ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ Топ

хвороби

Синдром подразненого кишечника є найпоширенішим хронічним захворюванням тонкої кишки і товстої кишки (

10% загальної сукупності). Це проявляється болями в животі та змінами кишкових звичок, які не зумовлені органічними або біохімічними змінами. Причина невідома. Порушення настрою розвиваються у 70-90% пацієнтів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНА ІСТОРІЯ Верх

Вони проводяться для того, щоб виключити органічну причину. Рекомендованими діагностичними тестами є: аналіз крові, сироватковий C-реактивний білок або кальпротектин у калі (у формі з діареєю), планові біохімічні дослідження крові, ТТГ (у формі з діареєю, у випадках клінічної підозри на гіпертиреоз), серологічні тести, спрямовані на діагностику целіакії (→ глава 4.13), дослідження калу на бактеріальні та паразитарні інфекції (у формі з діареєю); тест на толерантність до лактози або 2 тижні безлактозної дієти. Колоноскопія показана людям віком> 50 років без тривожних симптомів та молодшим пацієнтам із симптомами тривоги або стійкою діареєю, незважаючи на емпіричне лікування (у вигляді діареї під час колоноскопії рекомендується проводити біопсію для виключення мікроскопічного коліту). Ендоскопія верхніх відділів травного тракту показана у випадках з диспепсією або при позитивних результатах серологічних тестів, спрямованих на діагностику целіакії. Інші додаткові обстеження будуть проводитися відповідно до клінічного випадку.

Відповідно до критеріїв Риму IV, діагноз визначається, якщо біль у животі повторюється, з’явився ≥6 місяців тому, протягом останніх 3 місяців стався в середньому ≥1 день на тиждень і відповідає ≥2 з таких критеріїв:

1) пов’язана з дефекацією

2) пов’язана зі зміною частоти випорожнень (діарея або запор)

3) пов’язана зі зміною форми (зовнішнього вигляду) стільця.

Інші причини зазначених скарг, особливо періодична діарея → розділ. 1,9 та запор → розд. 1.19. Згадайте симптоми, що вказують на органічне захворювання: лихоманка, втрата ваги, кров у калі, анемія, зміни в обстеженні, рак або запальні захворювання кишечника в сімейній історії. Таке поширене захворювання, як синдром подразненого кишечника, також може співіснувати з іншими захворюваннями травного тракту.

1. Загальні принципи: основою лікування є добрі стосунки з пацієнтом. Поясніть причину симптомів та переконайтеся, що хвороба не є серйозною (особливо, якщо пацієнт не хворіє на рак). Якщо типове лікування тривалістю 3-6 місяців не дає бажаних результатів, а погіршення симптомів пов’язане зі стресом або емоційними розладами, психологічне лікування (когнітивно-поведінкова терапія, гіпнотерапія, тренування з розслаблення) може бути ефективним.

2. Дієта: дієтичні втручання - це перша лінія лікування. Їсти доводиться регулярно і не поспішаючи; якщо запор переважає → збільшити кількість клітковини в раціоні → розд. 1,19 (покращення не раніше 2-3 тижнів, у деяких пацієнтів клітковина може погіршувати дискомфорт). Уникайте продуктів, що містять велику кількість нерозкладаних вуглеводів у травному тракті (наприклад, квасоля, капуста, цвітна капуста, брюссельська капуста) або погано засвоюються та легко ферментуючі, такі як сахароза (столовий цукор), лактоза (у коров’ячому молоці), фруктоза у меді та фруктах), сорбітол (у підсолоджувачах), а також кава та алкоголь. Рекомендується впродовж 6-8 тижнів вводити дієту, що не містить FODMAP (ферментовані оліго-, ди- та моносахариди та багатоспиртові спирти), і - після закінчення цього періоду - вводити ці продукти поступово, залежно від індивідуальної переносимості пацієнта. У деяких пацієнтів дієта без глютену може бути корисною, оскільки до 30% пацієнтів із синдромом роздратованого кишечника мають нечутливу гіперчутливість до глютену.

3. Фармакологічне лікування: з метою зменшення симптомів, які не вщухають, незважаючи на психотерапію та модифікацію дієти:

1) форма із запорами: любіпрострон PO 8 мкг 2 × д, прукалоприд PO 1-2 мг × д (у Чилі затверджений при функціональних запорах), лінаклотид PO 290 мкг 1 × д (не доступний у Чилі); проносні засоби → розд. 1.19, таблиця 19-1

2) форма при діареї → рифаксимін ПО від 400 мг 2 × д протягом 10 днів до 550 мг 3 × д протягом 14 днів; протидіарейні препарати: лоперамід 2-4 мг при необхідності, не більше 12 мг/добу; дифеноксилат з атропіном 2 таблетки 3 × д, підтримуюча доза 1 таблетка/доба

3) купірування інших симптомів: метеоризм → симетикон 80 мг 3 × д; диметикон 100 мг 3 × д; біль після їжі → гіосцин 10-20 мг перед їжею; хронічний біль → с. напр. амітриптилін 10-50 мг 1 раз на добу перед сном (особливо у випадку депресії та безсоння), альтернативно інгібітори захоплення серотоніну, наприклад. напр. пароксетин. У Чилі, коли біль є домінуючим симптомом, застосовують спазмолітики, які є корисними, хоча загального поліпшення симптомів не досягають. Найчастіше використовуються: малеат тримебутину, мебеверин, бромід пінаверію та бромід отилонію.

Таблиця 19-1. Проносні засоби

Наркотики та препарати

Гідрофільні та збільшують обсяг стільця до