1975

  • Предмети
  • Резюме
  • Передумови/мета:
  • Методи:
  • Результати:
  • Висновки:
  • Вступ
  • Предмети та методи
  • Протокол дослідження
  • Аналіз складу тіла
  • Антропометрія
  • Подвійна рентгенівська абсорбціометрія
  • Магнітно-резонансна томографія
  • Аналіз даних
  • Результати
  • Порівняння складу тіла між еталонний чоловік та досліджувана сукупність
  • Вплив віку на зміни у складі тіла
  • Вплив маси тіла, зросту та віку на варіації складу тіла
  • Зв'язок між масою тіла та ОМ/масою тканини
  • Розрахунок ОМ та ММ на основі маси тіла
  • Обговорення

Предмети

Резюме

Передумови/мета:

У 1975 р. Був створений Довідник для оцінки дози опромінення без негативних наслідків для здоров'я. Однак протягом останніх десятиліть спостерігаються значні зміни у масі тіла та складі тіла, в результаті чого зараз доступні нові технології in vivo для аналізу складу тіла. Тому «Референт» може бути застарілим як відповідний стандарт для оцінки доз ліків та опромінення. Завданням цього дослідження було порівняти склад тіла дорослого населення з даними 1975 Reference Man, ставлячи під сумнів його значення як адекватного еталону.

Методи:

Склад тіла оцінювали у 208 здорових кавказьких суб'єктів (105 чоловіків, 103 жінки) у віці від 18 до 78 років з діапазоном індексу маси тіла від 16,8 до 35,0 кг/м 2. Жирову масу (FM) та м’язову масу (MM) оцінювали за допомогою подвійної енергетичної рентгенівської абсорбціометрії, маси органів (OM) вимірювали за допомогою магнітно-резонансної томографії.

Результати:

Були значні відмінності у масі тіла та складі тіла. Порівняно з Референтною людиною, були виявлені великі відмінності у складі тіла. Чоловіки та жінки в досліджуваній популяції були важчими, вищими та мали більше ФМ, ММ та вищі маси мозку, серця та селезінки. Ці відмінності не залежали від віку. Взаємозв'язок між масою тіла та складом тіла досліджували за допомогою загальних моделей лінійної регресії, завдяки чому відхилення у ФМ, ММ та серцевій масі зникали, тоді як різниця в масі мозку та селезінки зберігалася.

Висновки:

Наші дані вказують на необхідність сучасного референтного чоловіка, а отже, на перерахунок медичних доз опромінення та ліків.

Вступ

На основі зростаючого опромінення людей внаслідок професійних, громадських та медичних причин та процедур, "Робоча група референтного чоловіка" створила референтного чоловіка та референтну жінку в 1975 році. Це базувалося на аналізі анатомічних баз даних. Беручи до уваги цього Довідника, найменші дози опромінення були оцінені для планування та застосування медичного випромінювання, яке не завдає шкоди людині (Snyder et al., 1975). Референтний лікар встановив кількісні обмеження, або обмеження, щодо індивідуальних доз із медичних джерел. Обмеженість цього підходу очевидна щодо поєднання наборів даних з безлічі досліджень з різних країн та географічних районів світу, які включали результати сотень пацієнтів у різний час. Тому для референтної людини не існує репрезентативності певної популяції чи групи населення. Однак статистично точне визначення як середньостатистичних чоловіків не було метою "Робочої групи референтних людей" (Snyder et al., 1975).

Загальновідомо, що склад тіла чоловіків і жінок змінився з 1975 р. І ожиріння набуло масштабів епідемії (Roche, 1979; Всесвітня організація охорони здоров'я, 2000; Ogden et al., 2006; Wardle and Boniface, 2008; Lahti-Koski та ін., 2009). Особливо це стосується багатих країн через зміни способу життя, харчової поведінки, умов життя та вимог до роботи. Отже, ми припускаємо, що розрахункові дози опромінення або ліків, засновані на референтному чоловіку та референтній жінці, відповідно, можуть бути не обґрунтованими та доречними для поточної популяції.

Метою нашого дослідження було порівняння референтних даних про склад чоловічого тіла 1975 року з нещодавніми даними, виміряними найсучаснішими методами in vivo у репрезентативного здорового населення Кавказу з нормальним віковим розподілом та індексом маси тіла (ІМТ). На основі цього порівняння призначена повторна оцінка Референтної людини .

Предмети та методи

Досліджувана популяція складалася з 208 здорових білих добровольців (103 жінки та 105 чоловіків) у віці від 18 до 78 років з діапазоном ІМТ від 16,8 до 35,0 кг/м 2. Учасників набирали серед студентів та співробітників університету в Кілі, а також за допомогою рекламних щитів у місцевих супермаркетах та аптеках. Всі випробовувані були некурящими і не приймали жодних ліків, що впливали на склад тіла. Суб'єкти зі спленомегалією (збільшення селезінки> 350 г) були виключені з аналізів. Протокол дослідження був схвалений місцевим комітетом з етики Christian-Albrechts-Universität zu Kiel. Кожен суб’єкт надав письмову інформовану згоду до участі.

Протокол дослідження

Усі учасники прибули до відділу метаболізму Інституту харчування та харчових наук людини вранці о 0730 год після нічного голодування> 8 год.

Аналіз складу тіла

Антропометрія

Зріст тіла вимірювали з точністю до 0,5 см з випробовуваними в нижній білизні та без взуття (стадіометр Seca, Vogel & Halke, Гамбург, Німеччина). Вагу оцінювали за допомогою електронної ваги (TANITA, Токіо, Японія).

Подвійна рентгенівська абсорбціометрія

Вимірювання всього тіла за допомогою подвійної енергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA) проводили за допомогою абсорбметра Hologic (QDR 4500A, Hologic, Бедфорд, Массачусетс, США). Сканування проводив кваліфікований радіологічний технік. Програмне забезпечення виробника (версія V8.26a: 3) було використано для аналізу вмісту мінералів у всьому тілі та регіональних кістках, нежирних м’яких тканин (LST) та відсоткової маси жиру (FM). Масу скелетних м’язів (ММ) розраховували із суми доданих LST (наприклад, LST руки + LST ноги), використовуючи формулу Kim et al. (2002)

Магнітно-резонансна томографія

Обсяги п'яти внутрішніх органів (мозок, серце, печінка, нирки та селезінка) вимірювали за допомогою поперечного магнітно-резонансного зображення (МРТ). Сканування отримували за допомогою сканера 1,5 Т (Magnetom Vision Siemens, Ерланген, Німеччина). Мозок та органи черевної порожнини досліджували за допомогою зваженої за Т1 послідовності (FLASH) (TR: 177,8 мс (органи черевної порожнини); TR: 170,0 мс (мозок); TE: 4,1 мс/ехо). Для обстеження серця використовували ультразвукове сканування Turbo спін-ехо з активацією електрокардіограми (HASTE) (TR: 800,0 мс; TE: 43 мс/ехо). Товщина зрізу коливалася від 6 мм для головного мозку (1,2 мм інтервал) до 7 мм для серця (2,1 мм інтервал) і 8 мм для внутрішніх органів (2,4 мм інтервал). Області перехресного відбору визначали вручну за допомогою програмного забезпечення для сегментації (SliceOmatic, версія 4.3, TomoVision, Монреаль, Канада). Дані про об’єм трансформували в маси органів (ОМ), використовуючи такі щільності: 1036 г/см 3 для мозку, 1,06 г/см 3 для серця та печінки, 1,05 г/см 3 для нирок та 1,054 г/см 3 для селезінки (качка, 1990).

Аналіз даних

Описові дані суб’єкта подаються як середні значення ± sds та діапазон. Статистичний аналіз проводили за допомогою SPSS для Windows 13.0 (SPSS, Чикаго, Іллінойс, США). Відхилення між середніми значеннями даються у відсотках (середнє значення Δ (%)) та в межах

( до - g ) Вікові зміни маси мозку ( до ), серце ( b ), печінка ( c ), нирки ( d ), селезінка ( і ), скелетних м'язів ( F ) і жирової маси ( g ) для жінок (відкриті кола) та чоловіків (закриті кола). Середня маса тканин та органів показана горизонтальною лінією для контрольних суб’єктів (з тире) та для чоловіків та жінок досліджуваної популяції (безперервно).

Повнорозмірне зображення

Вплив маси тіла, зросту та віку на варіації складу тіла

( до - g ) Вагові зміни маси мозку ( до ), серце ( b ), печінка ( c ), нирки ( d ), селезінка ( і ), скелетних м'язів ( F ) і жирової маси ( g ) для жінок (відкриті кола) та чоловіків (закриті кола). Вага референтної жінки (58 кг) і референтного чоловіка (70 кг) відображається пунктирною вертикальною лінією, а розрахована маса органу - пунктирною горизонтальною лінією.

Повнорозмірне зображення

Повний розмір таблиці

Розрахунок ОМ та ММ на основі маси тіла

Рівняння лінійної регресії, розраховані на основі співвідношення маси тіла та складу тіла (рисунки 2a-g), представлені в таблиці 4. На основі цих рівнянь регресії, маси мозку, серця, печінки, нирок та селезінки, жиру та м’язів . розраховано для чоловіка (з масою тіла 70 кг ≈ ваги тіла референтного чоловіка) та жінки (з вагою тіла 58 кг ≈ ваги референтної жінки) відповідно. Порівняно оцінені маси тканин досліджуваної сукупності (виміряні за допомогою МРТ та DXA) та референтних суб'єктів (дані розтину) з однаковими вагами тіла. Були значні відмінності в масі мозку та селезінки (та ММ у жінок) із завищенням цих мас у контрольних суб’єктів. Навпаки, маса ФМ та печінки у чоловіків та маса нирок у жінок були недооцінені у референтного чоловіка та референтної жінки відповідно.

Обговорення

Основною метою цього дослідження було порівняння вихідних даних 1975 року з недавньою базою даних, заснованою на вимірах in vivo складу тіла у більшої групи здорових суб'єктів. Значні відмінності були виявлені у складі тіла, оскільки сучасні чоловіки та жінки важчі, вищі та мають більше ЧСС та ММ порівняно з референтним чоловіком та референтною жінкою відповідно. Крім того, ОМ головного мозку, серця та селезінки у досліджуваної групи відрізнялися. Ці висновки не залежали від віку та статі. Беручи до уваги відмінності у відхиленнях маси тіла у ФМ, ММ (тільки для чоловіків) та серцевої маси зникли, тоді як відмінності у мозку та масі селезінки залишились. Порівняння між різними групами зросту виявило найбільше узгодження у складі тіла у людей нижчого віку, тоді як у осіб вищого віку спостерігався більший відсоток відхилень. Остання знахідка відповідає даним Heymsfield et al. (2007)

Порівняння ММ, оціненого в дослідженнях розтину, з ММ, виміряним за допомогою DXA, також включає неточності на основі методу. DXA є дуже точним у вимірюванні складу м’яких тканин, хоча він включає деякі припущення, які потрібно враховувати, наприклад, постійне послаблення FM (Lohman and Chen, 2005). Іншим припущенням є те, що на вимірювання DXA не впливає передньозадня товщина людського тіла. Однак попередні дослідження виявили дещо завищені жирові та нежирні маси через товщину 2). Через обмежену площу набору вибірки ми не вважаємо наші дані репрезентативними. Щоб отримати уявлення, ми порівняли наші дані з набором даних другого національного дослідження харчування (NVSII), проведеного Федеральним центром досліджень продуктів харчування та харчування у Німеччині (Інститут Макса Рубнера FRCfNaF, 2008). Високі згоди були виявлені в ІМТ (чоловіки: 26,9 проти 26,4 кг/м 2; жінки: 26,1 проти 24,4 кг/м 2) та вага тіла (чоловіки: 84,6 проти 84,3 кг; жінки: 69,9 проти 68,7 кг) (Instituto Max Rubner FRCfNaF, 2008). Отже, щодо ІМТ наша популяція досліджень була подібною до репрезентативної популяції НВСІІ.

Наші дані про склад тіла також порівнювали з попередніми детальними дослідженнями складу тіла in vivo у коротших популяцій. У цих дослідженнях ФМ, ММ та ОМ вимірювали за допомогою тих самих методів in vivo, наприклад, DXA, МРТ або комп’ютерної томографії (Sparti et al., 1997; Gallagher et al., 1998; Bosy-Westphal et al., 2004) Порівняно з цими попередніми даними аналізу складу тіла, чоловіки та жінки в нашій досліджуваній популяції були старшими, мали трохи більшу масу тіла та ЧМ порівняно з іншими популяціями (Sparti et al., 1997; Gallagher et al., 1998). Виключаючи суб'єктів, що перебувають на стадії більш ніж 50 років з нашого поточного аналізу, вага, ІМТ, ЧМ та ММ узгоджувалися з попередніми даними (Sparti et al., 1997; Gallagher et al., 1998; Bosy-Westphal et al., 2004). Крім того, відмінності в масі печінки та нирок (Gallagher et al., 1998) можна пояснити методологічними відмінностями в різних процедурах сегментації. На відміну від попередніх даних, у цьому дослідженні ниркова миска та ворітна вена не були включені до розрахунку обсягу органу. Загалом, ми виявили хорошу узгодженість між нашими оцінками складу тіла та результатами попередніх досліджень.

Порівняно з даними, що спостерігаються у кавказців, зафіксовано етнічні відмінності у складі тіла (Gasperino, 1996; Rahman et al., 2009): у афроамериканців більше кісткової маси та ММ, але менше ОМ та ФМ, ніж у кавказців (Aloia et al., 1999; Weinsier et al., 2001; Gallagher et al., 2006; Wu et al., 2007). Ці відмінності зберігалися після контролю за різницею у віці, вазі та зрості (Gasperino, 1996). Порівняно з референтною людиною 1975 року, афроамериканці мали вищий рівень ФМ (+0,6 до +10,8 кг) (Aloia et al., 1999; Weinsier et al., 2001; Gallagher et al., 2006). Одночасно ММ був значно вищим (+7 кг) у чорношкірих жінок порівняно з референтною жінкою (Aloia et al., 1999). Залежні від раси відмінності у складі тіла доводять на користь розвитку референтного чоловіка та референтної жінки для різних етнічних груп.

На закінчення ми виявили значні відмінності в поточних оцінках in vivo складу тіла та референтного чоловіка та референтної жінки, у більш важких та високих чоловіків та жінок з вищими ФМ та ММ. Також були знайдені суттєві відмінності щодо ОМ головного мозку, серця та селезінки, тоді як різниці в масі печінки та нирок не було у обох статей. Порівняння суб'єктів з однаковими відхиленнями маси тіла у ФМ, ММ (тільки для чоловіків) та серцевої маси зникло, тоді як різниця в масі мозку та селезінки зберігалася. Розгляд різних груп зросту виявив менші відхилення від еталонних значень для нижчих людей (чоловіки