Шведські дослідники оцінили, чи відрізняється психологічний стан колишніх важкоатлетів, які в той час приймали анаболічні стероїди, від стану їхніх колег-спортсменів, які не вживали такий препарат. Були виявлені відмінності в тривалості уваги та депресії.

otsz

Щоб досягти максимальних результатів майже у всіх видах спорту, необхідно оптимально розвивати м’язову тканину, затримувати втому і щоб учасник мав змогу ідеально сконцентруватися до останнього моменту поєдинку. Зрозуміло, що провідні спортсмени, які цікавляться найрізноманітнішими видами спорту, застосовують для цього всі можливі методи та засоби, включаючи використання нерекомендованих і навіть заборонених речовин та допінгових речовин.

Основним гормоном більшості анаболічних стероїдів є тестостерон. Цей гормон виробляється в яєчках хлопчиків з початку статевого дозрівання: він створює вторинні статеві характеристики чоловіків, тобто глибину голосу, волосся на тілі та сильнішу несексуальну орієнтацію. У спорті його значення полягає у збільшенні синтезу білка, що є основою для збільшення м’язової маси, але не тільки м’язи збільшуються в масі, але й збільшується м’язова сила.

Багато зроблено у дослідженнях спортивної медицини щодо впливу анаболічних стероїдів на м’язи та фізичну працездатність, але до цих пір бракувало досліджень нервової системи та психічного стану, особливо в пізніші роки після активного спортивного періоду. Результати своїх досліджень у цьому напрямку шведські дослідники опублікували в останньому номері Британського журналу спортивної медицини.

Над цією темою працюють дослідники з CERA, інституту при Університеті Гетеборга. CERA - це скорочення, отримане від Центру освіти та досліджень з питань наркоманії, і розглядає питання, пов’язані з наркоманією. Директор інституту Клаудія Фальке очолює робочу групу з питань психічного стану шведських змагань, які досягли найкращих результатів у високоміцних видах спорту між 1960 і 1979 роками.

Дослідники зібрали майже 700 колишніх зірок спорту, які були одними з перших у галузі важкої атлетики. У кидкових номерах з легкої атлетики, важкої атлетики та боротьби вивчались чоловіки з видатними показниками. Перше питання полягало в тому, хто використовував анаболічні стероїди як активних конкурентів. Зрозуміло, що відповіді трактувались із повним розсудом лікаря.

Кожен п'ятий з елітних спортсменів, що опитувались, намагався збільшити свою м'язову масу та результативність за допомогою таких гормональних препаратів. Новизна дослідження полягала в тому, що було оцінено: чи відрізнявся психологічний стан цих 20% колишніх елітних спортсменів від інших, які не застосовували таких методів?.

Споживачі допінгу майже у всіх видах спорту приймають такі речовини, бо відчувають, а реклама також стверджує, що в критичні моменти змагань таке лікування значно покращує концентрацію уваги. Це може бути правдою під час спортивного сезону, але дослідники зазначають, що в подальші десятиліття ці спортсмени частіше отримували психіатричне лікування, ніж їх однолітки подібного віку, які не вживали допінг саме через труднощі з концентрацією уваги.

Іншою психіатричною проблемою була депресія. Анаболічні стероїди вимагали лікування депресії багато разів протягом наступних десятиліть. Вони також збільшили шанси спалаху агресії. У той же час ці колишні елітні спортсмени частіше за інших зверталися до різних наркотиків, і кілька з них стали алкоголіками.

«Ми показали той факт, що вживання стероїдів та інших наркотиків жорстоко пов’язане з психіатричними скаргами. Це свідчить про важливість боротьби з допінгом у спорті та за його межами », - сказав професор Фальке.