібна леводопа, її слід застосовувати в установі з коронарним відділенням або відділенням інтенсивної терапії.
Будьте обережні щодо можливості кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі.
За всіма пацієнтами слід ретельно спостерігати на предмет розвитку депресії з супутніми суїцидальними тенденціями. До пацієнтів-психотиків слід ставитися з обережністю.
Піридоксину гідрохлорид (вітамін В 6) у пероральних дозах від 10 до 25 мг швидко зводить нанівець токсичну та терапевтичну дію леводопи. Це слід враховувати, перш ніж рекомендувати вітамінні препарати, що містять піридоксину гідрохлорид (вітамін В6).
Під час тривалої терапії у всіх пацієнтів рекомендується проводити періодичну оцінку функцій печінки, кровотворення, серцево-судинної та ниркової функцій.
Пацієнтів із хронічною ширококутною глаукомою можна обережно лікувати леводопою, за умови, що внутрішньоочний тиск добре контролюється і пацієнт адекватно контролюється під час терапії.
Постуральні гіпотензивні епізоди повідомляються як побічні реакції. Тому леводопу слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують антигіпертензивні препарати, і, можливо, доведеться коригувати дозу цих препаратів.
Безпека леводопи у жінок, які завагітніли або можуть завагітніти, не встановлена. Отже, його слід давати лише тоді, коли потенційна вигода буде зважена щодо можливої небезпеки для матері та дитини. Дослідження на гризунах показали, що леводопа у дозах, що перевищують 200 мг/кг/добу, негативно впливає на ріст та життєздатність плода та після пологів.
Леводопу не слід застосовувати матерям під час годування груддю.
ВЗАЄМОДІЇ
Одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази абсолютно протипоказаний.
Вітамін В6 може протидіяти антипаркінсонічним ефектам леводопи.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Найбільш серйозними побічними реакціями, пов'язаними з прийомом леводопи, які виникають найчастіше, є хореїформні рухи та/або дистонічні рухи. Іншими серйозними побічними реакціями з нижчою частотою є: порушення серцевого ритму та/або серцебиття, епізоди ортостатичної гіпотензії, брадикінетичні епізоди (явище "включення-виключення"), психічні зміни, включаючи параноїчні ідеї та психотичні епізоди, депресія із суїцидальним розвитком або без нього тенденції, деменція та затримка сечі.
Шлунково-кишкові кровотечі, розвиток дванадцятипалої кишки, гіпертонія, флебіт, гемолітична анемія, агранулоцитоз та напади були описані в рідкісних випадках.
Легкими побічними реакціями з відносно частою частотою є: анорексія, нудота і блювота з болем у животі або без нього, сухість у роті, дисфагія, гіперсалівація, атаксія, посилений тремор рук, головний біль, запаморочення, оніміння, слабкість і непритомність, бруксизм, сплутаність свідомості, безсоння, кошмари, галюцинації та марення, збудження та занепокоєння, нездужання, втома та ейфорія. Наступні побічні ефекти виникають рідше: м’язові спазми та блефароспазм (що може бути сприйнято як один із перших ознак передозування), локус, печіння на мові, гіркий смак, діарея, запор, метеоризм, почервоніння, шкірний висип, посилення пітливість, дивні схеми дихання, нетримання сечі, диплопія, затуманення зору, розширення зіниць, припливи, збільшення або втрата ваги, піт та/або сеча темного кольору
У рідкісних випадках спостерігаються окулогічні кризи, гикавка, розвиток набряків, випадання волосся, осиплість голосу, приапізм та активація синдрому Горнера.
Повідомлялося про підвищення рівня азоту сечовини в крові, SGOT, SGPT, LDH, білірубіну та лужної фосфатази. Також спостерігалося випадкове зниження рівня крові, гемоглобіну та гематокриту.
Іноді траплялася лейкопенія, що вимагала припинення, принаймні тимчасово, прийому леводопи. Підвищення рівня сечової кислоти також спостерігалося, коли застосовували колориметричний метод, але не коли застосовували метод урикази.
У разі гострого передозування слід застосовувати загальні підтримуючі заходи разом із негайним промиванням шлунка. Внутрішньовенні рідини слід вводити відповідно до медичних критеріїв та підтримувати достатні дихальні шляхи.
Слід встановити електрокардіографічний моніторинг і ретельно спостерігати за пацієнтом щодо можливих аритмій; при необхідності слід ввести відповідний антиаритмічний засіб
Значення діалізу при отруєнні леводопою невідоме.Хоча, як повідомляється, піридоксину гідрохлорид (вітамін В 6) може повернути назад протипаркинсонівський ефект леводопи, його корисність при лікуванні гострого передозування не встановлена.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ
Леводопа плюс карбідопа: Синемет, плюс ретард® 100/25 мг (таблетки). Синемет, плюс® 100/25 мг (комп). Синемет, ретард® 200/50 мг (комп). Sinemet®, 250 мг/25 мг (вкладка)