Репаглінід Альтер 1 мг таблетки

таблетки

Репаглінід Альтер 2 мг таблетки

Кожна таблетка Репаглініду Альтер 1 мг містить 1 мг репаглініду.

Кожна таблетка Репаглініду Альтер 2 мг містить 2 мг репаглініду.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

Таблетки репаглініду Альтер 1 мг - це жовті, круглі та двоопуклі таблетки.

Таблетки репаглініду Альтер 2 мг - це рожеві, круглі та двоопуклі таблетки.

4.1. Терапевтичні показання

Репаглінід призначається дорослим із цукровим діабетом 2 типу, гіперглікемія яких не може бути задовільно контрольована дієтою, зниженням ваги та фізичними вправами. Репаглінід також показаний у комбінації з метформіном дорослим із цукровим діабетом 2 типу, які не задовільно контролюються лише метформіном.

Лікування слід починати як доповнення до дієти та фізичних вправ для зниження рівня глюкози в крові, пов’язаної з їжею.

4.2. Дозування та спосіб прийому

Репаглінід вводять попередньо, а дозу регулюють індивідуально для оптимізації глікемічного контролю. Окрім звичайного самоконтролю самим пацієнтом рівня глюкози в крові та/або сечі, лікар повинен періодично контролювати рівень глюкози в крові пацієнта, щоб визначити найнижчу ефективну дозу для пацієнта. Крім того, рівень глікозильованого гемоглобіну також корисний для моніторингу реакції пацієнта на лікування. Необхідний періодичний моніторинг, щоб виявити неадекватний гіпоглікемічний ефект при максимальній рекомендованій дозі (тобто первинна недостатність) та втрату адекватного гіпоглікемічного ефекту після ефективного початкового періоду (тобто вторинної недостатності).

У хворих на цукровий діабет 2 типу, які зазвичай контролюються дієтою та тимчасово не контролюються, введення репаглініду у короткі періоди може бути достатнім.

Дозу повинен визначати лікар відповідно до потреб пацієнта.

Рекомендована початкова доза - 0,5 мг. Між фазами титрування має бути тиждень-два (визначається реакцією глюкози в крові). Якщо пацієнти отримували інший пероральний гіпоглікемічний препарат, рекомендована початкова доза становить 1 мг.

Максимальна рекомендована індивідуальна доза становить 4 мг під час основного прийому їжі. Максимальна загальна добова доза не повинна перевищувати 16 мг.

Літні пацієнти

Клінічних випробувань у пацієнтів старше 75 років не проводилось.

Розлади нирок не впливають на репаглінід (див. Розділ 5.2).

8% дози репаглініду виводиться нирками, а загальний плазмовий кліренс продукту зменшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. Оскільки у хворих на цукровий діабет з розладами нирок підвищена чутливість до інсуліну, слід дотримуватися обережності при дозуванні цих пацієнтів.

Клінічних випробувань на пацієнтах із порушеннями функції печінки не проводилось.

Ослаблені або недоїдають пацієнти

У ослаблених або недоїдаючих пацієнтів початкові та підтримуючі дози повинні бути помірно фіксованими та необхідна ретельна корекція дози, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій.

Пацієнти, які отримують інші пероральні гіпоглікемічні препарати

Пацієнти можуть безпосередньо переходити з лікування іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами на репаглінід. Однак точної залежності дози між репаглінідом та іншими пероральними гіпоглікемічними препаратами немає. Максимальна рекомендована початкова доза для пацієнтів, які переходять на репаглінід, - 1 мг, прийнята перед основним прийомом їжі.

Репаглінід можна вводити в комбінації з метформіном, коли сам метформін не дозволяє досягти задовільного контролю рівня глюкози в крові. У цьому випадку слід підтримувати дозу метформіну та одночасно вводити репаглінід. Початкова доза репаглініду становить 0,5 мг, прийнята перед основними прийомами їжі, з корекцією дози відповідно до реакції глюкози в крові, як для монотерапії.

Безпека та ефективність репаглініду у дітей молодше 18 років не встановлені. Немає доступних даних.

Форма прийому

Репаглінід слід приймати перед основними прийомами їжі (тобто до прийому їжі).

Зазвичай дози приймають за 15 хвилин до їжі і можуть коливатися від безпосередньо перед їжею до 30 хвилин перед їжею (тобто перед їжею 2, 3 або 4 прийоми на день). Пацієнтам, які пропускають їжу (або їдять додаткову їжу), слід доручити пропустити (або додати) дозу для цієї їжі.

У разі одночасного застосування з іншими діючими речовинами див. Розділи 4.4 та 4.5, щоб оцінити дозу.

4.3. Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1
  • Цукровий діабет 1 типу, негативний С-пептид.
  • Діабетичний кетоацидоз, з комою або без неї.
  • Важкі порушення функції печінки.
  • Одночасне застосування гемфіброзилу (див. Розділ 4.5).

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

Репаглінід слід призначати лише в тому випадку, якщо рівень глюкози в крові і надалі важко контролювати, а симптоми діабету зберігаються, незважаючи на спроби контролювати дієту, фізичні вправи та зниження ваги.

Якщо пацієнт, стабілізований за допомогою перорального гіпоглікемічного препарату, зазнає стресової ситуації, наприклад. напр. лихоманка, травма, інфекція або хірургічне втручання може призвести до втрати глікемічного контролю. У таких випадках може знадобитися припинити лікування репаглінідом та тимчасово ввести інсулін.

Репаглінід, як і інші секретагоги інсуліну, здатний викликати гіпоглікемію.

Поєднання з секретагогами інсуліну

У багатьох пацієнтів ефект зниження глюкози пероральних гіпоглікемічних препаратів з часом зменшується. Це може бути пов’язано з прогресуванням тяжкості діабету або зниженою реакцією на продукт. Це явище відоме як вторинна недостатність, щоб відрізнити його від первинної недостатності, при якій препарат не ефективний у пацієнта, коли його вводять вперше. Корекція дози та дотримання дієти та фізичних вправ повинні бути оцінені перед тим, як класифікувати пацієнта як вторинну недостатність.

Rep aglinida діє через окремий сайт зв'язування з короткою дією на β-клітини. Застосування репаглініду у випадках відмови, спричиненої секретагогами інсуліну, не досліджувалося в клінічних випробуваннях. Жодних досліджень не проводилося з вивченням комбінації з іншими секретагогами інсуліну.

Поєднання з інсуліном нейтрального протаміну Хагедорна (NPH) або тіазолідиндіонами

Проведені клінічні випробування комбінованої терапії з інсуліном NPH або тіазолідиндіонами. Однак співвідношення користь-ризик у порівнянні з іншими комбінованими методами лікування ще не встановлено.

Поєднання з метформіном

Комбінація лікування метформіном пов’язана з підвищеним ризиком розвитку гіпоглікемії.

Гострий коронарний синдром

Застосування репаглініду може бути пов'язане зі збільшенням частоти гострого коронарного синдрому (наприклад, інфаркту міокарда), див. Розділи 4.8 та 5.1.

Репаглінід слід застосовувати з обережністю або не слід застосовувати пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на метаболізм репаглініду (див. Розділ 4.5). Якщо необхідне одночасне застосування, слід проводити ретельний контроль рівня глюкози в крові та ретельний клінічний контроль.

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Відомо, що деякі ліки впливають на метаболізм репаглініду. Тому лікар повинен враховувати можливі взаємодії.

Дані in vitro вказують на те, що репаглінід метаболізується переважно CYP2C8, а також CYP3A4. Клінічні дані у здорових добровольців підтверджують CYP2C8 як найважливіший фермент, який бере участь у метаболізмі репаглініду, причому CYP3A4 відіграє незначну роль, але відносний внесок CYP3A4 може бути збільшений, якщо інгібувати CYP2C8. Отже, метаболізм і, отже, кліренс репаглініду можуть змінюватися речовинами, які впливають на ферменти цитохрому Р-450, шляхом інгібування або індукції. Слід бути особливо обережним при одночасному застосуванні інгібіторів як CYP2C8, так і 3A4 з репаглінідом.

На підставі даних in vitro, виявляється, що репаглінід є відніманням активного поглинання печінки (органічний аніонний транспортний білок OATP1B1). Інгібуючі речовини OATP1B1 можуть також збільшити концентрацію репаглініду в плазмі, як це спостерігалося при циклоспорині (див. Нижче).

Наступні речовини можуть посилювати та/або продовжувати гіпоглікемічний ефект репаглініду: гемфіброзил, кларитроміцин, ітраконазол, кетоконазол, триметоприм, циклоспорин, деферазиронкс, клопідогрель, інші протидіабетичні препарати, інгібітори моноаміноксидази (МАО-препарати) інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), октреотид, алкоголь та анаболічні стероїди.

Одночасне застосування гемфіброзилу (600 мг двічі на день), інгібітора CYP2C8 та репаглініду (разова доза 0,25 мг) збільшувало площу під кривою (AUC) репаглініду у 8,1 та C max у 2,4 рази у здорових добровольців. Період напіввиведення було продовжено з 1,3 до 3,7 години, що призвело до можливого посилення та подовження гіпоглікемічного ефекту репаглініду, а концентрація репаглініду в плазмі крові за 7 годин збільшилась у 28,6 рази при застосуванні гемфіброзилу. Одночасне застосування гемфіброзилу та репаглініду протипоказане (див. Розділ 4.3).

Одночасне застосування триметоприму (160 мг двічі на день), помірного інгібітора CYP2C8 та репаглініду (0,25 мг одноразово) підвищувало значення AUC репаглініду, C max та t ½ (в 1,6 рази, 1, 4 рази та 1,2 рази відповідно). ) без статистично значущого впливу на рівень глюкози в крові. Цей брак фармакодинамічного ефекту спостерігався при застосуванні субтерапевтичної дози репаглініду. Оскільки профіль безпеки цієї комбінації ще не встановлений із дозами, що перевищують 0,25 мг для репаглініду та 320 мг для триметоприму, слід уникати одночасного застосування триметоприму з репаглінідом. Якщо одночасне застосування необхідне, слід проводити ретельний контроль рівня глюкози в крові та ретельний клінічний контроль (див. Розділ 4.4).

Рифампіцин, потужний індуктор CYP3A4, але також CYP2C8, діє як індуктор, так і інгібітор метаболізму репаглініду. Сім днів попередньої обробки рифампініном (600 мг) з подальшим одночасним введенням репаглініду (разова доза 4 мг) на сьомий день призвели до зниження значення AUC на 50% (комбінований індукційний та інгібуючий ефект). Коли репаглінід вводять через 24 години після останньої дози рифампіцину, спостерігається значення AUC репаглініду із зменшенням на 80% (лише індукційний ефект). Тому при одночасному застосуванні рифампіцину та репаглініду може знадобитися коригування дози репаглініду на основі ретельного контролю концентрації глюкози в крові як на початку терапії рифампіцином (гостре інгібування), так і після дозування (змішане інгібування та індукція), а також після відміни препарату. (лише індукція) і приблизно до двох тижнів після відміни рифампіцину, коли індукуючий ефект рифампіпіну вже відсутній. Не можна виключати, що інші індуктори, напр. фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій, можуть мати подібний ефект.

Вплив кетоконазолу, прототипу сильних та конкурентних інгібіторів CYP3A4, на фармакокінетику репаглініду вивчали у здорових пацієнтів. Одночасне застосування 200 мг кетоконазолу збільшило репаглінід (площа під кривою: AUC і C max) у 1,2 рази, зі зміненими профілями концентрації глюкози в крові при одночасному застосуванні (одна доза 4 мг репаглініду).

Одночасне введення 100 мг ітраконазолу, інгібітора CYP3A4, також вивчалось у здорових добровольців та збільшувало значення AUC в 1,4 рази. Значних змін рівня глюкози у здорових добровольців не спостерігалось. У дослідженні взаємодії на здорових добровольцях одночасне застосування 250 мг кларитроміцину за допомогою потужного механізму інгібування CYP3A4 дещо збільшило (AUC) репаглініду в 1,4 рази та C max у 1,7 рази та збільшило середнє збільшення AUC значення інсуліну в сироватці крові в 1,5 рази і максимальна концентрація в 1,6 рази. Точний механізм цієї взаємодії незрозумілий.

У дослідженні на здорових добровольцях одночасний прийом репаглініду (у вигляді одноразової дози 0,25 мг) та циклоспорину (повторні дози 100 мг) підвищував AUC та C max репаглініду приблизно у 2,5 та 1,8 рази відповідно. Оскільки цієї взаємодії не встановлено з дозами, що перевищують 0,25 мг репаглініду, слід уникати одночасного застосування циклоспорину та репаглініду. Якщо комбінація здається необхідною, слід проводити ретельний контроль як клінічного рівня, так і рівня глюкози (див. Розділ 4.4).

У дослідженні взаємодії зі здоровими добровольцями одночасне застосування деферазироксу (30 мг/кг/добу, 4 дні), помірного інгібітора CYP2C8 та CYP3A4 та репаглініду (разова доза, 0,5 мг) призвело до збільшення в 2,3 рази при системному впливі репаглініду (AUC) контролю (90% ДІ [2,03-2,63]), 1,6-кратне збільшення C max (90% ДІ [1, 42-1,84]) та незначне значне зниження значень глюкози в крові. Оскільки взаємодії з дозами репаглініду більше 0,5 мг не встановлено, слід уникати одночасного застосування деферазироксу з репаглінідом. Якщо комбінація необхідна, слід проводити ретельний клінічний моніторинг та контроль рівня глюкози в крові (див. Розділ 4.4).

У дослідженні взаємодії зі здоровими добровольцями одночасне застосування клопідогрелю (навантажувальна доза 300 мг), інгібітора CYP2C8, збільшення експозиції репаглініду в 5,1 раза (AUC 0-∞) та продовження прийому (добова доза 75 мг) збільшували експозицію репаглініду 3,9-кратний (AUC 0-∞). Спостерігалось незначне значне зниження значень глюкози в крові. Оскільки профіль безпеки супутнього лікування у цих пацієнтів не встановлений, слід уникати одночасного застосування клопідогрелю та репаглініду. Якщо необхідне одночасне застосування, слід проводити ретельний контроль рівня глюкози в крові та ретельний клінічний контроль (див. Розділ 4.4).

Бета-блокуючі препарати можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.

Одночасне застосування циметидину, ніфедипіну, естрогенів або симвастатину з репаглінідом, усіма субстратами CYP3A4, не суттєво змінило фармакокінетичні параметри репаглініду.

Репаглінід не мав значного клінічного впливу на фармакокінетичні властивості дигоксину, теофіліну або варфарину в рівноважному стані при застосуванні здоровим пацієнтам-добровольцям. Отже, коригування дози цих сполук не потрібне для одночасного застосування з репаглінідом.

Наступні речовини можуть зменшити гіпоглікемічний ефект репаглініду: оральні контрацептиви, рифампін, барбітурати, карбамазепін, тіазиди, кортикостероїди, даназол, гормони щитовидної залози та симпатоміметики.

Коли ці ліки вводяться або відміняються пацієнтом, який отримує репаглінід, слід ретельно контролювати пацієнта на предмет можливих змін у глікемічному контролі.

Коли репаглінід застосовується разом з іншими лікарськими засобами, які головним чином секретуються жовчю, як репаглінід, слід враховувати будь-які потенційні взаємодії.

Випробувань взаємодії у дітей та підлітків не проводилось.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Досліджень репаглініду у вагітних немає. Слід уникати застосування репаглініду під час вагітності.

Жодних досліджень у жінок під час годування груддю не проводилось. Слід уникати використання репаглініду під час лактації.

Дані досліджень тварин щодо впливу на ембріонально-плодовий та телячий розвиток, а також на виведення з грудним молоком описані в розділі 5.3.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Репаглінід не має прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, але може спричинити гіпоглікемію.

Пацієнтам слід рекомендувати вживати запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це особливо важливо для пацієнтів, у яких сприйняття попереджувальних симптомів гіпоглікемії погане або відсутнє, або у яких часті епізоди гіпоглікемії. За таких обставин слід оцінити зручність керування автомобілем.

4.8. Побічні реакції

Короткий зміст профілю безпеки

Найчастіше повідомляються побічні реакції - це зміна рівня глюкози, тобто гіпоглікемія. Частота цих реакцій залежить від індивідуальних факторів, таких як харчові звички, дозування, фізичні вправи та стрес.

Таблиця побічних реакцій

На основі досвіду роботи з репаглінідом та іншими гіпоглікемічними лікарськими засобами спостерігались такі побічні реакції. Частоти визначаються як: загальні (≥ 1/100 до

Порушення імунної системи

Порушення обміну речовин та харчування

Гіпоглікемічна кома та гіпоглікемічна втрата свідомості