Брісія Лопес Плаза та Лора Марія Бермехо Лопес
Інститут охорони здоров’я Університетської лікарні Ла-Паса (IdiPAZ). Мадрид
Ключові слова: Харчування. Імунні порушення. AGP-ω3. Вітамін D.
Ключові слова: Харчування. Імунні порушення. Омега-3 жирні кислоти. Вітамін D.
ВСТУП
Їжа загалом і поживні речовини зокрема відіграють важливу роль у розвитку та збереженні імунної системи. Наявність адекватного харчового стану дозволяє підтримувати та відновлювати основні системи захисту організму. Тканини, клітини та молекули, що беруть участь у нормальному функціонуванні імунної системи, потребують достатнього енергетичного та структурного внеску, оскільки виробництво та клітинний оборот імунної системи мають високу швидкість метаболізму. З цієї причини адекватний запас енергії та поживних речовин покращує та зберігає нормальну роботу імунної системи (1).
Імунна система захищає організм від зовнішньої агресії. Це складається з двох функціональних одиниць: вродженої імунної системи (неспецифічної) та набутої (високоспецифічної). Обидва взаємодіють між собою, щоб зберегти гомеостаз організму.
Коли ця складна захисна система дає збій, з’являються так звані імунологічні розлади, які є групою захворювань, де механізми імунної системи змінені або відсутні. Знання харчового підходу до цих порушень імунної системи є основною метою цієї статті.
ІМУННІ ПОРУШЕННЯ
Їх можна згрупувати у три великі групи: а) алергії або стани гіперчутливості, б) стани імунодефіциту та в) аутоімунні захворювання.
Гіперчутливість обумовлена специфічною імунною реакцією на алергени, безпечні для більшості людей. Пилок, компоненти раціону, шерсть тварин тощо, є одними із засобів, що викликають загострену реакцію імунної системи. Харчова алергія виникає, коли імунна система реагує симптомами на контакт, прийом всередину або вдихання білків у їжі. Вони, як правило, опосередковані антитілами IgE, які можуть викликати серйозні негайні реакції, що загрожують життю, протягом декількох хвилин (2). Однак опосередковані IgE харчові алергії часто викликають пізні реакції, оскільки їх діагностика є більш складною. Щоб запобігти реакціям на харчову алергію, необхідно виключити з раціону їжу-збудника та шукати інших, які замінять їх, щоб задовольнити харчові потреби.
Імунодефіцитні стани первинні/вроджені або вторинні/набуті. Праймеріз трапляються дуже рідко. Однак придбані є більш поширеними і пов’язані з порушеннями обміну речовин та інфекціями, раком, ліками, хірургічними процедурами, стресом, харчуванням тощо. Найбільш широко вивчений імунодефіцит викликаний вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
При аутоімунних захворюваннях захисна система змінюється, а імунна відповідь спрямована спеціально проти власних клітин, які імунна система помилково визначає як шкідливі. Більшість аутоімунних захворювань мають невідому етіологію і можуть бути органоспецифічними або системними.
Харчування та ВІЛ/СНІД
Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) - це імунний розлад, набутий ВІЛ-інфекцією. Перша стадія захворювання гостра (2-4 тижні після зараження). Це поступово та з перервами переходить до другої стадії клінічної латентності (безсимптомної), коли вірусна інфекція переходить у хронічну форму. Нарешті, третій етап, коли з’являється СНІД.
ВІЛ/СНІД характеризується зменшенням лімфоцитів CD4 (Helper), клітин, відповідальних за боротьбу з інфекціями. Знищення цих клітин поступово послаблює імунну систему, збільшуючи ризик опортуністичних інфекцій, які за звичайних умов істотно не впливають на здоров’я здорової людини, але які у хворих на ВІЛ/СНІД можуть призвести до летального результату.
На першій та другій стадіях ВІЛ-інфекції стан здоров’я людини залишається в цілому стабільним, однак харчове лікування повинно бути паралельним медикаментозному та включати його у зміни у здоровому способі життя, що призведе до виведення пацієнта.
Основна мета дієтичного лікування у цих пацієнтів - підтримувати оптимальний стан харчування протягом симптоматичних періодів, запобігати погіршенню стану під час гострих епізодів та покращувати його протягом стабільних періодів без симптомів (3). Для цього необхідно, щоб протягом усього перебігу хвороби проводилась оцінка поживності, яка покращує харчовий ризик пацієнта.
Пацієнти з ВІЛ/СНІДом зазвичай мають втрату ваги, спричинену анорексією через медикаментозну терапію та психосоціальні фактори. Низьке споживання енергії може спричинити недоїдання та неефективність використання субстратів. Кахексія призводить до серйозних ендокринно-метаболічних розладів, що вимагають реалізації інших стратегій, що включають препарати з анаболічною активністю, стимулятори апетиту, модулятори імунної відповіді тощо.
Як правило, у пацієнтів з ВІЛ/СНІДом травні розлади, спричинені прийомом ліків, зміною смаку та/або опортуністичними інфекціями шлунково-кишкового тракту, які можуть спричинити біль у животі, блювоту, нудоту тощо, що, в свою чергу, зумовлює споживання їжі. Наявність опортуністичних інфекцій може зменшити споживання їжі до 30%, збільшуючи втрату ваги.
Синдроми мальабсорбції та порушення травлення сприяють розвитку гіпотрофії у цих пацієнтів. До 20% жиру і білка втрачається в калі через стеаторею. Іншими симптомами, що обумовлюють прийом їжі, є сухість у роті, уповільнення спорожнення шлунка та кишковий транзит.
Загальні витрати енергії (ТЕГ) повинні бути адаптовані до потреб пацієнта, щоб уникнути або лікувати недоїдання, якщо таке є (4). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), енергетичну рекомендацію для хворих на ВІЛ слід розраховувати шляхом збільшення загальних витрат енергії (ТЕГ) безсимптомних пацієнтів на 10% та на 20-30% у пацієнтів із симптомами (5).
Споживання білка має досягати 1,2 г/кг/добу під час стабільних фаз захворювання, збільшуючись до 1,5 г/кг/добу під час гострих фаз (4). Білок повинен бути високоякісним, гарантуючи надходження амінокислот та підтримуючи білковий обмін та гомеостаз системи.
Хоча високоактивні противірусні методи лікування (ВААРТ) значно покращили лікування ВІЛ, вони спричиняють зміни в обміні ліпідів (6). Щоденне споживання AGP-ω3 у дозі 1 г/добу позитивно корелює з підвищенням рівня лімфоцитів CD4, вагою пацієнта та покращенням серцево-судинного ризику.
Анемія часто зустрічається у хворих на ВІЛ/СНІД (63-95%). Це може статися на будь-якій стадії інфекції, і ступінь її тяжкості збільшується в міру прогресування захворювання. Добавки показані тільки вагітним жінкам. Споживання їжі слід використовувати як перший варіант для подолання недоліків.
Поряд із звичайною дієтою слід вживати пероральні добавки, коли спостерігається значна втрата ваги (> 5% за 3 місяці) або коли індекс маси тіла (ІМТ) становить 500 мг/добу. У цьому сенсі деякі дослідження відзначають, що споживання 3 г AGP-ω3/день протягом більше 3 місяців може зменшити використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) (10). Інші дослідники спостерігали поліпшення при дозах 45-90 мг/кг/день EPA/DHA у співвідношенні 3: 2. Його прийом також матиме захисний вплив на ішемічну хворобу серця, характерну для цих пацієнтів.
Метотрексат є антагоністом фолієвої кислоти, тому його добавка є важливою при застосуванні цього препарату (8). Дефіцит вітаміну D є загальним явищем, і низький рівень цього вітаміну в сироватці крові пов’язаний із погіршенням захворювання (11). Вони не тільки впливають на метаболізм кісток, але й впливають на імунну відповідь, оскільки вони регулюють як вроджену імунну відповідь, так і набуту. Належне перебування на сонці та споживання їжі, багатої цим вітаміном, дозволить уникнути недоліків у цих пацієнтів. Мета полягає у підтримці сироваткових показників 45 нг/мл.
У цих пацієнтів поширена залізодефіцитна анемія (12). При необхідності добавки слід чергувати, оскільки це спричиняє зміни в родовищах. Першим варіантом має бути покриття недоліків за допомогою дієти.
ХАРЧУВАННЯ ТА БАГАТОСКЛЕРОЗ
Розсіяний склероз (РС) - це аутоімунне запальне захворювання, яке вражає переважно молодих людей і характеризується руйнуванням мієліну в центральній нервовій системі. Під час перебігу хвороби Т-лімфоцити атакують олігодендроцити, спричиняючи хронічне запалення та подальше утворення рубців на мієлінових оболонках. Це призводить до того, що деякими його клінічними проявами є втрата зору, парестезія, втрата відчуття, слабкість, дизартрія, атаксія тощо.
Пацієнти з РС мають низький рівень вітаміну D у сироватці крові (13). Належне вживання їжі, багатої вітаміном D, і перебування на сонці повинно бути частиною харчових та побутових звичок. Високе споживання насичених тваринних жирів також, здається, пов'язано із захворюванням, тому кулінарний жир повинен бути рослинного походження, як оливкова олія. AGP-ω3 рекомендуються при цьому типі захворювання через його взаємозв’язок із запальними процесами, вони повинні забезпечувати 1-2% загальної енергії, що забезпечується їжею.
Адекватна дієта кальцію та кальцитріолу була пов’язана з кращим прогнозом захворювання. Насправді, прийом 10-16 мг кальцію/кг/день та 125 мг вітаміну D/день протягом 1-2 років зменшує кількість передбачуваних рецидивів.
У міру прогресування хвороби люди починають мати проблеми з ковтанням через неврологічне погіршення, що спричиняє дисфагію. Окислювальний стрес також сприяє міграції лейкоцитів, що призводить до погіршення стану олігодендроцитів та ураження нейронів, тому рекомендується індивідуальна та збалансована дієта, багата фруктами та овочами (які забезпечують антиоксиданти).
ХАРЧУВАННЯ ТА СИСТЕМНИЙ ВОЛОКОВИЙ ЕРИМАТОЗ
Системний червоний вовчак (СЧВ) - це хронічне, багатосистемне, рецидивуюче, запальне та часто гарячкове аутоімунне захворювання сполучної тканини. Це захворювання характеризується ураженням шкіри, суглобів, нирок та серозних оболонок. Він невідомої етіології, але включає збій в регуляторних механізмах імунної системи.
Даних про конкретне дієтичне лікування мало, але дієта, багата 3-AGP, вітамінами A, D, E та селеном, може бути корисною (14). Якщо пацієнт використовує кортикостероїди, необхідний достатній запас кальцію.
Пацієнти з СЧВ повинні дотримуватися індивідуальної, різноманітної та збалансованої дієти з обмеженням солі, якщо у пацієнта розвинувся нефрит або високий кров'яний тиск. Рекомендується підтримувати належну вагу, оскільки у цих пацієнтів підвищений ризик серцево-судинних захворювань.
Як і при інших аутоімунних захворюваннях, рівень вітаміну D у сироватці крові є низьким, що часто вимагає добавки (15). Спроба збільшити споживання продуктів, що містять цей вітамін, є хорошою стратегією з метою досягнення пацієнтами рівня сироватки вище 30-40 нг/мл.
ВИСНОВКИ
Дієтологічний підхід до імунологічних порушень - це динамічний процес, який повинен мати на меті підтримку оптимального стану харчування, запобігання погіршенню стану під час гострих епізодів та покращення його протягом стабільних періодів без симптомів.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Calder PC. Харчування імунної системи. Proc Nutr Soc 2013; 72 (3): 299-309.
2. Бойс Дж. А., Ассаад А., Беркс А.В., Джонс С.М., Сампсон Х.А., Вуд Р.А. та ін. Вказівки з діагностики та управління харчовою алергією в Сполучених Штатах: Резюме звіту експертної групи, що фінансується NIAID. J Allergy Clin Immunol 2010; 126: 1105-18.
3. Шерлекар С, Удіпі С.А. Роль харчування у лікуванні ВІЛ-інфекції/СНІДу. J Indian Med Assoc 2002; 100 (6): 385-90.
4. Polo R, Gómez-Candela C, Miralles C, Locutura J, Álvarez J, Berreiro F, et al. Рекомендації SPNS/GEAM/SENBA/SENPE/AEDN/SEDCA/GESIDA щодо харчування у хворих на ВІЛ-інфекцію. Іспанія: Генеральний технічний секретаріат, Міністерство охорони здоров'я та споживання; 2007 рік.
5. Посібник з догляду та харчової підтримки для людей з ВІЛ/СНІДом. Рим: ФАО/ВООЗ; 2003 рік.
6. Chandrasekhar A, Gupta A. Харчування та прогресування хвороби доекстравна антиретровірусна терапія (HAART) та після HAART: чи може хороше харчування затримати час до HAART та вплинути на реакцію на HAART? Am J Clin Nutr 2011; 94 (6): 1703S-15S.
7. Ockenga J, Grimble R, Jonkers-Schuitema C, Macallan D, Melchior JC, Sauerwein et al; ЕСПЕН. Керівні принципи ESPEN щодо ентерального харчування: втрата ВІЛ та інших хронічних інфекційних захворювань. Клін Нутр 2006; 25 (2): 319-29.
8. Neves C, Jorge R, Barcelos A. Мережа токсичності метотрексату. Порт Acta Reumatol 2009; 34 (1): 11-34.
9. Редондо Собрадо М.Р., Лопес-Плаза Б. Ревматичні захворювання. У: Ортега Р.М. та Рекехо А.М. Нутрігія. Посібник з клінічного харчування. 2.ВЄ Видання, Мадрид: Редакція Médica Panamericana; 2015. с.432-51.
10. Lee YH, Bae SC, Song GG. Поліненасичені жирні кислоти Омега-3 та лікування ревматоїдного артриту: мета-аналіз. Arch Med Res 2012; 43 (5): 356-62.
11. Leventis P, Patel S. Клінічні аспекти вітаміну D при лікуванні ревматоїдного артриту. Ревматологія 2008; 47 (11): 1617-21.
12. Массон С. Ревматоїдна анемія. Суглобовий кістковий хребет 2011; 78 (2): 131-7.
13. Kępczyńska K, Zajda M, Lewandowski Z, Przedlacki J, Zakrzewska-Pniewska B. Кістковий метаболізм і статус вітаміну D у хворих на розсіяний склероз. Neurol Neurochir Pol 2016; 50 (4): 251-7.
14. Rúa-Figueroa Fernández de Larrinoa I. Що нового у системному червоному вовчаку. Reumatol Clin 2015; 11 (1): 27-32.
15. Sangüesa Gómez C, Flores Robles BJ, Andréu JL. Здоров’я кісток, вітамін D та вовчак. Reumatol Clin 2015; 11 (4): 232-6.
Адреса для листування:
Брісія Лопес Плаза
Науково-дослідний інститут охорони здоров’я Університетської лікарні Ла-Паса (IdiPAZ)
Пасео де ла Кастеллана, 261
28046 Мадрид
електронна адреса: [email protected]
В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons