Опубліковано: 12.03.2018
За редакцією: Анна Равентос Родрігес
Хвороба Баррета або стравохід Барре (BE) - це трансформація епітелію слизової нижньої частини стравоходу, яка є транзитною зоною до слизової шлунка, і є частиною, в якій зміна слизової оболонки стравоходу відбувається до епітелію, більш подібного до такого слизової оболонки кишечника.
Це має більшу частоту діагностики у людей, які страждають на гастроезофафічну рефлюксну хворобу, що пов’язано з підвищеною можливістю розвитку раку стравоходу. З метою попередження рекомендується проводити періодичний контроль для оцінки передракових клітин, які можна лікувати після діагностики раку стравоходу. Доктор Ігнасіо Каллеха Кемпін, загальний хірург та фахівець з хірургії печінки, хірургії підшлункової залози, баріатричної хірургії та лапароскопії, детальніше пояснює, що таке лікування та профілактика хвороби Баррета стравоходу.
Яке лікування стравоходу Барретта
Хвороба Барретта діагностується за допомогою ендоскопії з біопсією, яка не повинна викликати тривоги. Доведеться шукати причини, які можуть бути пов’язані із симптомом гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), для чого необхідно буде проводити спостереження за допомогою серійних ендоскопій, особливо у пацієнтів старше 50 років із хронічні симптоми.
Хвороба стравоходу Барретта діагностується за допомогою ендоскопічного тесту з біопсією
Що швидше буде поставлений діагноз щодо цієї проблеми, має бути можливим належне проведення медичного лікування, за допомогою якого рН шлункового соку може бути знижений, а в деяких випадках може бути рекомендована антирефлюксна операція, коли ступінь тяжкості ГЕР вивчена 24- годину рН-метрія.
Симптоми до діагностики стравоходу Барретта
Хвороба стравоходу Баррета та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба мають велику кількість подібних симптомів, які підкреслюються відчуттям печіння внизу грудної клітки, труднощами та/або перешкоджанням ковтанню, а також можливістю виплювання або блювоти кислими шлунковими соками.
У межах картини симптомів щодо хвороби Барретта існує також ряд факторів ризику, що сприяють її розвитку, таких як збільшення віку пацієнта, ожиріння, сімейний анамнез стосовно стравоходу Барретта. Крім того, ці фактори посилюються, якщо пацієнт - чоловік чоловічої статі та кавказької національності.
Відмінності між шлунково-стравохідним рефлюксом та хворобою Баррета стравоходу
Шлунково-стравохідний рефлюкс (ГЕР) - це проникнення шлункового соку в стравохід; Хвороба стравоходу Барретта - це трансформація слизової оболонки стравоходу, як правило, внаслідок явища гастроезофагеального рефлюксу.
Хвороба стравоходу Барретта та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба мають багато подібних симптомів
В принципі, інтенсивність симптомів ГЕР, таких як печія або ретростернальне печіння, не означає появу БЕ, а дефіцитна симптоматика не означає, що БЕ немає. Таким чином, необхідно буде провести адекватний діагноз у тих пацієнтів із симптомами, особливо у пацієнтів старше 50 років, які мали значну печію або які потребували регулярного вживання ліків для контролю печії протягом декількох років.
Як можна запобігти стравоходу Барретта
Профілактика стравоходу Барретта безпосередньо пов’язана з профілактикою гастроезофагеального рефлюксу, уникаючи дієт та ситуацій, які можуть призвести до підвищення рН шлунка та посилення розслаблення нижнього стравохідного сфінктера, чого неможливо досягти, якщо пацієнт приймає каву, алкоголь, тютюн, вибирайте дієту з високим вмістом жиру або ожиріння серед інших факторів ризику.
Після виявлення хвороби Баррета, або ЕВ, в деяких випадках її прогресування можна зупинити або навіть змінити шляхом медичного або хірургічного лікування за допомогою антирефлюксної хірургії.