Лютамід Мілан 250 мг таблетки

лист

Кожна таблетка містить 250 мг флутаміду.

Допоміжні речовини з відомим ефектом:

Кожна таблетка містить 221,7 мг моногідрату лактози.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1

Жовті, двоопуклі таблетки, з тисненням «FT» та «250», з одним боком, із тисненням «G» на іншому.

Оціночна лінія призначена лише для поділу та полегшення ковтання, але не для ділення на рівні дози.

4.1. Терапевтичні показання

Флутамід призначається для лікування запущеного раку передміхурової залози, коли показано придушення ефекту тестостерону. Флутамід можна застосовувати спільно з агоністом LHRH як на початку лікування, так і як допоміжну терапію у пацієнтів, які отримують лікування агоністом LHRH. Флутамід також може застосовуватися у пацієнтів з хірургічною кастрацією.

4.2. Дозування та спосіб прийому

Дорослі та люди похилого віку: По одній таблетці тричі на день з 8-годинними інтервалами. При застосуванні флутаміду на ранніх термінах з агоністом LHRH можна зменшити симптоматичну реакцію загострення, якщо лікування флутамідом розпочати раніше, ніж лікування агоністом LHRH. Тому рекомендується починати лікування флутамідом одночасно або принаймні за 24 години або більше до лікування агоністом LHRH.

Введення флутаміду слід починати за 8 тижнів до променевої терапії та продовжувати протягом

те саме, або за 12 тижнів до простатектомії.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки тривале лікування флутамідом слід починати лише після ретельного індивідуального аналізу ризику та користі.

Флутамід слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції

функція нирок.

Форма прийому

Таблетки бажано приймати після їжі.

4.3. Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

Флутамід може бути гепатотоксичним. Пацієнтам із наявною дисфункцією печінки цей препарат слід застосовувати з обережністю і лише після оцінки потенційних переваг та ризиків.

Повідомлялося про підвищення рівня сироваткових трансаміназ, холестатичну жовтяницю, некроз печінки та печінкову енцефалопатію у поєднанні з лікуванням флутамідом. Печінкові розлади, як правило, були оборотними після припинення прийому флутаміду, хоча повідомлялося про смерть після серйозних уражень печінки, пов’язаних із застосуванням флутаміду. Гепатотоксичність, яка може призвести до летального результату, може проявлятися від декількох тижнів до місяців після лікування. Функцію печінки слід регулярно контролювати до, під час та після початку терапії флутамідом. Лікування флутамідом не слід розпочинати у пацієнтів із рівнями трансаміназ у сироватці крові, які в 2-3 рази перевищують верхню межу норми.

Періодичні печінкові проби слід проводити до і під час лікування, особливо у пацієнтів, які довго лікуються флутамідом.

Відповідні лабораторні дослідження функції печінки також слід проводити для кожного пацієнта раз на місяць протягом перших 4 місяців, а періодично після цього або при перших симптомах або ознаках порушення функції печінки (наприклад, свербіж, темрява сечі, стійка анорексія, жовтяниця, біль при пальпації в правий верхній квадрант або незрозумілі симптоми грипу).

Пацієнтам слід порадити припинити терапію флутамідом та негайно звернутися до лікаря, якщо з’являються симптоми або ознаки, що свідчать про гепатотоксичність.

Якщо у пацієнта проводяться лабораторні дослідження, що свідчать про пошкодження печінки або жовтяницю, за відсутності підтверджених біопсією метастазів у печінку або якщо рівень трансаміназ у сироватці перевищує 2-3 рази верхню межу норми, навіть у клінічно безсимптомних пацієнтів, слід припинити прийом флутаміду.

Флутамід слід призначати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції нирок.

Періодичні сперміограми слід враховувати у пацієнтів, які отримують хронічне лікування флутамідом, і вони не були медично або хірургічно стерилізовані. Введення флутаміду може збільшити рівень тестостерону та естрадіолу в плазмі крові у цих типів пацієнтів, спричиняючи затримку рідини. У важких випадках це може призвести до підвищеного ризику розвитку стенокардії та серцевої недостатності. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні флутаміду при серцевих захворюваннях. Набряк або набряк щиколотки може посилитися у пацієнтів, схильних до цих станів.

Підвищення рівня естрадіолу може спричинити тромбоемболічні події.

У літературі повідомляється, що підвищений серцево-судинний ризик (інфаркт міокарда, серцева недостатність, раптова серцева смерть) та несприятливий вплив на незалежні фактори серцево-судинного ризику (ліпопротеїни сироватки крові, чутливість до інсуліну та ожиріння) можуть бути пов'язані з андрогенною депривацією та аналогами ЛГРГ у пацієнтів. при раку простати. Потрібно оцінити, чи переваги комбінованої андрогенної блокади перевищують потенційний серцево-судинний ризик у пацієнтів з факторами ризику. Слід спостерігати за лікуваними пацієнтами, ознаки або симптоми яких свідчать про розвиток серцево-судинних захворювань.

Вплив на інтервал QT/QTc

Потенційне подовження інтервалу QT/QTc за допомогою флутаміду не вивчалось. Терапія андрогенної депривації може продовжити інтервал QT.

У пацієнтів з анамнезом або факторами ризику подовження інтервалу QT та у пацієнтів, які одночасно приймають ліки, що можуть продовжити інтервал QT (див. Розділ 4.5), медичні працівники повинні оцінити співвідношення користь/ризик, включаючи потенційний ризик Torsade des Pointes, перед початком лікування з Флутамідом Мілан.

Ендокринологія та метаболізм

Зниження толерантності до глюкози спостерігалося у чоловіків, які отримували лікування комбінованою андрогенною блокадою.

Це може проявлятися як діабет або втрата глікемічного контролю у пацієнтів із уже існуючим діабетом. У пацієнтів, які отримують флутамід у комбінації з агоністами LHRH, слід розглянути можливість моніторингу рівня глюкози в крові та/або глікозильованого гемоглобіну (HbA1c).

Зміни щільності кісткової тканини/опорно-рухового апарату

Відомо, що терапія виснаження андрогенів зменшує мінеральну щільність кісток і збільшує ризик остеопоротичних переломів. Це спостерігалося в останніх дослідженнях у пацієнтів, які отримували аналоги ЛГРГ плюс флутамід. Ризик переломів кісток зростає із тривалістю комбінованої андрогенної блокади. Ці ускладнення можуть посилюватися, якщо на момент діагностики раку передміхурової залози пацієнти вже мають остеопороз через свій похилий вік.

Мінеральну щільність кісткової тканини (МЩКТ) слід регулярно визначати, щоб виявити пацієнтів з вищим ризиком переломів. МЩКТ слід визначати на початковому рівні та принаймні через рік. Подальші визначення з інтервалом у один рік слід розглядати у чоловіків із МЩКТ, близькою до остеопорозу, або у тих із зниженою МЩКТ, де тривалість життя це виправдовує.

У пацієнтів зі значними факторами ризику зниження вмісту мінеральних речовин у кістці та/або кісткової маси, таких як хронічні споживачі алкоголю та/або тютюну, підозра на остеопороз або ознаки сімейної історії або хронічне вживання препаратів, які можуть зменшити кісткову масу, таких як кортикостероїди, комбінована андрогенна блокада може становити додатковий ризик. У цих пацієнтів слід ретельно зважити ризик і користь перед початком лікування.

У пацієнтів під час лікування флутамідом були описані випадки інтерстиціального пневмоніту. Протягом перших тижнів лікування пацієнти повинні спостерігатися на предмет розвитку респіраторних симптомів, таких як задишка.

Флутамід призначений для застосування лише пацієнтам чоловічої статі.

Під час лікування слід вживати протизаплідних заходів.

Цей препарат містить лактозу. Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа (дефіцит спостерігається у певних груп населення Лапландії) або порушенням всмоктування глюкози або галактози не повинні приймати цей препарат.

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Не було взаємодій між флутамідом та лейпрореліном; однак при комбінованому лікуванні флутамідом та агоністом LHRH слід враховувати можливі побічні ефекти кожного препарату.

Збільшення протромбінового часу спостерігалося після початку лікування флутамідом у пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин). Тому рекомендується ретельний моніторинг протромбінового часу, і може знадобитися коригування дози антикоагулянта, коли флутамід вводять одночасно з пероральними антикоагулянтами.

Інші потенційно гепатотоксичні лікарські засоби слід вводити одночасно з флутамідом лише після ретельної оцінки переваг та ризиків. Враховуючи потенційну токсичність флутаміду для печінки та нирок, слід уникати надмірного вживання алкоголю.

Повідомлялося про випадки підвищення концентрації теофіліну в плазмі крові у пацієнтів, які одночасно отримували терапію теофіліном та флутамідом. Теофілін переважно метаболізується ферментом CYP 1A2, який є основним ферментом, відповідальним за перетворення флутаміду в його активний агент 2-гідроксифлутамід.

Одночасне застосування Flutamide Mylan з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, або лікарськими засобами, здатними викликати Torsade des Pointes, такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприклад: хінідин, дизопірамід) або III класу (наприклад: аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики тощо (див. розділ 4.4), оскільки андроген-деприваційна терапія також може продовжити інтервал QT.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Флутамід слід застосовувати лише пацієнтам чоловічої статі. Під час лікування слід вживати протизаплідних заходів.

Флутамід може завдати шкоди плоду, якщо його вводити вагітній жінці. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність флутаміду була пов'язана з його антиандрогенною активністю. Під час вагітності спостерігалося зниження виживання нащадків на 24 години у щурів, які отримували дози флутаміду 30, 100 або 200 мг/кг/добу (приблизно в 3, 9 та 19 разів більше, ніж доза людини). Невелике збільшення незначних варіацій розвитку грудини та хребців спостерігалось у плодів щурів при двох найвищих дозах. Фемінізація чоловіків також відбувалась при двох найвищих дозах. Зниження рівня виживання було виявлено у немовлят, які отримували найвищу дозу (15 мг/кг/добу, що еквівалентно в 1,4 рази дозі для людини).

Жодних досліджень на вагітних або годуючих жінок не проводилось. Слід враховувати можливість того, що флутамід може завдати шкоди плоду, якщо його вводити вагітній жінці, і що він може бути присутнім у грудному молоці, якщо вводити його годуючим жінкам.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Жодних досліджень із застосуванням флутаміду щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами не проводилось. Однак повідомлялося про можливі побічні реакції, такі як втома, запаморочення та сплутаність свідомості, які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

4.8. Побічні реакції

Найчастіше повідомляються побічні реакції на флутамід - гінекомастія та/або болючість грудей, що іноді супроводжується галактореєю. Ці реакції часто зникають при припиненні лікування або зменшенні дози.

Показано, що флутамід має низький потенціал серцево-судинного ризику, значно нижчий, ніж діетилстильбестрол.

Найчастіше повідомлялося про побічні реакції під час комбінованої терапії флутамідом з агоністом LHRH - це припливи, зниження лібідо, еректильна дисфункція, діарея, нудота та блювота. За винятком діареї, це відомі побічні реакції агоністів LHRH окремо та з подібною частотою.

Висока частота гінекомастії, що спостерігалася при монотерапії флутамідом, значно зменшилась при комбінованій терапії. У клінічних випробуваннях не спостерігалося суттєвої різниці у частоті розвитку гінекомастії між групою плацебо та групою, яка отримувала флутамід та агоністи LHRH.

Наступна умова використовується для класифікації частот:

Дуже часто (= 1/10)

Загальний (= 1/100 a

Нечасто (= 1/1000 а

Рідкісні (= 1/10 000 до

Невідомо (неможливо оцінити за наявними даними)

Клас системних органів (COS)

Монотерапія

Комбінована терапія з аналогами ЛГРГ

Інфекції та інвазії

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Новоутворення молочної залози у чоловіків *

Порушення крові та лімфатичної системи

Анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія

Гемолітична анемія, мегалоцитарна анемія, метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія, макроцитарна анемія

Порушення імунної системи

Вовчаковий синдром

Порушення обміну речовин та харчування