У своєму першому експерименті Ендрю та Гордон Галлапи протестували 44 студентів, щоб побачити, чи впливає кожна техніка дихання на «інфекційний» ефект позіхання. Тому учасники експерименту мали змогу дихати лише носом або ротом. Носові дихальні апарати також були розділені на дві групи, у другій групі носові щипці розміщені на їх нюхових органах. Члени четвертої групи могли дихати будь-яким способом.

Симпатія питань

Студентам показували короткі відеозаписи людей, які сміялися, різали байдужі обличчя або позіхали, а дослідники підраховували, скільки разів учасники тим часом позіхали. У групі з носовим диханням під час експерименту ніхто не позіхав, тоді як у всіх інших групах позіхала майже половина учасників. Це може бути пов'язано з тим, що під час дихання носом кров охолоджується всередині органу нюху, тому їй не потрібно додаткове охолодження, наприклад, позіхаючи, пишуть дослідники. В іншому експерименті ті самі фільми демонструвались, тоді як глядачів просили притиснути до чола холодний чи гарячий пакет або кімнатну температуру. Тим, хто отримав холодну упаковку, не треба було позіхати.

З іншого боку, третина членів двох інших груп позіхнула. З результатів дослідники дійшли висновку, що позіхання є засобом терморегуляції мозку і на нього впливає температура навколишнього середовища, а також складні логічні завдання. Тож, кому потрібна холодна голова, не соромтеся позіхати!

Вам стаття стала цікавою? Поділіться з друзями!