13.6. 2016 14:10 Думки щодо наслідків голодування розбивають експертів на два табори. Хоча один вважає це процесом загоєння, інший грає зі здоров’ям. Група словацьких вчених розпочала експеримент, щоб знайти власну відповідь на це питання.
Терапевтичне голодування полягає у відмові від будь-якої їжі та споживанні лише чистої води. Це може зайняти кілька днів або тижнів. Прихильники розглядають це як спосіб лікування хронічних та злоякісних захворювань без використання наркотиків. Призначений для позбавлення організму від жирів, солей, старих та хворих клітин, склеротичних бляшок, слизу, токсинів та призводить до регенерації органів та систем організму.
Противники голодування вказують зокрема на патологічні зміни в організмі, недоїдання та постійні зміни в психіці. На їх думку, голодування представляє велике навантаження на серце, нирки та печінку. Він розщеплює жири, послаблює імунітет, зменшує м’язову масу та викликає анемію. Однак їхні твердження поки що науково не обґрунтовані.
Що відбувається в організмі під час голодування:
24 - 48 годин голодування: у печінці глікоген, жири та білки розщеплюються в м’язах та органах.
48 - 96 годин голодування: організм активує власні захисні механізми адаптації, захищає білки та мінімізує втрату необхідних мікроелементів.
3 - 4 день голодування: організм переходить на ендогенне харчування, тобто він використовує власні запаси жиру, білки, вітаміни та мінерали. Виводяться ненасичені жирні кислоти та білки, які захищають механізм голодуючого організму.
На цьому етапі пацієнт може відчувати головний біль, слабкість або нудоту. Стимуляція адаптаційних механізмів організму поступово посилюється, старі та хворі клітини видаляються і організм відновлюється.
У перші дні голодування організм стає надкисленим. Це так звана стадія наростаючого ацидозу, яка завершується 7-10-й день і голодування раптово протягом декількох годин починає відчувати себе краще завдяки пристосованості організму до стресу голоду. Слабкість зменшується, збільшується концентрація ацетону та аміаку в сечі та концентрація глюкози в крові.
На цьогорічній конференції Словацької лікарської палати під назвою «Профілактична медицина в контексті сьогодення» результати дослідження були зосереджені на наслідках голоду, на яких працювала наукова група з медичного факультету Університету Коменського та Університетської лікарні Братислави працював, працював кілька років.
Дослідники вивчили та порівняли наслідки повного короткочасного та тривалого голодування з подальшою регенеративною дієтою на 11 добровольцях у лікувальному закладі, де їх спостерігав досвідчений методист у галузі медичного голодування та лікар.
Десять з них (5 чоловіків та 5 жінок у віці від 31 до 63 років) пройшли 11-денний піст з наступним 11-денним одужанням. У одного 59-річного пацієнта дослідники вивчили ефект тривалого 35-денного повного голодування з подальшою 35-денною регенеративною дієтою.
Усі добровольці проходили обстеження тричі - до і після голодування та після закінчення відновлювальної дієти. Під час голодування вони пили лише чисту воду, а після голоду почали поступово вживати їжу відповідно до встановленої регенеративної дієти.
Обидва дослідження проводились окремо під контролем RNDr. Йожефа Валуча, к.с.н. методології медичного голодування та регенеративної дієти від Інституту судової медицини в Братиславі, який вже кілька років займається питанням теоретично і практично.
Під час 11-денної голодування добровольці щодня робили клізму, прогулювались 6–10 кілометрів, годину фізичних вправ та кімнатний басейн у спа-центрі. Пацієнт із 35-денним голодуванням щодня проходив від 4 до 5 кілометрів.
Вплив голодування на організм пацієнтів
Як і очікувалось, усі учасники значно схудли після голодування. Жінки скинули 7 кілограмів після 11 днів голодування, чоловіки 9 - 11 кілограмів. Пацієнт із 35-денним голодуванням продовжував схуднути логічно більш суттєво, ніж перша група, а саме 19,4 кілограма. Після ще 35 днів регенеративної дієти йому вдалося набрати 14,6 кілограмів ваги. Перша група учасників набрала вагу протягом 11 днів після включення їжі, але вони не досягли своєї початкової ваги до початку експерименту.
Голодування помітно впливало на верхній (систолічний) артеріальний тиск добровольців. У пацієнта з більш тривалим голодуванням він зменшився зі 135 до 101 мм рт.ст. через 35 днів, у добровольців з решти групи він зменшився зі 130 до 110 мм рт. Ст. Через 11 днів. У той час як у пацієнта на 35-денному голодуванні верхній артеріальний тиск повертався до вихідного рівня після періоду регенеративної дієти, а на 11-денному голодуванні він був відрегульований до середнього значення 120 мм рт.
За 11-денне голодування добровольці дещо збільшили рівень креатиніну з 45,5 мкмоль/л (+/- 2,87 мкмоль/л) до 73,8 мкмоль/л (+/- 3,63 мкмоль/л).
Креатинін є енергетичним метаболітом м’язових клітин, який повинен виводитися нирками із сечею. Підвищена кількість в крові є ознакою того, що функція нирок ослаблена.
До початку експерименту у пацієнта з 35-денним голодуванням вимірювали підвищений рівень креатиніну в 125 мкмоль/л. Причиною може бути нефректомія - хірургічне видалення ураженої пухлиною нирки, яку він переніс у минулому. Після голодування його концентрація креатиніну зросла до 169 мкмоль/л.
Збільшені значення були скореговані до вихідного рівня в обох групах після регенераційної дієти.
Велика кількість креатиніну в крові часто асоціюється з підвищеним рівнем сечової кислоти, як це показують результати аналізів крові у всіх пацієнтів після голодування.
У групі з десяти членів концентрація сечової кислоти зросла майже втричі - з 295,48 мкмоль/л (+/- 28,2 мкмоль/л) до 821,88 мкмоль/л (39,7 мкмоль/л). Пацієнт збільшився з 394 мкмоль/л до 886 мкмоль/л після 35 днів голодування. Після регенеративної дієти значення впали до початкового рівня.
У групі з 10 членів після 11 днів голодування спостерігалося зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), що вказує на швидкість кровотоку через нирки. Після відновної дієти параметр повернувся до початкового значення.
Голод також відзначався значним зниженням концентрації гамма-токоферолу в крові.
Гамма-токоферол (γ-токоферол) є антиоксидантом, похідним вітаміну Е, який захищає клітини від вільних радикалів (від УФ-випромінювання, стресу, сигаретного диму, пестицидів, важких металів, озону.).
У пацієнта з 35-денним голодуванням рівень гамма-токоферолу був відрегульований до рекомендованого значення після регенерації. Навіть у групі з 10 членів він не досяг початкового рівня, але перевищив загально рекомендовані значення.
В результаті швидкого зменшення кількості коферменту Q10 у крові пацієнтів також зменшилось.
Коензим Q10 є основною речовиною в організмі з точки зору виробництва енергії та захисту клітин від пошкодження вільними радикалами та передчасного старіння. Зниження нижче необхідного рівня відображається на зниженні продуктивності, втоми та зниженні здатності до регенерації.
Наприкінці регенерації значення коферменту Q10 в обох групах були в межах еталонних значень, але не досягли вихідного значення.
Голодування в групі з 10 членів позитивно вплинуло на зменшення окисного стресу, який зростав після регенеративної дієти, але не повернувся до початкових значень. Цікаво, що у пацієнта на 35-денному голодуванні рівень окисного стресу не змінювався.
В організмі спостерігається динамічна рівновага між захисними антиоксидантними системами та утворенням вільних радикалів кисню або азоту. У разі неконтрольованого збільшення вироблення вільних радикалів виникає окислювальний стрес, який бере участь у виникненні та розвитку багатьох захворювань (серцево-судинних, неврологічних, онкологічних, порушень фертильності у чоловіків та жінок, цукрового діабету, старіння).
Що випливає з результатів дослідження:
- Голод зменшує окислювальний стрес, а також кількість антиоксидантів (гамма-токоферолів, коферменту Q10), які захищають організм від окисного стресу.
- Пацієнтам вдалося повністю схуднути. Хоча їм вдалося повернути більшу частину втраченої ваги після голодування, їх вага не повернулася до початкового рівня.
- Кілька днів заборони їжі пацієнтам також коригували верхній артеріальний тиск.
- Підвищений рівень креатиніну, підвищена кількість сечової кислоти та показники СКФ є свідченням того, що голодування є надзвичайним навантаженням на нирки. Це послаблює їх здатність виводити сечову кислоту та фільтрувати кров. Для людей із захворюваннями нирок це буквально може бути азартною грою.
Голодні люди без професійного нагляду ризикують своїм здоров’ям
Професор РНДр. Анна Гвозджакова, доктор медичних наук є співавтором цих досліджень. Він багато років працює у Фармакобіохімічній лабораторії III. Внутрішня клініка медичного факультету Університету Коменського в Братиславі спеціалізується на мітохондріальній медицині, антиоксидантах та окисному стресі.
Чим ваше дослідження відрізняється від інших, які ви вже проводили?
Існує порівняно мало досліджень щодо впливу повного голодування та регенерації дієти у добровольців. Практично в літературі відсутня інформація про вплив повного голодування на вибрані антиоксиданти (кофермент Q10, вітамін Е), параметр окисного стресу (TBARS - перекисне окислення ліпідів) та функцію нирок у добровольців. З наявної літератури ми могли покластися лише на експериментальні дослідження. Тому наші результати базуються на пілотних дослідженнях.
З його результатів можна чітко відповісти, чи є голодування методом лікування чи небезпекою для здоров’я?
З наведених результатів неможливо зробити чіткого висновку. Якщо хтось, тим не менш, наважується на короткочасну або тривалу повну голодування, він повинен знаходитись під наглядом спеціалістів з голодної медицини (які не є самозайнятими) та лікуючого лікаря. Важливо, щоб кількість днів повного голодування дорівнювала кількості днів відновлювальної дієти.
Регенеративна дієта точно визначає, як діяти від початку поступового прийому їжі, до останніх днів регенеративної дієти, до поступового переходу до звичного режиму харчування. Недотримання цих вказівок може спричинити надзвичайно серйозні проблеми зі здоров’ям, тому завжди необхідно проконсультуватися з лікарем та спеціалістом з голодування.
На які питання ще потрібно відповісти у цій галузі?
Оскільки пробантів у цих дослідженнях порівняно мало, необхідні подальші дослідження з більшою кількістю добровольців, які зосереджуються на багатьох метаболічних параметрах, які зосереджуються на мозку, серці, печінці, підшлунковій залозі, скелетних м’язах, імунології та, звичайно, функції нирок.
При повному голодуванні слід бути дуже обережним, якщо хтось рекомендує повністю пропустити ліки (при високому кров’яному тиску, для зниження рівня холестерину - статинів, при цукровому діабеті). Хворі на рак повинні бути особливо обережними, у будь-якому випадку я не рекомендую проводити повну голодування без згоди лікаря.
Перед голодовкою потрібна якась спеціальна підготовка?
Це питання є дуже важливим, оскільки голодування є великим навантаженням на організм, не тільки фізичний, але особливо психічний. Деякі добровольці (або пацієнти) готуються до повного голодування тривалий час, навіть протягом декількох тижнів.
Скільки рідини пити під час голодування в день?
2 - 3 літри чистої води, ніяких інших рідин.