Основним питанням у нашій нещодавній статті «Ядерне Відродження - невизначені поставки урану» було, чи можна задовольнити підвищений попит на паливо з АЕС. Висновком написання статті стало те, що до 2020 року в цій галузі не буде проблем, і прогнозувати на більш тривалий час безвідповідально.
Однак експерти з атомної енергетики оптимістичні. Наприклад, тому що уран, хоча і в різних концентраціях, є скрізь на Землі. Її видобуток окупається, коли концентрація уранової руди в породі досягає 500-5000 грам/т, або коли вартість видобутку не перевищує 130 доларів за кілограм уранової руди. За підрахунками, в цьому десятилітті не очікується різкого зростання цін.
За словами Аттіли Ашоді, керівника ядерно-технічного інституту Будапештського технологічного університету, ціна на електроенергію, вироблену на атомних електростанціях, набагато менш чутлива до ціни палива, ніж на вугільних, газових або нафтових електростанціях. У випадку останнього, коли ціна на сировину подвоїться, ціна на електроенергію зросте в півтора рази, у випадку атомних електростанцій - де інвестиційні витрати високі, а вартість палива низька -.
Експлуатація 436 реакторів, що зараз працюють у світі, може бути забезпечена видобутком приблизно 66 000 тонн урану на рік. Завдяки відомим та промислово застосовуваним технологіям світові економічно видобуваються запаси урану можна оцінити приблизно в 5,5 млн. Тонн, що є достатнім для поточного обсягу ядерної енергії на кінець цього століття. За словами Тамаша Пазманді, старшого наукового співробітника Інституту досліджень атомної енергії KFKI, у разі подвоєння ринкових цін кількість економічно доступних ресурсів може зрости до десяти разів разом із розрахунковими та теоретичними джерелами.
Наші експерти також не думають, що значна частина уранових шахт опиниться в дуже незручних районах: значна частина запасів знаходиться в політично стабільних країнах - двома найбільшими виробниками урану у світі є Канада та Австралія. Майже половина видобутого урану надходить з цих країн, а третина розвіданих запасів також знаходиться тут.
Зображення додатково забарвлюється так званими вторинними джерелами. Такі джерела включають розщеплюваний матеріал у відпрацьованому паливі, вміст урану та плутонію в виведеному з експлуатації ядерній зброї, збагачений уран та запаси для цивільного використання. За останні півтора десятиліття кількість видобутого урану впала нижче обсягу, який використовується на атомних електростанціях, саме тому, що були використані вторинні запаси від роззброєння ядерної зброї. Ця програма зробила непотрібним відкриття нових шахт, а розвиток існуючих, можливо, був більш стриманим. У той же час, говорить Аттіла Ашоді, із вичерпанням вторинних запасів розробка гірничих робіт також буде відновлена.
За словами Тамаша Пазманді, використання змішаного палива з оксидом уран-плутоній відіграватиме все більшу роль у ядерній енергетиці майбутнього. На це вказує також той факт, що типи атомних електростанцій, які зараз будуються та плануються, так зване третє покоління, як правило, повинні працювати на такому паливі. За словами Аттіли Ашоді, розробка ще нових, так званих, реакторів четвертого покоління також відбувається з метою вирощування подільного матеріалу з ізотопу урану 238, який неможливо спалити у водяних реакторах під тиском. Атомна енергетична система, що використовує таку технологію, може видобути на порядок більше енергії з наявних запасів урану.
Також доступні величезні запаси торію, які також можуть бути використані як паливо для атомних електростанцій. Дослідження, опубліковане в 2007 році, оцінює запаси торію в 4,5 мільйона тонн. Хоча придатність торію було продемонстровано в минулому - демонстраційна електростанція також була побудована в США, Канаді та Німеччині - сьогодні в цій галузі мало досліджень. Але немає жодних суперечок щодо того, що торій може відігравати важливу роль у виробництві енергії в майбутньому.