Цукровий діабет (ЦД), який в народі називають цукровим діабетом або діабетом, є хронічним метаболічним захворюванням, що характеризується гіперглікемією (високим вмістом глюкози в крові).
● повний - організм не виробляє жодного власного інсуліну - типовий ЦД 1 типу
● відносна - організм виробляє інсулін, але його ефект недостатній, організм не в змозі повністю його використати через порушення вивільнення інсуліну та порушення чутливості до інсуліну - типовий ЦД 2 типу
При діабеті присутній складний метаболічний розлад, крім порушення переробки цукру, порушується і метаболізм жирів і білків. Діабет пов'язаний з ризиком гострих та хронічних ускладнень, для яких він є серйозною медичною, економічною, соціальною та суспільною проблемою. Це хвороба на все життя, яка супроводжує пацієнта від спалаху протягом усього життя. Діабет неможливо вилікувати, але його можна успішно вилікувати, знизивши рівень глюкози в крові та усунувши фактори ризику, які можуть призвести до ускладнень.
Метою довготривалого лікування діабету є:
● запобігати гострим ускладненням - важкій гіпоглікемії або гіперглікемії з кетоацидозом
● забезпечити нормальний розвиток у статевому дозріванні, розумовий розвиток та соціальну інтеграцію (особливо це стосується діабетиків 1 типу)
● зменшити специфічні симптоми недостатньої метаболічної компенсації - надмірне сечовипускання, нездужання, періодичні інфекції
● запобігати розвитку пізніх ускладнень діабету (пошкодження очей, нервових закінчень, нирок, великих кровоносних судин) і давати людям з діабетом шанс на повноцінне життя
Види діабету
В даний час виникнення та початок цього типу діабету неможливо контролювати, оскільки захворювання обумовлене аутоімунітетом. Це означає, що організм сам руйнує клітини підшлункової залози (острівці Лангерганса), які виробляють інсулін.
Хвороба характерна для молодшого віку (до 35 років) із швидким руйнуванням клітин, що продукують інсулін. Тоді початок захворювання швидкий і помітний.
Симптомами є нездужання, надмірне пиття, часте сечовипускання, втрата ваги, біль у животі, блювота, періодичні інфекції. При цих симптомах слід негайно звернутися до лікаря, щоб уникнути порушення внутрішнього середовища з ризиком розвитку розладу свідомості.
Пацієнти повинні лікуватися інсуліном з самого початку лікування, який слід вводити як повну заміну в посиленому режимі. На практиці це означає 4 + 5 введення інсуліну на день (швидкодіючий інсулін перед кожним прийомом їжі та інсулін тривалої дії перед сном і, можливо, вранці). Частиною лікування є правильна дієта.
У розвитку діабету 2 типу бере участь кілька факторів: генетичний (частіше у сім’ях діабетиків) та зовнішній вплив (ожиріння, неправильний склад їжі, надмірне споживання калорій, погана фізична активність, стрес). У патогенезі цього типу застосовуються два основних механізми, які поєднуються між собою:
● знижена чутливість тканин до інсуліну (інсулінорезистентність)
● порушення секреції інсуліну
При діабеті 2 типу організм виробляє власний інсулін, але його ефект недостатній. Для досягнення того ж ефекту, що і у здорової людини, необхідні більш високі рівні інсуліну. При цьому типі захворювання здатність клітин підшлункової залози виробляти інсулін поступово виснажується.
ЦД 2 типу проявляється раніше у зрілому та похилому віці. Цього можна запобігти або, принаймні, відкласти, підтримуючи оптимальну вагу, збалансоване харчування та уникаючи ночівлі, стресів, переїдання, вживання алкоголю та куріння. Регулярні фізичні навантаження ідеально підходять.
Симптоми при СД 2 типу менш виражені, ніж при СД 1 типу, часто спостерігаються випадково (зразки крові або сечі, передопераційне обстеження, повторні інфекції сечовивідних шляхів, грибкові інфекції, погано загоюються рани) або наявність діабету виявляється лише шляхом виявлення ускладнення органів.
У цьому випадку необхідно відвідати фахівця, пройти діагностичне обстеження і почати лікування. Основою лікування завжди є коригування дієтичних та режимових заходів (дієта, зниження ваги, регулярні фізичні навантаження, усунення шкідливих звичок) з подальшим лікуванням таблетками (пероральні антидіабетики), при необхідності інсуліном.
Крім згаданих типів діабету, гестаційний, т. Зв вагітність діабет. Це порушення контролю рівня цукру в крові, яке виникає у вагітної жінки, хоча раніше у неї не було діагностовано захворювання. Цей тип вражає 10 відсотків вагітних жінок. Основним його наслідком є, як правило, посилений ріст плода. Оскільки дитина велика, вагітність також ускладнюється, а пологи ускладнюються. Плід загрожує внутрішньоутробною смертю та порушеннями розвитку. У матері підвищений ризик розвитку діабету 2 типу.
Діабет MODY викликаний зміною генів і діагностується у молодих людей. Він має легкий перебіг, і зазвичай достатньо лікування дієтою та таблетками. У пацієнта з типом MODY діабет є сімейним, він зустрічається щонайменше у двох поколіннях в одній родині.
LADA - прихований, тобто повільний, пізній аутоімунний діабет 1 типу, що зустрічається у дорослих. Клінічні ознаки слабкіші, залишкові функції продукуючих інсулін β-клітин можуть зберігатися протягом декількох років.
Конкретні типи діабету можуть проявлятися в різних ендокринних захворюваннях через вживання певних препаратів, при запаленні підшлункової залози та деяких генетичних захворюваннях.