Вінкристин Пфізер 1 мг/мл розчин для ін’єкцій

технічний

1 мл розчину для ін’єкцій містить 1 мг вінкристину сульфату.

Кожен флакон 1 мл містить 1 мг вінкристину сульфату.

Кожен флакон 2 мл містить 2 мг вінкристину сульфату.

Допоміжна речовина з відомим ефектом

Кожен мл розчину містить приблизно 0,013 мікрограма натрію.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

Прозорий і безбарвний розчин.

4.1. Терапевтичні показання

Вінкристин сульфат призначається окремо або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами для лікування:

  • Гострий лейкоз.
  • Злоякісні лімфоми, включаючи: хворобу Ходжкіна, неходжкінські лімфоми (лімфоцитарні, змішані клітинні, гістіоцитарні, недиференційовані, вузликові та дифузні типи).
  • Рабдоміосаркома.
  • Нейробластома.
  • Пухлина Вільмса.
  • Остеогенна саркома.
  • Мікоз грибоподібний.
  • саркома Юінга.
  • Рак молочної залози.
  • Злоякісна меланома.
  • Дрібноклітинний рак легені.
  • Гінекологічні пухлини дитячого віку, справжня ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, рефрактерна до спленектомії та короткочасне лікування адренокортикальними стероїдами.

4.2. Дозування та спосіб прийому

Вінкристин сульфат слід вводити тільки внутрішньовенно. При внутрішньовенному введенні це призводить до летального результату (див. Розділ 4.4.).

Дорослі: Вінкристин сульфат слід вводити раз на тиждень. Звичайна доза становить 1,4 мг/м 2 поверхні тіла на тиждень до максимум 2 мг.

Педіатричне населення: Звичайна доза становить 1,5 мг/м 2 до 2,0 мг/м 2 площі поверхні тіла раз на тиждень. Дітям із масою тіла 10 кг або менше початкова доза становить 0,05 мг/кг, яку дають один раз на тиждень.

Літні пацієнти: Хоча режим дозування, відмінний від режиму дорослих, не є необхідним, слід враховувати фізіологічний стан цих пацієнтів та можливе зниження їх органічних функцій.

Пацієнти із справжньою ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою: Вони можуть реагувати на вінкристин сульфат, але цей препарат не рекомендується застосовувати як початкове лікування цього процесу (див. Розділ 4.1). Рекомендовані щотижневі дози вінкристину сульфату, давані протягом 3 - 4 тижнів, у деяких пацієнтів призвели до постійних ремісій. Якщо вони не реагують після введення 3-6 доз, малоймовірно, що додаткові дози дадуть сприятливі результати.

Пацієнти з печінковою недостатністю: Пацієнтам із прямим значенням білірубіну в сироватці крові понад 3 мг/дл рекомендується зниження дози вінкристину сульфату на 50%. Оскільки вінкристин сульфат виводиться з жовчю, слід розглянути можливість коригування дози у разі обструкції жовчних шляхів (див. Розділ 4.4).

Пацієнти з іншими станами, що вимагають корекції дози: Корекція дози може знадобитися у пацієнтів із вже існуючими нервово-м'язовими захворюваннями, у пацієнтів, які отримують потенційно нейротоксичні препарати та/або у пацієнтів, які одночасно отримують вориконазол (див. Розділи 4.4, 4.5 та 4.8).

Форма прийому

Цей препарат слід вводити виключно внутрішньовенно (внутрішньовенно) у вигляді прямої ін’єкції у вену або через внутрішньовенну інфузійну систему із звичайним сольовим розчином або розчином глюкози, залежно від того, що найбільш підходить для пацієнта (див. Розділ 6.2).

Ін’єкцію можна закінчити приблизно за 1 хвилину. Крім того, це слід робити з обережністю, щоб уникнути проникнення в підшкірну клітковину (див. Розділ 6.6).

Введення Вінкристину Пфайзер повинно проводитись персоналом, який має досвід хіміотерапії (див. Розділ 6.6).

Слід бути надзвичайно обережним при підрахунку та введенні дози вінкристину сульфату, оскільки передозування може мати дуже серйозні або навіть летальні результати (див. Розділи 4.4 та 4.9).

Вінкристин сульфат вводили за дуже різними схемами дозування та в поєднанні з багатьма іншими препаратами. Через вузький діапазон між терапевтичним та токсичним рівнями та мінливість реакції, дозу слід завжди ретельно коригувати відповідно до потреб кожного пацієнта.

Щоденне використання низьких доз вінкристину сульфату протягом тривалого періоду не рекомендується.

4.3. Протипоказання

- Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

- Інтратекальне введення (див. Розділ 4.4).

- Пацієнти з демієлінізуючою формою синдрому Шарко-Марі-Зуба.

- Пацієнти, які отримують променеву терапію в області печінки.

- Вагітність та лактація (див. Розділ 4.6).

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

Вінкристин сульфат призначений лише для внутрішньовенного вживання. Його не слід вводити внутрішньом’язово, підшкірно або інтратекально. Внутрішньовенне введення вінкристину може призвести до летального результату (див. Розділ 4.3).

Лікування інтратекального введення: Лікування пацієнтів після інтратекального введення вінкристину сульфату включало негайне видалення ліквору та промивання лактатом Рінгера, а також інші розчини, які не запобігли висхідному паралічу та смерті. В одному випадку прогресуючий параліч у дорослої людини був затриманий шляхом лікування, зазначеного нижче, розпочатого відразу після інтратекальної ін’єкції.

  1. Через поперековий доступ було вилучено стільки спинномозкової рідини, що стало можливим, не загрожуючи життю пацієнта.

  1. Субарахноїдальний простір промивали лактатним розчином Рінгера, який вводили безперервною інфузією через катетер, розташований у бічному мозковому шлуночку, зі швидкістю потоку 150 мл/годину. Спинномозкову рідину витягували через поперековий доступ.

  1. Як тільки з’явилася свіжа заморожена плазма, через катетер, розташований у бічному мозковому шлуночку, вводили 25 мл, розведеного в 1 літрі розчину Рінгера з лактатом, потоком 75 мл/годину, роблячи екстракцію через поперековий доступ. Швидкість інфузії регулювали для підтримки рівня білка ліквору в 150 мг/дл.

  1. Глютамінову кислоту 10 г вводили внутрішньовенно протягом 24 годин, після чого по 500 мг 3 рази на день перорально протягом 1 місяця або до стабілізації неврологічної дисфункції. Роль глутамінової кислоти в цьому лікуванні не визначена і може бути несуттєвою.

Рутинна профілактична схема рекомендується проти запор для всіх пацієнтів, які отримують вінкристин сульфат (див. розділ 4.8).

Якщо у вас розвивається лейкемія, яка вражає центральну нервову систему, Буде необхідне додаткове введення інших хіміотерапевтичних засобів, оскільки вінкристин сульфат, здається, не переходить гематоенцефалічний бар'єр у достатній кількості (див. Розділ 5.2).

Неврологічні розлади: Нейротоксичність є найважливішою та обмежує дозу побічною реакцією вінкристину сульфату. Це, як видається, залежить від дози і може бути збільшено при одночасному застосуванні інших нейротоксичних засобів, опроміненні спинного мозку або попередньо нервово-м’язових захворюваннях. Тому необхідна періодична клінічна оцінка, щоб визначити, чи потрібна корекція дози (див. Розділи 4.2 та 4.5).

Гематологічні відхилення : Після введення вінкристину у деяких людей може спостерігатися зниження рівня лейкоцитів або тромбоцитів, особливо коли попередня терапія або саме захворювання знижують функцію кісткового мозку. Тому перед введенням кожної дози слід провести повне дослідження крові. Хоча гранулоцитопенія не часто асоціюється з терапією вінкристином сульфатом, слід бути настороженим щодо будь-яких ознак інфекції. Якщо під час лікування виникає гранулоцитопенія або виникають симптоми інфекції, їх слід враховувати перед продовженням прийому наступної дози вінкристину сульфату.

Уратна нефропатія:

- Повідомлялося про гострі уратні нефропатії при лікуванні вінкристином сульфатом. Під час індукції ремісії при гострому лейкозі може виникнути гіперурикемія, тому рівні сечової кислоти необхідно часто визначати протягом перших трьох-чотирьох тижнів лікування та вживати адекватних заходів для запобігання уратовій нефропатії (адекватна гідратація, підлуговування сечі та/або введення алопуринолу).

- Оскільки затримка сечі спостерігалась у пацієнтів, які отримували вінкристин (див. Розділ 4.8), прийом інших препаратів, що викликають затримку сечі, особливо у літніх людей, слід, якщо це можливо, припинити протягом перших днів прийому вінкристину.

Печінкова недостатність: Порушення функції печінки або жовтяниця можуть вимагати коригування дози, оскільки вінкристин сульфат метаболізується в печінці та виводиться з жовчю (див. Розділ 4.2). Захворювання печінки, яке значно зменшує жовчовиділення, може призвести до посилення тяжкості побічних реакцій.

Порушення дихання: Повідомлялося про випадки респіраторного дистрессу та сильного бронхоспазму після прийому алкалоїдів вінки. Ці реакції виникали частіше, коли алкалоїд вінки застосовувався в комбінації з мітоміцином-С і міг бути серйозним, коли раніше було захворювання легенів. Ці реакції можуть починатися від декількох хвилин до кількох годин після ін’єкції алкалоїду вінки і можуть з’являтися до двох тижнів після введення дози мітоміцину. Може прогресувати прогресуюча задишка, що потребує хронічного лікування. У цих випадках вінкристин не слід повторно вводити (див. Розділи 4.5 та 4.8).

Злоякісні пухлини вторинні після лікування: У пацієнтів, які отримували вінкристин сульфат у комбінації з іншими протипухлинними препаратами з відомим канцерогенним потенціалом, у них розвинулись злоякісні пухлини, вторинні після лікування. Роль вінкристину сульфату у розвитку цих пухлин не визначена. Після внутрішньоочеревинного введення цього препарату щурам та мишам не спостерігалось жодних доказів канцерогенності, хоча це обмежене дослідження.

Ототоксичність: При лікуванні алкалоїдами вінки s Є повідомлення про випадки вестибулярного та слухового пошкодження восьмого черепного нерва, що може призвести до повної або часткової, тимчасової або постійної глухоти та порушень рівноваги. З цієї причини особливу увагу слід звертати на те, коли вінкристин сульфат вводять у комбінації з іншими ототоксичними агентами, такими як платинозмісні сполуки (див. Розділи 4.5 та 4.8).

Інформація про допоміжні речовини

Це ліки містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на мл, і тому вважається, по суті, "без натрію".

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Аллопуринол: Аллопуринол може збільшити частоту цитотоксичності, спричиненої депресією кісткового мозку.

Фенітоїн: Одночасне пероральне або внутрішньовенне введення фенітоїну та поліхіміотерапія, включаючи вінкристин, можуть зменшити рівень протисудомного препарату в крові та посилити судомну активність.

Коригування дози фенітоїну (на основі послідовних визначень його рівня в крові) може знадобитися при застосуванні у комбінації з вінкристину сульфатом. Внесок вінкристину у цю взаємодію не було визначено з певністю. Взаємодія може бути зумовлена ​​зменшенням абсорбції фенітоїну або збільшенням швидкості його метаболізму та його виведення.

L-аспарагіназа: Введення L-аспарагінази перед введенням вінкристину може зменшити печінковий кліренс останнього, тому, якщо ці препарати застосовуються в комбінації, вінкристин сульфат слід вводити за 12-24 години до ферменту для зменшення токсичності.

Рентгенотерапія: Коли необхідне одночасне застосування хіміотерапії та променевої терапії, введення вінкристину сульфату слід відкласти до завершення променевої терапії.

Мітоміцин-С: Після одночасного прийому вінкристину сульфату та мітоміцину-С повідомлялося про випадки респіраторного дистрессу та сильного бронхоспазму. Ці реакції виникали частіше, коли раніше була легенева дисфункція (див. Розділи 4.4 та 4.8).

Інгібітори/індуктори CYP 3A4: Особливої ​​обережності слід дотримуватися тим пацієнтам, які отримують препарати, що пригнічують/індукують печінковий метаболізм, надаючи свою дію на ізоферменти цитохрому P450, зокрема на підсімейство CYP 3A, або у пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. Розділ 4.2). Одночасний прийом вінкристину сульфату з ітраконазолом або флуконазолом (інгібітори CYP 3A4) був пов’язаний з більш раннім початком та/або більшою тяжкістю нервово-м’язових побічних ефектів; Такі індуктори, як звіробій [Hypericum perforatum], слід вводити з обережністю.

Хоча досліджень in vivo та in vitro не проводиться, вориконазол може підвищувати плазмові концентрації алкалоїдів вінки, включаючи вінкристин сульфат, що може спричинити нейротоксичність. Тому рекомендується розглянути можливість коригування дози вінкристину сульфату (див. Розділ 4.2).

Нейротоксичні препарати: Нейротоксичність вінкристину сульфату може бути посилена при одночасному прийомі інших нейротоксичних препаратів. Тому може знадобитися коригування дози вінкристину сульфату (див. Розділи 4.2 та 4.4).

Ототоксичні препарати: Ототоксичність вінкристину сульфату може бути підвищена при одночасному застосуванні інших ототоксичних препаратів, таких як платиносодержащіе сполуки (див. Розділи 4.4 та 4.8).

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Вагітність

Вінкристин Пфайзер протипоказаний під час вагітності (див. Розділ 4.3). Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування.

Хоча відсутні адекватні та добре контрольовані дослідження, вінкристин сульфат може завдати шкоди плоду при введенні вагітним жінкам.

Немає адекватної інформації про безпеку вінкристину сульфату під час вагітності, а також про його вплив на фертильність. Його тератогенний потенціал та його вплив на плід не встановлені.

Якщо пацієнти завагітніють під час лікування, їх слід попередити про потенційну небезпеку для плода.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. У різних видів тварин вінкристин сульфат може викликати тератогенні ефекти, а також смертність ембріонів у дозах, не токсичних для вагітної тварини (див. Розділ 5.3).

Лактація

Невідомо, чи винкристин сульфат виділяється в жіночому молоці. Через можливі побічні реакції у годуючого немовляти годування груддю слід припинити під час лікування (див. Розділ 4.3).

Родючість

Мутагенність цього продукту неможливо остаточно продемонструвати за допомогою аналізів in vitro та in vivo. Немає досліджень на людях про те, як монотерапія вінкристином сульфатом впливає на фертильність. Клінічні звіти про дослідження у чоловіків та жінок, які проходять лікування кількома протипухлинними препаратами, включаючи вінкристин сульфат, показують, що азооспермія та аменорея можуть спостерігатися у пацієнтів у постпубертатному періоді. Коли таке саме лікування проводиться пацієнтам перед пубертатом, набагато рідше виникає постійна азооспермія та аменорея.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Не рекомендується керувати автотранспортом або керувати машинами після прийому вінкристину, оскільки вплив вінкристину сульфату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не систематично оцінювався.

4.8. Побічні реакції

Загалом, побічні реакції є оборотними та пов’язані з дозою та кумулятивною дозою. Найпоширенішою побічною реакцією є алопеція, а найбільш неприємні побічні реакції мають нервово-м'язовий характер.

При застосуванні разових тижневих доз побічні реакції, такі як гранулоцитопенія, невралгія та запор, як правило, короткочасні (менше 7 днів). При зменшенні дози ці реакції можуть зменшуватися або зникати. Виявляється, що тяжкість зростає при введенні розрахункової кількості препарату, розділеними на дози. Інші побічні реакції, такі як алопеція, втрата відчуття, парестезія, утруднення ходи, атаксична хода, арефлексія глибоких сухожиль та втрата м’язової маси, можуть зберігатися принаймні до тих пір, поки триває терапія.

Генералізована сенсомоторна дисфункція може поступово ускладнюватися із продовженням лікування. У більшості випадків ці реакції зникають приблизно через шість тижнів після припинення лікування, але у деяких пацієнтів нервово-м'язові розлади можуть зберігатися протягом тривалого часу. Поки триває підтримуюча терапія, може відбуватися відростання волосся.

Побічні реакції, що повідомляються за частотою та системою MeDRA або класом органів, перелічені нижче. 1 Частоти визначаються наступним чином: дуже поширені (? 1/10), загальні (від 1/100 до? 1/1000 до (? 1/10000 до

Таблиця побічних реакцій 1

Клас органу або системи