пухлина

В
В 		В

Мій SciELO

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO
  • Доступ

Пов’язані посилання

  • Процитовано Google
  • Подібне в SciELO
  • Подібне в Google

Поділіться

Аннали внутрішньої медицини

друкована версія В ISSN 0212-7199

Med. Interna (Мадрид) В т. 22В № 4В В квітні 2005 р

Панкоастський синдром (пухлина верхньої легеневої борозни):
огляд літератури

Батько ХОСРАВІ ШАХІ

Служба медичної онкології. Університетська лікарня імені Грегоріо Мараньона. Мадрид

Панкоастський синдром обумовлений наявністю пухлини в легеневій верхівці з місцевим розширенням до нижнього плечового сплетення, нижнього шийного симпатичного ланцюга та спочатку тіл хребців та ребер. Основною його причиною є недрібноклітинний рак легенів, він викликає біль у плечі та синдром Горнера. Найкраща діагностична техніка - трансторакальна пункція через її периферичне розташування, а найкращим терапевтичним варіантом є неоад’ювантна хіміотерапія з подальшим хірургічним втручанням у резектабельних випадках.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Pancoast. Пухлина верхньої борозни. Синдром Горнера. Недрібноклітинний рак легенів.

Синдром Панкоуста продукується верхівковою пухлиною легені з локальним розширенням до нижнього плечового сплетення, паравертебрального симпатичного ланцюга, тіл хребців та першого, другого та третього ребер. Його основною причиною є недрібноклітинний рак легені, і цей синдром може спричинити біль у плечах та синдром Горнера. Найкращий метод діагностики - це трансторакальна аспірація голки через її периферійне розташування. Неад'ювантна хіміотерапія з подальшим повним хірургічним висіченням є найкращим підходом до цих пухлин.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Панкост. Пухлина верхньої борозни. Синдром Горнера. Недрібноклітинний рак легенів.

Хосраві Шахі П. Синдром Панкоуста (пухлина верхньої легеневої борозни): огляд літератури. An Med Interna (Мадрид) 2005; 22: 194-196.

Прийнята робота: 15 лютого 2005 р

Панкоастський синдром складається із сукупності ознак та симптомів, спричинених залученням восьмого шийного нервового корінця та перших двох грудних корінців та/або шийної симпатичної системи через наявність місцевого розширення пухлинного ураження у верхній легеневій борозні ( 1).

Панкоастський синдром обумовлений головним чином бронхолегеневим новоутворенням, як правило, недрібноклітинним (аденокарцинома і плоскоклітинна клітина), розташованим у верхній легеневій борозні або легеневій верхівці. Однак цей синдром може бути обумовлений багатьма іншими менш частими причинами, такими як первинні або метастатичні новоутворення в грудній клітці або різні інфекційні причини, як детально викладено в таблиці I.

Хоча рідко такий синдром може бути викликаний дрібноклітинним раком легенів, проте описані випадки.

Найбільш частим симптомом, що проявляється, є біль у плечі та/або руці, іпсилатеральний до пухлини, як наслідок місцевого поширення пухлини на тім’яну плевру, нижнє плечове сплетення, тіла хребців та перші три ребра. Біль у плечі може іррадіювати в пахву і ліктьовий край руки. У більшості випадків діагностика затягується на кілька місяців, плутаючи картину із синдромом хворобливого плеча. Але, крім болю в плечі або руці, може з’явитися пов’язаний із цим синдром Горнера через залучення шийно-симпатичної системи та нижнього шийного ганглія. Цей синдром включає птоз повік, міоз, енофтальм та іноді ангідроз обличчя, всі вони іпсилатеральні до пухлини.

У міру прогресування стану можуть виникати слабкість та атрофія внутрішніх м’язів кисті. Іншими симптомами, які можуть виникнути, є задишка, кашель, біль у грудях і навіть компресія шийного відділу хребта з появою парапарезу/параплегії (1-3).

Якщо є клінічна підозра на синдром Панкоуста (біль у плечі та/або синдром Горнера), слід виконати техніку візуалізації. Першим тестом, який слід виконати, є простий рентген грудної клітки у двох проекціях (задньо-передній та бічний), який у більшості випадків показує наявність маси в верхівці легенів. Якщо рентген грудної клітки є нормальним через високу клінічну підозру, необхідно використовувати техніку візуалізації з більшою рентабельністю діагностики, таку як спіральна комп’ютерна томографія з високою роздільною здатністю (КТ).

КТ дозволяє краще оцінити місцеве розширення пухлини та можливу наявність медіастинальної лімфаденопатії, ураження судин, інших легеневих вузлів та наявності віддалених метастазів (печінка, наднирники тощо). Тому завжди слід робити принаймні одне КТ верхньої частини живота та грудної клітки.

Магнітно-томорна візуалізація (МРТ) не забезпечує вищого діагностичного результату порівняно з КТ, хоча МРТ перевершує КТ при оцінці локального розширення пухлини (плевральна інвазія, субплевральний жир, плечове сплетення або залучення судинних підключичних органів) (4).

Більш пізнім є використання магнітно-резонансної ангіографії, яка дозволяє з великою точністю оцінити можливе ураження судин підключичних та/або брахіоцефальних судин (5).

Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) дуже корисна при постановці новоутворень легенів, особливо недрібноклітинних пухлин, оскільки дозволяє краще оцінити ураження середостінних лімфатичних вузлів та віддалені метастази (6, 7).

Остаточний діагноз вимагає патологічної демонстрації пухлини. Цитологія мокротиння має низький діагностичний вихід у цих випадках, оскільки вони є периферично розташованими ураженнями, діагностуючи лише 15-20% випадків.

Фіброоптична бронхоскопія зазвичай використовується для оцінки проникності та характеристик слизової оболонки бронхіального дерева з можливим взяттям проб через бронхіальну аспірацію та/або трансбронхіальну біопсію/пункцію підозрілих уражень та аденопатій. Через периферичне розташування пухлини багато разів неможливо візуалізувати пухлину, оскільки рентабельність фіброоптичної бронхоскопії становить 40-60% (8).

Тому найкращою методикою встановлення діагнозу цієї пухлини є трансторакальна пункція (9).

Інші додаткові тести включають повну біохімію з профілем печінки та нирок, гемограму з ретикулоцитами та мазок периферичної крові, який може виявити мієлоптиз, у цьому випадку біопсія/аспірат кісткового мозку та проведення МРТ головного мозку або КТ для визначення метастази в мозок.

ПРОГНОЗ І ЛІКУВАННЯ

Синдром Панкоуста за визначенням присутній на мінімальній стадії IIB, оскільки пухлина Панкоуста є Т3 у класифікації TNM. Поганими прогностичними факторами при синдромі Панкоуста є:

-Втрата ваги більше 5%.

-Ураження судин або надключичного відділу.

-Стадії IIIA або вище (N2, N3 або M1).

Виживання через 5 років змінюється залежно від стадії пухлини, отже, для стадій IIB (T3 N0 M0) воно становить 45 та 15% для вищих стадій (2). Наявність Т4 (пухлина будь-якого розміру, яка вражає середостіння, серце, великі судини, трахею, карин, стравохід або тіла хребців, злоякісний плевральний випіт або вузли пухлини легенів, відокремлені від оригіналу в тій самій частці) або ураження лімфатичних вузлів середостіння. N2 (іпсилатеральна або субкаринальна середостінна лімфаденопатія) або N3 (двостороння або контралатеральна, надключична або масштабна середостінна лімфаденопатія) припускають гірший прогноз (10). Іншим фактором поганого прогнозу є наявність віддаленого метастазування M1 (IV стадія), оскільки центральна нервова система (ЦНС) є одним з найбільш частих місць віддаленого метастазування.

Тому, перш ніж розглядати можливість хірургічного втручання, важливо виключити наявність метастазів у ЦНС, виконавши КР черепа або МРТ. Подібним чином, доцільним є проведення ПЕТ та/або медіастиноскопії, щоб виключити наявність медіастинальної лімфаденопатії N2/N3 перед розглядом резекції пухлини, оскільки випадки M1, N2/N3 не є кандидатами на операцію через погану виживаність (0% при 5 років).

У резектабельних випадках (T N0-1 M0) найкращим терапевтичним варіантом видається використання комбінованої хіміопроменевої терапії з подальшою резекцією пухлини з меншим рівнем місцевих рецидивів та кращою виживаністю (11-13). З цією терапевтичною модальністю виживання через 2 роки становить 50-70%.

У випадках ураження тіл хребців може бути корисним вдатися до більш агресивної терапії (14-16).

Бібліографія

1. Arcasoy SM, Jett JR. Пухлини верхньої легеневої борозни та синдром Панкоуста. New Engl J Med 1997; 337: 1370-6. [Посилання]

2. Комакі Р, Рот Дж., Уолш Г.Л. Прогнозувачі результатів для 143 пацієнтів з пухлинами верхньої борозни, які отримували мультидисциплінарний підхід в Техаському університеті, Центр раку Андерсона. Int J Radiat Oncol Biol Phys 2000; 48: 347-54. [Посилання]

3. Зробіть MP, Choi NC, Mathisen DJ. Пухлини легенів верхньої борозни: вплив місцевого контролю на виживання. J Thorac Cardiovasc Surg 1999; 117: 1086-94. [Посилання]

4. Heelan RT, Demas BE, Caravelli JF. Пухлини верхньої борозни: КТ та МРТ. Радіологія 1989; 170: 637-41. [Посилання]

5. Laissy JP, Soyer P, Sekkal SR. Оцінка ураження судин за допомогою магнітно-резонансної ангіографії (МРА) при синдромі Панкоуста. Magn Reson Imaging 1995; 13: 523-30. [Посилання]

6. Dwemena BA, Sonnad SS, Anglobaldo JO, Wahl RL. Метастази від недрібноклітинного раку легенів: медіастинальне стадіювання в 1990-х. Мета-аналіз ПЕТ та КТ. Рентгенологія 1999; 213: 530-6. [Посилання]

7. Ван Тьєнтерен H, Hoekstra OS, Smit EF. Ефективність позитронно-емісійної томографії при передопераційній оцінці пацієнтів із підозрою на недрібноклітинний рак легенів: багатоцентрове рандомізоване дослідження PLUS. Lancet 2002; 359: 1388-92. [Посилання]

8. Максфілд Р.А., Аранда КП. Роль фіброоптичної бронхоскопії та трансбронхіальної біопсії в діагностиці пухлини Панкоуста. N Y State J Med 1987; 87: 326-9. [Посилання]

9. Walls WJ, Thornburg JR, Naylor B. Аспіраційна біопсія легеневої голки при діагностиці пухлин Панкоуста. Рентгенологія 1974; 111: 99-102. [Посилання]

10. Rush V, Parekh K, Leon L. Фактори, що визначають результат після хірургічної резекції раку легенів Т3 та Т4 верхньої борозни. J Thorac Cardiovasc Surg 2000; 119: 1147-53. [Посилання]

11. Attar S, Krasna MJ, Sonett JR, et al. Пухлина верхньої борозни (панкоаст): досвід 105 пацієнтів. Ann Thorac Surg 1998; 66: 193-198. [Посилання]

12. Райт CD, Menard MT, Wain JC та ін. Індукційне хіміовипромінювання порівняно з індукційним випромінюванням при раку легенів із залученням верхньої борозни. Ann Thorac Surg 2002; 73: 1541-1544. [Посилання]

13. Komaki R, Mountain CF, Holbert JM, et al. Пухлини верхньої борозни: вибір лікування та результати для 85 пацієнтів без метастазів (Mo) при презентації. Int J Radiat Oncol Biol Phys 1990; 19: 31-36. [Посилання]

14. Rusch VW, Giroux DJ, Kraut MJ та ін. Індукційне хіміопроменевування та хірургічна резекція недрібноклітинних карцином легенів верхньої борозни: початкові результати групового дослідження Південно-Західної онкологічної групи 9416 (Intergroup Trial 0160). J Thorac Cardiovasc Surg 2001; 121: 472-483. [Посилання]

15. Barnes JB, Johnson SB, Dahiya RS, Temes RT, Herman TS, Thomas CR Jr. Супутня щотижнева цисплатин і торакальна променева терапія при пухлинах легенів Панкоаст: експериментальний досвід Інституту раку Сан-Антоніо. Am J Clin Oncol 2002; 25: 90-92. [Посилання]

16. Ганді С., Уолш Г.Л., Комакі Р. та ін. Мультидисциплінарний хірургічний підхід до пухлин верхньої борозни з інвазією хребців. Ann Thorac Surg 1999; 68: 1778-1784. [Посилання]

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons