Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. №: 2018/07251-Z1A
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
порошок для розчину для ін’єкцій
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Один флакон містить: 1,05 г цефазоліну натрію, що еквівалентно 1,0 г цефазоліну.
ВУЛМІЗОЛІН 1.0 містить натрій:
Кожен флакон містить 2,1 ммоль (48,3 мг) натрію.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Порошок для розчину для ін’єкцій
Білий або майже білий порошок.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування важких інфекцій, спричинених грампозитивними та грамнегативними мікрофами, чутливими до цефазоліну. Лікування інфекцій дихальних та сечостатевих шляхів, жовчних шляхів, шкіри та м’яких тканин, остеомієліту, септицемії, ендокардиту. Передопераційна профілактика.
4.2 Дозування та спосіб введення
Дози залежать від тяжкості та локалізації інфекції.
Дорослі: 500 мг кожні 12 годин при пневмококовій пневмонії, 250-500 мг кожні 6 годин при грампозитивних мікробних інфекціях, 1 г кожні 12 годин при гострих неускладнених інфекціях сечостатевих шляхів, 500 мг до 1 г при помірних та важких інфекціях кожні 6 до 8 годин шляхом внутрішньом’язової або внутрішньовенної ін’єкції або інфузії. При ендокардиті можна вводити внутрішньовенно до 6 г на добу.
Педіатричне населення: загальна добова доза становить 25, 50 для важких інфекцій до 100 мг/кг маси тіла, розділена на три-чотири розділені дози, що вводяться внутрішньом'язово, внутрішньовенно або інфузійно.
Передопераційна профілактика: звичайна доза для дорослих - 1-2 г внутрішньовенно або 1 г внутрішньом’язово, у дітей дозу на кг маси тіла вибирають залежно від очікуваного ризику зараження та тривалості операції, за 30 60 хвилин до операції.
Орієнтовна схема за типом операції наведена в таблиці:
Передопераційна доза
Післяопераційна доза/інтервал
Ортопедія та травматологічна хірургія
Хірургія грудної клітки та стравоходу
Гастродуоденальна та жовчна хірургія
Якщо операція триває більше 2 год + 1 г в/в.
Гінекологія та акушерство
Через біологічний період напіввиведення цефазоліну (2 год), одного введення достатньо для операції тривалістю 2-3 години. Якщо існує підвищений ризик зараження, 500 мг на 1 г ВУЛМІЗОЛІНУ 1,0 можна давати кожні 6 - 8 годин протягом 24 годин.
При нирковій недостатності дозу ВУЛМІЗОЛІН 1,0 слід коригувати. Початкова доза відповідає нормальній разовій дозі (0,5 - 1,0 г), подальші дози та інтервали доз коригуються відповідно до значень ендогенного кліренсу креатиніну.
Очищення ендогенного креатиніну від
Разова доза в мг
Інтервал між дозами в год
помірні інфекції
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини та до бета-лактамних антибіотиків або до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Перехресна гіперчутливість до бета-лактамних антибіотиків зустрічається у 20% лікуваних пацієнтів з відомою гіперчутливістю, тобто 1% населення. Шкірні тести не є надійним показником перехресної гіперчутливості при відомій гіперчутливості до інших бета-лактамних антибіотиків. При тривалому застосуванні існує ризик псевдомембранозного коліту та нефротоксичності.
Кожен флакон ВУЛМІЗОЛІН 1,0 містить 2,1 ммоль (48,3 мг) натрію. Це слід враховувати пацієнтам із порушеннями функції нирок або пацієнтам, які харчуються натрієвою дієтою.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
При одночасному застосуванні високих доз гепарину, пероральних антикоагулянтів та інших речовин, що впливають на систему згортання крові, слід контролювати показники згортання крові. Пробенецид підвищує рівень плазми крові і, як наслідок, скорочує період напіввиведення цефазоліну.
ВУЛМІЗОЛІН 1.0 не слід поєднувати з бактеріостатичними протимікробними засобами (тетрацикліни, еритроміцин, сульфаніламіди, левоміцетин), оскільки не можна виключати антагоністичну дію.
Ризик нефротоксичності збільшується у поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками, фуросемідом, етакриновою кислотою та цисплатином.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Вагітність - відносне протипоказання. Дослідження на щурах, мишах та кроликах у дозах, що перевищують рекомендовану людиною дозу, не показали тератогенного ефекту. Однак жодних досліджень на людях не проводилось, і на сьогоднішній день не відомо шкоди плоду за допомогою цефазоліну. Тим не менш, слід розглянути можливість введення вагітним жінкам. ВУЛМІЗОЛІН 1,0 перетинає плацентарний бар’єр.
Він досягає низьких концентрацій у грудному молоці та навколоплідних водах. У дитини, яка годується груддю, можлива сенсибілізація, і не можна виключати діарею та інші побічні реакції.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
ВУЛМІЗОЛІН 1.0 не впливає або незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
4.8 Небажані ефекти
Класи органів MedDRA
Сторонній ефект
Інфекції та інвазії
мікоз, кольпіт, кандидоз у роті
Порушення крові та лімфатичної системи
показники крові (еозинофілія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія)
Порушення імунної системи
свербіж вульви, генитоанальний свербіж, ризик анафілактичної реакції
Шлунково-кишкові розлади
нудота, блювота, діарея.
При тривалому застосуванні існує ризик псевдомембранозного коліту
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
Гепатобіліарні розлади
незначне і тимчасове збільшення рівня трансаміназ (S-AST та S-ALT), сечовини, лужної фосфатази (S-ALP)
Порушення роботи нирок та сечовиділення
ризик нефротоксичності зростає з високими дозами
Загальні розлади та стан на місці введення
біль та ущільнення в місці внутрішньом’язового введення
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітності, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
LD50 у тварин після в/в. подання
Токсичні ознаки та симптоми передозування включають біль, флебіт у місці застосування. Парентеральне введення неадекватно великих доз може викликати запаморочення, парестезію, головний біль. Передозування може також виникати при низьких дозах у пацієнтів із порушеннями функції нирок, або при взаємодії з іншими препаратами та молодше.
Лікування передозування полягає у негайному припиненні прийому, диханні (при необхідності штучній вентиляції легенів), серцевої та кровоносної функції для підтримки життєвих показників пацієнта. У зазначених випадках навіть ініціювання протисудомної терапії.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антибіотик, цефалоспорини першого покоління
Класифікація ATC: J01DB04
Цефалоспориновий напівсинтетичний бактерицидний антибіотик широкого спектру дії. Цефазолін, як і всі бета-лактамні антибіотики, блокує синтез клітинної стінки сприйнятливих бактерій. Він стійкий до дії деяких бета-лактамаз, а також інших цефалоспоринів 1-го покоління, з якими має однакову антибактеріальну активність.
Антимікробний спектр: групи A, B, C, G та інші стрептококи добре чутливі in vitro, пневмококи, стафілококи (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), (MIC G + коки 0,1 - 1,0 мкг/л) гемофіли та штами грамнегативних кишкові палички, ізольовані від позалікарняних хворих: Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella sp. (штами, виділені в лікарні, можуть бути стійкими). Цефазолін не ефективний щодо штамів грамнегативних бактерій, що продукують ряд бета-лактамаз (Enterobacter cloacae, Citrobacter freundii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Bacteroides fragilis, Serratia sp., Pseudomonas sp., Acinetobacter sp. Та інші), усі ентерококи, пневмококи, стійкі до оксациліну пеніцилін та стафілококи (метицилін).
5.2 Фармакокінетичні властивості
Максимальна концентрація в сироватці крові досягається приблизно через одну годину після внутрішньом’язового введення. Після дози 1 г рівень плазми досягає близько 64 мкг/мл, об'єм розподілу становить 0,14 ± 0,4 л.
Концентрація в сироватці крові (мкг/мл) після внутрішньом’язово подання