Метронідазол НОРМОН 250 мг таблетки

метронідазол

Кожна таблетка містить 250 мг метронідазолу.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1

Білі до злегка кремових, круглі, двоопуклі таблетки з набивкою на одному боці.

Таблетку можна розділити на рівні дози.

4.1. Терапевтичні показання

Метронідазол Нормон показаний у наступних випадках:

- Уретрит та вагініт, спричинені трихомонадами: Метронідазол призначений для лікування симптоматичного та безсимптомного трихомоніазу у чоловіків та жінок, спричиненого трихомонадою вагінальною .

- Лямбліоз: Метронідазол призначений для лікування інфекцій, спричинених лямбліями лямблій .

- Амебіаз: Метронідазол призначається для лікування гострого кишкового амебіазу (амебної дизентерії) та амебного абсцесу печінки, спричиненого Entamoeba histolytica. При амебічних абсцесах печінки необхідна аспірація або дренування гною.

- Анаеробні бактеріальні інфекції: Метронідазол призначений для лікування важких інфекцій, спричинених чутливими анаеробними бактеріями. При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях відповідний протимікробний препарат може застосовуватися разом для лікування аеробної інфекції. При більш серйозних інфекціях спочатку метронідазол слід вводити внутрішньовенно, а потім продовжувати при пероральній терапії.

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

4.2. Дозування та спосіб прийому

У чоловіків (трихомонадний уретрит) та у жінок (трихомонадний уретрит та вагініт) рекомендується одне з наступних вказівок щодо дозування:

  • Режим багаторазового прийому: 500 мг (2 таблетки) на день протягом 10 днів поспіль, розділених на 2 прийоми під час їжі. У виняткових випадках може знадобитися збільшення добової дози до 750 мг або 1 г (3 або 4 таблетки на день).
  • Режим одноразової дози: 2 г (8 таблеток) за одну дозу.

Коли метронідазол використовується для лікування трихомоніазу, статевого партнера слід лікувати одночасно, оскільки безсимптомний трихомоніаз у чоловіка-партнера є частим джерелом реінфекції у жінок.

Дорослі: 500 мг (2 таблетки) на день.

Діти: Від 2 до 5 років: 250 мг (1 таблетка) на день. Від 5 до 10 років: 375 мг (1 з половиною таблетки) на день. Від 10 до 15 років: 500 мг (2 таблетки) на день.

Тривалість лікування становить 5 днів поспіль, призначаючи дозу у 2 прийоми під час їжі. У разі невдачі може знадобитися повторити лікування через інтервал 8 днів.

Дорослі: 1,5 - 2 г метронідазолу (6 - 8 таблеток) щодня, що вводиться у 3 або 4 дози.

Діти: Від 40 до 50 мг/кг ваги на день, розділених на 3 або 4 прийоми.

Тривалість лікування амебіазу кишечника та печінки становить 5 - 7 днів поспіль.

У фазі нагноєння печінкового амебіазу лікування метронідазолом слід проводити разом з евакуацією гною з абсцесу або абсцесів.

Анаеробні інфекції

Для лікування серйозних анаеробних інфекцій спочатку слід вводити внутрішньовенно метронідазол відповідно до наступного режиму дозування:

Дорослі: Звичайна доза становить 7,5 мг/кг кожні 6 годин.

Діти: Звичайна доза становить 7,5 мг/кг кожні 8 годин.

Пероральне лікування слід розпочинати якомога швидше, дотримуючись тієї ж схеми дозування.

Педіатричне населення :

Новонароджені матимуть особливий контроль через зменшену здатність до елімінації.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з дисфункцією печінки або нирок:

У пацієнтів літнього віку фармакокінетика метронідазолу може бути змінена, що обумовлює необхідність контролю рівня сироватки крові для належного регулювання дозування метронідазолу у цих пацієнтів.

Метронідазол повільно метаболізується у пацієнтів з важкими захворюваннями печінки, причому як метронідазол, так і його метаболіти накопичуються в плазмі. Цим пацієнтам дози, нижчі за рекомендовані, слід вводити з обережністю.

Хоча елімінація сповільнюється у випадках ниркової недостатності, зменшувати режим дозування не потрібно. Крім того, не потрібно коригувати дозу у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі.

4.3. Протипоказання

Підвищена чутливість до метронідазолу або інших похідних нітроімідазолу або будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.

Протягом першого триместру вагітності.

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

Метронідазол слід призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями центральної нервової системи. У пацієнтів, які отримували метронідазол, були описані судоми та периферична нейропатія, що характеризується головним чином онімінням або парестезією кінцівки. Якщо з’являються ненормальні неврологічні симптоми, такі як атаксія, запаморочення та розлад психіки, лікування метронідазолом слід негайно припинити.

При печінковій недостатності через ризик гепатотоксичних реакцій функцію печінки слід ретельно контролювати, проводячи часті лабораторні дослідження.

Під час лікування метронідазолом симптоми попереднього відомого або невідомого кандидозу можуть посилюватися, що вимагає введення певного препарату для лікування кандидозу.

Метронідазол слід призначати з обережністю пацієнтам, у яких є дані про порушення функції крові. Під час прийому метронідазолу спостерігалася помірна лейкопенія; однак у клінічних дослідженнях не спостерігалося стійких гематологічних відхилень, що обумовлені лікуванням. Кількість лейкоцитів рекомендується до і після лікування трихомоніазу, амебіазу та анаеробних інфекцій, особливо якщо необхідний другий курс лікування.

Взаємодія з лабораторними дослідженнями

Метронідазол може впливати на визначення сироваткової аспартатамінотрансферази (AST, SGOT), аланінамінотрансферази (ALT, SGPT), лактатдегідрогенази (LDH), тригліцеридів та гексокінази глюкози.

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Алкоголь: слід уникати прийому алкогольних напоїв або вживання інших препаратів, що містять алкоголь, під час лікування метронідазолом та принаймні протягом трьох днів після його закінчення, оскільки накопичення ацетальдегіду може відбуватися через втручання в окислення алкоголю, що призводить до дисульфірам-подібні ефекти, такі як спазми в животі, нудота, блювота, головний біль або припливи (дисульфірамічна реакція).

Дилсульфірам: Не рекомендується застосовувати метронідазол одночасно протягом 2 тижнів після застосування дисульфіраму хворим на алкоголізм, оскільки через комбіновану токсичність можуть виникнути сплутаність свідомості та психотичні реакції.

Варфарин: Метронідазол посилює антикоагулянтну дію варфарину та інших кумаринових пероральних антикоагулянтів, що призводить до збільшення протромбінового часу.

Фенітоїн або фенобарбітал: одночасний прийом метронідазолу з препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, такими як фенітоїн або фенобарбітал, може прискорити елімінацію метронідазолу, зменшуючи рівень його плазми. З іншого боку, метронідазол може змінити кліренс фенітоїну та збільшити його плазмові концентрації.

Циметидин: Одночасне введення метронідазолу з препаратами, що знижують активність мікросомальних ферментів печінки, такими як циметидин, може продовжити період напіввиведення та зменшити плазмовий кліренс метронідазолу.

Літій: У пацієнтів, які отримують відносно високі дози літію, короткочасне лікування метронідазолом було пов’язане з підвищеними концентраціями літію в сироватці крові, а в деяких випадках - із симптомами токсичності літію.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Метронідазол проникає через плацентарний бар’єр і швидко потрапляє в кровообіг плода. Адекватних та добре контрольованих досліджень на людях не проводилось. Дослідження на щурах із дозами, що перевищують дозу людини в 5 разів, не показали, що метронідазол негативно впливає на фертильність або вроджені вади у плода. Фетотоксичність також не спостерігалась, коли метронідазол вводили перорально вагітним мишам-самкам у дозі 60 мг/м 2/добу (приблизно 10% дози для людини, вираженої у мг/м 2). Однак не рекомендується застосовувати метронідазол протягом першого триместру вагітності для лікування трихомоніазу. Його застосування протягом другого та третього триместру для лікування трихомоніазу повинно обмежуватися тими пацієнтами, симптоми яких не контролюються місцевим паліативним лікуванням.

Оскільки дослідження репродукції на тваринах не завжди передбачають відповідь у людей, і виявилось, що метронідазол є канцерогенним у гризунів, цей препарат слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли це суворо необхідно.

Метронідазол виводиться з грудним молоком у концентраціях, подібних до тих, що спостерігаються у плазмі крові. Через те, що в деяких дослідженнях, проведених на щурах та мишах, було показано, що метронідазол є канцерогенним, і оскільки він може мати несприятливі наслідки для немовляти, рекомендується перервати грудне вигодовування, і його можна відновити через 24-48 годин після закінчення лікування.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Пацієнтам слід попередити, що при появі будь-якого з наступних симптомів вони повинні утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами: сплутаність свідомості, запаморочення, галюцинації, судоми або минущі порушення зору. .

4.8. Побічні реакції

Побічні реакції, які мали місце під час лікування метронідазолом:

Порушення крові та лімфатичної системи:

Оборотна нейтропенія (лейкопенія) і рідко оборотна тромбоцитопенія.

Порушення імунної системи:

Кропив'янка, еритематозні висипання, почервоніння, закладеність носа, сухість у роті та лихоманка.

Порушення нервової системи:

У пацієнтів, які отримували метронідазол, були описані два типи серйозних побічних реакцій: судоми та периферична нейропатія. Іншими побічними реакціями на ЦНС є: запаморочення, запаморочення, порушення координації, атаксія, сплутаність свідомості, дратівливість, депресія, слабкість, безсоння та енцефалопатія.

Найбільш частими є нудота (12%), яка іноді супроводжується головним болем, анорексією та іноді блювотою, діареєю, дискомфортом в епігастральній ділянці, болями в животі та запорами.

Поганий смак у роті (різкий або неприємний металевий присмак) трапляється рідко. Язик із покритою оболонкою, глосит та стоматит були описані і можуть бути пов’язані із заростанням Candida під час лікування. Панкреатит, який зазвичай проходить після припинення лікування.

Розлади нирок та сечовиділення:

Дизурія, цистит, поліурія, нетримання і відчуття тазового тиску. Дуже рідко відбувається потемніння сечі.

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Важливо повідомляти про підозру на побічні реакції на ліки після дозволу. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам пропонується повідомляти про підозрілі побічні реакції через Іспанську систему фармаконагляду для лікарських засобів: www.notificaRAM.es .

4.9. Передозування

У випадках прийому одноразових пероральних доз більше 15 г симптомами були: сухість у роті, схильність до непритомності, припливи, скарлатиноподібна висип, головні болі, легка депресія та нудота.

Пероральний метронідазол застосовується як сенсибілізатор випромінювання при лікуванні злоякісних пухлин. Про нейротоксичні ефекти, включаючи судоми та периферичну нейропатію, повідомлялося через 5–7 днів із дозами 6–10,4 г щодня.

Спеціального антидоту у випадках передозування метронідазолом не існує, тому необхідно проводити симптоматичне або допоміжне лікування.

5.1. Фармакодинамічні властивості

Фармакотерапевтична група: Антиінфекційний препарат із сімейства 5 нітроімідазолів, код АТС: P01AB01.

Механізм дії

Метронідазол здійснює свою антибактеріальну дію на анаеробні мікроорганізми за допомогою наступного механізму дії: потрапляючи у внутрішню клітину, він знижується за допомогою внутрішньоклітинного метаболізму (білки транспорту електронів). Завдяки цій зміні молекули метронідазолу підтримується градієнт концентрації, що сприяє внутрішньоклітинному транспорту препарату. Утворені вільні радикали взаємодіють з клітинною ДНК, спричиняючи втрату спіральної структури, обрив ланцюга, що призводить до гальмування синтезу нуклеїнових кислот та загибелі клітин.

Бактерія вважається чутливою, якщо значення MIC для метронідазолу не більше 8? г/мл і вважається стійким, якщо він більше 32? г/мл.

Показано, що метронідазол ефективний проти наступних мікроорганізмів:

Грампозитивні анаероби: Clostridium sp., Eubacterium sp., Peptococcus niger та Peptostreptococcus sp.

Грамнегативні анаероби: група Bacteroides fragilis (B. distasonis, B. fragilis, B. ovatus, B. thetaiotaomicrom, B. vulgatus) та Fusobacterium sp.

Найпростіші паразити: Balantidium coli, Blastocystis hominis, Entamoeba histolytica, Giardia intestinalis (Giardia lamblia) та Trichomonas vaginalis.

Стійкими до метронідазолу мікроорганізмами є Propionibacterium та Actinomyces sp. Резистентність до метронідазолу описана у чутливих видів, таких як Bacteroides fragilis та інших Bacteroides sp. і перехресна стійкість до інших нітроімідазолів.

5.2. Фармакокінетичні властивості

Метронідазол дуже легко всмоктується при пероральному введенні, при цьому біодоступність близько 100%. Прийом їжі всередину не зменшує всмоктування препарату, але впливає на час, який проходить до досягнення максимальної концентрації, затримуючи t max і зменшуючи C max. .

Пікові концентрації у плазмі крові приблизно 5 та 10 мкг/мл досягаються через 1-2 години після одноразових доз 250 та 500 мг відповідно.

Метронідазол широко розповсюджений і з’являється в таких тканинах та рідинах: жовч, кістки, грудне молоко, абсцеси печінки, слина, насіннєва рідина та вагінальний секрет, досягаючи концентрацій, подібних до концентрацій у плазмі. Він також перетинає плацентарний бар’єр і швидко потрапляє в кровообіг плода. Об'єм розподілу у дорослих становить приблизно 0,55 л/кг, а у новонароджених - 0,54-0,81 л/кг. Зв’язування з білками плазми менше 20%.

Метронідазол метаболізується в печінці переважно шляхом окислення бічних ланцюгів та кон’югації з глюкуроновою кислотою. Основними окислювальними метаболітами є 1- (2-гідроксиетил) -2-гідроксиметил-5-нітроімідазол (“гідрокси” метаболіт), який має антибактеріальну активність і виявляється у плазмі та сечі та 2-метил-5-нітроімідазолова кислота-1 - оцтовий («кислотний» метаболіт) без антибактеріальної активності, не виявляється у плазмі, але виводиться з сечею.

Період напіввиведення становить 8 годин. У новонароджених та пацієнтів з важкими захворюваннями печінки він довший.

Більша частина дози метронідазолу (60-80%) виводиться із сечею, переважно у вигляді метаболіту, з невеликою кількістю (6-15%), що з’являється у фекаліях.

5.3. Доклінічні дані безпеки

У кількох дослідженнях на мишах та щурах було показано, що метронідазол є канцерогенним перорально. Легенева канцерогенність спостерігалась у шести дослідженнях на мишах, у тому числі в тому, що їх лікували з періодичним режимом дозування (кожні 4 тижні). Злоякісні пухлини печінки були описані у мишей-самців, які отримували дуже високі дози (приблизно 500 мг/кг/день). Крім того, злоякісні лімфоми з’явились у дослідженні на мишах, які отримували метронідазол з дієтою протягом усього життя.

Кілька довгострокових досліджень, проведених на щурах через рот, показали, що метронідазол викликає статистично значуще збільшення частоти різних новоутворень у самок щурів, особливо пухлин молочної залози та печінки.

Дві дослідження канцерогенності протягом усього життя з хом'ячками дали негативні результати.

Метронідазол має мутагенну активність щодо бактерій та грибів, хоча не було показано, що він має його у ссавців.

6.1. Список допоміжних речовин

Повідон, кукурудзяний крохмаль та стеарат магнію.