Журнал гастроентерології Мексики Це офіційний орган Мексиканської асоціації гастроентерології. Його приміщення відкриті для членів Асоціації, а також для будь-якого члена медичної спільноти, який виявляє зацікавленість у використанні цього форуму для публікації своїх робіт, дотримуючись редакційної політики видання. Головною метою журналу є публікація оригінальних праць із широкої галузі гастроентерології, а також надання оновленої та відповідної інформації про спеціальність та суміжні галузі. Наукові праці включають галузі клінічної, ендоскопічної, хірургічної, дитячої гастроентерології та суміжних дисциплін. Журнал приймає до друку іспанською та англійською мовами оригінальні статті, наукові листи, оглядові статті, клінічні рекомендації, консенсус, редакційні коментарі, листи до редакції, короткі повідомлення та клінічні зображення з гастроентерології.

енцефалопатії

Індексується у:

Каталог журналів з відкритим доступом (DOAJ), Індекс цитування нових джерел (ESCI) de Web of Science, Index Medicus Latinoamericano, Мексиканський індекс біомедичних журналів (IMBIOMED), Latindex, PubMed-MEDLINE, Scopus, Система класифікації мексиканських наукових журналів та CONACYT Технологія (CRMCyT)

Слідкуй за нами на:

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності в ймовірності цитування, що існують між журналами різних тем.

Досягнення в лікуванні асциту були обмежені на початкових фазах захворювання, насамперед дієтою та правильним використанням діуретиків. 7 Найбільший прогрес зосереджений на запущених формах захворювання і стосується рефрактерного асциту, дилюційної гіпонатріємії та HRS.

Вогнетривкий асцит - незвичний стан при цирозі; лише 5% до 10% хворих на цироз печінки, які потрапили до лікарні з приводу напруженого асциту, не реагують на діуретики або мають ускладнення, що перешкоджають призначенню адекватних доз цих засобів. 8 Прогноз несприятливий. У хворих на асцит виживання становить 50% через два роки, тоді як у рефрактерного асциту воно зменшується до 50% через півроку. 3

Лікування тугоплавкого асциту змінювалося протягом десятиліть. До кінця 1980-х рр. Очеревно-венозні шунти були єдиним терапевтичним варіантом для пацієнтів з цирозом та рефрактерним асцитом. Однак процедура не впливає на виживання і може спричинити серйозні ускладнення. В даний час парацентез великого обсягу (PGV), трансгугулярні портосистемні шунти (TIPS) і трансплантація печінки - варіанти лікування рефрактерного асциту.

Що стосується патофізіології асциту, поточні напрямки досліджень зосереджені на антагонізмі ендоканабіноїдної системи, який, здається, модулює гемодинамічні зміни та реакцію на цитокіни, індуковані ліпополісахаридами (LPS). Dominicalli та співавт. Досліджували ефект антагонізму спланхнічних рецепторів, портальної гіпертензії та ниркової затримки натрію, що є можливим терапевтичним варіантом у хворих на цироз печінки з портальною гіпертензією. 10

Римонабант CB1 у щурів з асцитом. Групи лікування отримували плацебо та римонабант у дозі 3 або 10 мг/кг протягом двох тижнів. Виділення натрію з сечею та діурез вимірювали у всіх тварин. Результати показали, що щури, які отримували римонабант, мали вищу експресію гамма-інтерферону, інтерлейкіну 6, SOCS1 та SOCS3, зі зниженням рівня фактора некрозу пухлини альфа та збільшенням фосфорилювання STAT3, результати, що означають важливе поліпшення окисне пошкодження та гемодинамічні зміни у оброблених щурів. Це також свідчить про зменшення запальної реакції, запобігання тимчасовій ендотоксемії та модуляції запалення, опосередкованого нейтрофілами.

Клінічно у групі римонабантів спостерігалося значне зменшення асциту з поліпшенням балансу натрію, для чого автори дійшли висновку, що римонабант покращує баланс натрію, затримує гемодинамічну декомпенсацію навіть з фази до асциту, постулюючи, що ці результати можна відтворити в людей, тим самим відкриваючи нові напрямки досліджень. 9

З іншого боку, загальновідомо, що спланхнічна вазодилатація у хворих на цироз печінки є генезом портальної гіпертензії з подальшою затримкою ниркової натрію та утворенням асциту. Уротензин II (U-II) є потужним судинозвужувальним засобом, але суперечливо він розслаблює брижові судини і зменшує клубочкову фільтрацію з вторинним збільшенням затримки натрію. У пацієнтів з цирозом рівень U-II у плазмі крові підвищений. На моделі цирозу щурів з використанням перев’язки жовчних проток (LCB) Требічка та співавт. Досліджували ефекти, що виникають на нирковому та гемодинамічному рівнях внаслідок антагонізму рецептора U-II з палосураном у дозі 30 мг/кг/день на добу. Три дні.

Рівні U-II у плазмі крові, а також експресія рецептора UTR в печінці та ворітних венах циротичних щурів були підвищені порівняно з показниками контрольної групи. Введення паласурану знижувало портальний тиск, не впливаючи на середній артеріальний тиск, що пов'язано зі збільшенням судинного опору на спланхнічному рівні. У брижових судинах група лікування показала надмірну експресію RhoA та Rho кінази із зменшенням оксиду азоту та цГМФ разом із збільшенням ниркового потоку та виведенням води та натрію. На закінчення U-II є медіатором розширення судин.

Знання про патофізіологію SHR надзвичайно просунулися вперед, при цьому центральним аспектом є спланхнічна вазодилатація. З огляду на це, збільшилось використання потужних судинозвужувальних засобів, з яких терліпресин є, мабуть, найбільш вивченим. Krag та співавт. Оцінювали використання цього засобу у 23 пацієнтів з асцитом без HRS, які були рандомізовані для прийому терліпресину (n = 11) або плацебо (n = 4), та у 8 з рефрактерним асцитом, які отримували терліпресин. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), кліренс літію (CLi), натрію (CNa) та осмолалу (COsm), а також концентрацію натрію в сечі оцінювали до та після ін’єкції 2 мг терліпресину або плацебо. Після інфузії терліпресину показник ШКФ збільшився в невогнетривких групах асциту (69 ± 19 проти 92 ± 25 мл/хв, Р 11

Печінкова енцефалопатія (ВЕ) є потенційно оборотним нервово-психічним ускладненням, яке спостерігається у пацієнтів з гострою або хронічною печінковою недостатністю та портосистемними шунтами. 12 Близько 28% хворих з хронічною печінковою недостатністю або цирозом розвивають енцефалопатію під час перебігу захворювання, 13 завдяки чому вдається виявити субклінічні або мінімальні нервово-психічні зміни приблизно в 84% випадків. 14 Ця велика поширеність, разом із зростаючою частотою хронічних захворювань печінки, свідчить про те, що ВГ може стати проблемою громадського здоров’я, за оцінками, у 2020 році 1,5 мільйона людей з цирозом, що означає приблизно 400 000 до 500 000 людей, які можуть страждати на ХВ.

Інші варіанти лікування з меншою кількістю побічних ефектів - це антибіотики, серед яких рифаксимін є корисним і добре переноситься. Маллен та Саньял оцінили використання цього антибіотика, який мінімально всмоктується з кишечника при рецидиві HD, виявивши, що він зменшує ризик нового епізоду ВІН на 58% (RR 0,42) порівняно з плацебо. Введена доза становила 550 мг двічі на день протягом 6 місяців, що дозволяло пацієнтам продовжувати терапію лактулозою. У дослідженні брали участь 229 пацієнтів (140 у групі антибіотиків та 159 у групі плацебо); побічні ефекти були подібними в обох (19% та 21% відповідно), і не було різниці в смертності під час спостереження. Автори дійшли висновку, що рифаксимін можна вільно давати як препарат для лікування ГД у вищезазначеній дозі протягом періодів до 6 місяців. 16.17

Парвез та ін. Також провели дослідження щодо рифаксиміну, в якому 123 пацієнти отримували дози від 400 до 1200 мг/добу, виявивши, що додавання рифаксиміну до звичайного лікування лактулозою зменшує побічні ефекти (0% проти 56%), а також спонтанний бактеріальний перитоніт (2% проти 12%) (p = 0,05), що знову виправдовує безпечне використання та належне дотримання його. 18

Ще одним антибіотиком, нещодавно випробуваним при лікуванні ХД, є нітазоксанід, добре переносимий тіазолід з первинною дією проти анаеробів. Басу та співавт. Проліковували 20 пацієнтів із цирозом різної етіології, з них 16 із ВН II ступеня та чотири з мінімальним ВІН (ГЕМ). Пацієнтам було призначено отримувати 500 мг нітазоксаніду кожні 12 годин протягом 14 днів або перорально лактулозу. Нейропсихологічні тести покращили 80% у 16 ​​пацієнтів, покращивши тести якості життя з 20% до 80%, саме тому робиться висновок, що нітазоксанід є добре переносимим препаратом з можливим застосуванням при лікуванні ВІН. 19

Намагаючись знайти ліки з меншою кількістю побічних ефектів, нещодавно було помічено, що невсмоктуюча сферична молекула вуглецю AST-120 добре переноситься пацієнтами з цирозом. Pockros та співавт. Оцінили 47 пацієнтів, шість з яких були виключені, 21 призначений до групи AST та 20 - до лактулози; 37 пацієнтів мали І і ІІ ступінь ХД ступеня, лікування проводилось протягом чотирьох тижнів. Нейропсихологічні тести та рівні амонію не показали відмінностей між групами, але побічні ефекти, такі як діарея та метеоризм, були значно нижчими у групі сферичного вугілля (р = 0,04), тому ця нова молекула з'являється як альтернатива для лікування ЕГ. двадцять

Цікаві висновки також оцінювались у контексті дієти; Дослідження показало, що у випадках рефрактерного ВІН забезпечення безглютеновою дієтою має відверто позитивний ефект з точки зору поліпшення стану. Стурніоло зауважив, що очищення та виведення токсинів з кишечника за допомогою безглютенової дієти зменшує екзогенні опіоїди з неврологічною користю. До дослідження було залучено десять пацієнтів з рефрактерним ВІН, за якими спостерігали протягом трьох місяців і демонстрували значне покращення слухових словесних тестів, тесту на проходження слідів та ЕЕГ-профілю. двадцять один

Нарешті, знаючи роль вторинної детоксикації, яку має м’яз завдяки м’язовій глутамілсинтетазі, Дуарте та співавтори 22 представляють цікавий варіант лікування, який підтвердив індукцію цього ферменту фізичними вправами у здорових добровольців (n = 29). У їх дослідженні експресія глутамілсинтетази в периферичних мононуклеарних клітинах була виявлена ​​як у чоловіків, так і у жінок через шість годин після початку фізичних вправ, що відрізнялося від контрольної групи (р = 0,04) і свідчить про те, що постійні фізичні навантаження у стабільних хворих на цироз печінки можуть бути безпечним терапевтичний захід для сприяння непечінковій детоксикації амонію.